15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 727/4654/19
провадження № 61-18744 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців,
відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня
2023 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б.,
Одинака О. О., Кулянди М. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих від 28 листопада 1952 року № 31-09016
(з додатками) виділено Чернівецькому гарнізону земельні ділянки у натурі для потреб оборони та надання обласному виконавчому комітету спільно з виконавчим комітетом міської ради та начальником гарнізону проєктів про виділення земельних ділянок для навчальних цілей.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів
від 17 жовтня 1978 року № 629/20 «Про видачу державних актів на право користування землею Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району» видано державний акт на право користування землею Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району, у тому числі державний акт на право користування землею на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 , площею 5,9 га.
Вищевказаним рішенням виконавчого комітету міської ради визначено, що вирахування площ здійснювалось за координатами, ув'язка теодолітних ходів проводилась замкнутими полігонами, система координат умовна. Для видачі державних актів Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району передаються наступні площі: № 36 - 5,9 га. Відповідно до акту приймання (передачі) будівель, споруд та територій військового містечка від Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району до Чернівецького міського виконавчого комітету була передана земельна ділянка, площею 5,0 га. У вказаному акті зазначається - «наявність та якісний стан будівель та споруд - будівель немає».
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею
серії б № 037683, виданого 01 березня 1980 року Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району виконавчим комітетом Чернівецької міської ради була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка для господарських потреб, загальною площею 112,3 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,9000 га, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з Директивою Міністра оборони України від 20 квітня 2005 року
№ Д-322/1/010 Чернівецьку квартирну експлуатаційну частину району реформовано у квартино-експлуатаційний відділ м. Чернівців.
Зазначеним державним актом на право постійного користування землею підтверджується право держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, як органу управління та квартино-експлуатаційного відділу
м. Чернівців, як користувача земельної ділянки, відповідного права на неї. Відсутність реєстрації відповідного права не позбавляє державу права на розпорядження земельною ділянкою.
На підставі пункту 5.4, 8.8 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19 грудня 2017 року № 680, спеціалістами квартино-експлуатаційного відділу м. Чернівців 12 червня 2018 року було виявлено та складено акт про самовільне зайняття земель оборони або нерухомого військового майна військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , площею 0,9000 га. Згідно з актом самовільного зайняття земель оборони або нерухомого військового майна виявлено самовільне будівництво ОСОБА_1 будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 0,1796 га.
Було з'ясовано, що рішенням 53 сесії VI скликання Чернівецької міської ради
від 31 липня 2014 року № 1300, у тому числі ОСОБА_1 , надано дозвіл
на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,0800 га,
по АДРЕСА_2 безоплатно у власність.
03 листопада 2014 року рішенням 56 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1392 ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно
у власність земельну ділянку, площею 0,0876 га, по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1068, з визначенням цільового призначення: для індивідуального садівництва.
25 вересня 2014 року рішенням 55 сесії VI скликання Чернівецької міської ради
№ 1361, зокрема, ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,0800 га, по АДРЕСА_3 безоплатно у власність.
31 серпня 2015 року рішенням 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради
№ 1706 ОСОБА_2 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,0920 га, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1087, з визначенням цільового призначення: для індивідуального садівництва.
Чернівецька міська рада не мала правових підстав для розпорядження вищевказаними земельними ділянками та на передачу їх фізичним особам безоплатно у власність, оскільки Міністерство оборони України чи уповноважені ним органи дозволу на передачу у комунальну, приватну власність, добровільної відмови від земельної ділянки не надавало та вказана земля
не відчужувалась.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2015 року серії та номеру НАР558907/реєстровий № 8714 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0920 га, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1087.
Об'єднавши зазначені вище земельні ділянки, 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно з індексним номером 49799505, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1796 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:1094, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва.
29 травня 2017 року пунктом 1 рішення 29 сесії VII скликання Чернівецької міської ради № 729 «Про затвердження юридичним та фізичним особам проектів відведення земельних ділянок зі зміни цільового призначення» ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2, АДРЕСА_6 , площею 0,1796 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:1094, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код 02.01, за рахунок власної земельної ділянки, наданої для індивідуального садівництва. Цим пунктом рішення органу місцевого самоврядування вказаній земельній ділянці присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_5 .
Разом з цим, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України земельна ділянка, площею 0,1796 га, військового містечка № НОМЕР_1 до комунальної власності не передавалась, оскільки існує особливий, передбачений законодавством, порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням. Отже оспорювані рішення Чернівецької міської ради, договір купівлі-продажу земельної ділянки
від 30 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
і свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , є недійсними, оскільки видані з порушенням положень закону.
Оскільки квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівців, який є бюджетною установою та складовою частиною Збройних сил України і підпорядкований Міністерству оборони України, з позовом за захистом інтересів держави не звернувся, Міністерство оборони України також не вчинило таких дій, тому виходячи з потреби захисту майнових інтересів держави у сфері земельних відносин, саме у прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців, наявне право на звернення до суду з цим позовом.
Згідно з висновком земельно-технічної експертизи Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 серпня 2022 року № 29380/20-41 площа накладення земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:14:002:1094 на земельну ділянку, що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування у квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці відповідно до державного акту на право користування землею від 01 березня
1980 року Б №037683, складає 0,1788 га.
З врахуванням викладеного заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців просив суд:
- визнати недійсним пункт 7 додатку 4 рішення 56 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 03 листопада 2014 року № 1392, яким ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно у власність спірну земельну ділянку;
- визнати недійсним пункт 30 додатку 4 рішення 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 серпня 2015 року № 1706, яким ОСОБА_2 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно у власність спірну земельну ділянку;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня
2015 року серії та номер НАР558907/реєстровий № 8714, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно
від 14 грудня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_1 , у частині права на земельну ділянку, площею 0,1788 га.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2023 року
у задоволенні позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не надано доказів, які підтверджують, що Міністерство оборони України та квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, чи їх посадові особи не здійснюють або не належним чином здійснюють свої повноваження відповідно до положень закону, яким чином така дія чи бездіяльність становить загрозу порушення інтересів держави. Прокурором не зазначено причин неможливості вказаних органів з відповідною процесуальною дієздатністю самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку. Отже, заступником прокурора було подано позов без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування підстав такого представництва.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для припинення права постійного користування земельною ділянкою, що входить до земель оборони має бути, як наявність згоди Міністерства оборони України, так і рішення розпорядника земель державної власності - Кабінету Міністрів України. Прокурором не надано відповідного рішення органу місцевого самоврядування відносно надання земельних ділянок у користування, які б були відображені в дослідженому державному акті на право постійного користування землею від 01 березня
1980 року серії б № 037683, а отже, неможливо встановити, які саме земельні ділянки, якою площею, за якими адресами були надані в користування Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району. Крім того, вказаний державний акт на право постійного користування землею не зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею, оскільки у ньому відсутні такі відомості та він містить виправлення, що є недопустимим.
ОСОБА_1 згідно з положеннями закону отримав документи щодо спірної земельної ділянки та у подальшому став її власником, тобто він є добросовісним набувачем, що не заперечувалося прокурором і представником квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.
Суд першої інстанції зазначив, що обраний прокурором засіб судового захисту за заявленими вимогами не призведе до поновлення порушених прав, оскільки на спірній земельній ділянці вже знаходиться нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , задоволення позову призведе до втручання в його право власності та накладення на ОСОБА_1 непропорційного тягаря, що порушить статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2023 року, викладено її в редакції цієї постанови.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заступник керівника військової прокуратури Чернівецького гарнізону листами від 19 листопада
2018 року та 19 листопада 2018 року звертався до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці з питанням про те, чи вживались останніми заходи представницького характеру задля відновлення порушених прав держави щодо спірної земельної ділянки, отримавши відповіді, що такі дії не вживалися.
Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що прокурор не обґрунтував підстави представництва інтересів держави є помилковим.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що межі земельної ділянки військового містечка на місцевості не встановлювались (не відновлювались), існуючі межі на місцевості відсутні, встановити (відновити) їх немає можливості, оскільки відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки.
Належна ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,1796 га, створена шляхом об'єднання двох земельних ділянок, площами 0,0920 га та 0,0876 га. Разом з тим відповідно до форм 6-зем та 2-зем, тобто офіційних відомостей з Державного земельного кадастру, зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 до земель оборони не відносились, а були землями комунальної власності.
При прийнятті рішень органами місцевого самоврядування про надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок, кадастровий номер 7310136300:14:002:1087, кадастровий номер 7310136300:14:002:1068, приймались до уваги висновки Управління Держагентства у м. Чернівці, висновки департаменту містобудівного комплексу і земельних відносин міської ради та інформація з Державного земельного кадастру України, відповідно до яких відсутні відомості про зареєстроване право на ці земельні ділянки, а також відомості про державний акт на право постійного користування землею
від 01 березня 1980 року серії б № 037683.
Апеляційний суд зазначив, що у висновку земельно-технічної експертизи Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 серпня 2022 року № 29380/20-41 для встановлення меж земельної ділянки, яка перебуває на праві постійного користування квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці використані координати з кадастрового плану земельної ділянки, площею 0,9000 га. Проте технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по ньому не розроблялась і не затверджувалась.
Вищевказаний висновок земельно-технічної експертизи спростовується листом військової частини НОМЕР_2 від 14 червня 2019 року № 410, в якому вказано, що
в держаному акті на право постійного користування землею від 01 березня
1980 року загальна площа земельної ділянки вказана невірно або проміри довжин магістральних та за магістральних ліній невірні, а також з помилкою складено абрис з промірами меж земельної ділянки, площею 0,9 га, яка залишилась у власності Міністерства оборони України, а також зазначено, що якщо брати за основу проміри з абрису державного акту на право постійного користування землею серії б № 037683 межа земельної ділянки, яка залишилась за Міністерством оборони України, буде становити 0,6532 га, а не 0,9 га. Крім того, вищевказаний висновок земельно-технічної експертизи спростовано листами інших експертів, які вказували про неможливість проведення експертизи, оскільки відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки, яка перебувала у власності держави, а координати поворотних точок окружних меж цієї земельної ділянки не внесено до Державного земельного кадастру, її площа та конфігурація відповідає площам зазначеним у державному акті на право постійного користування землею від 01 березня 1980 року № 037683 та конфігурації відображеній на планах меж землекористування до державного акту на право постійного користування землею.
Апеляційний суд вказав, що суду першої інстанції, з урахуванням вимог до ефективності захисту порушеного права, принципу неможливості захисту права, що не є порушеним, слід було відмовити у позові лише з підстав недоведеності факту порушення прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов заступника військового прокурора задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 727/4654/19 з Шевченківського районного суду м. Чернівці. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про недоведеність прокурором факту належності спірної земельної ділянки до військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,1788 га, а саме до земель оборони на підставі державного акту на право постійного користування землею від 01 березня 1980 року серії б № 037683, оскільки вказані обставини підтверджуються чисельними доказами, які наявні у справі, але судами не дана їм належна правова оцінка.
Зазначені обставини також підтверджуються висновком земельно-технічної експертизи Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 серпня 2022 року
№ 29380/20-41, згідно з яким частина земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:14:002:1094, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та у користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 01 березня 1980 року серії б № 037683. Проте судами не взято до уваги вказаний висновок земельно-технічної експертизи з помилковим посиланням на відповіді інших експертів про неможливість проведення експертизи.
Чернівецькій міській раді з 1997 році відомо, що спірна земельна ділянка, площею 0,9 га, яка залишилась у користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, правонаступником якої є квартирно-експлуатаційний відділ
м. Чернівці, перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, тобто міська рада знала площу і точне місцезнаходження та конфігурацію спірної земельної ділянки.
Вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, що належить до земель оборони та перебуває у постійному користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці і її передання у приватну власність
ОСОБА_2 , який у подальшому продав земельну ділянку ОСОБА_1 , не належало до повноважень Чернівецької міської ради, оскільки спірна земельна ділянка не перебувала у комунальній власності територіальної громади.
Доводи осіб, які подали відзиви та інші звернення
У лютому 2024 року квартирно-експлуатаційний відділу м. Чернівців подав відзив, в якому підтримав доводи касаційної скарги.
Чернівецькою міською радою подано відзив на касаційну скаргу, який підписано Лелюк Х. М. , на підтвердження повноважень останньої додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, аналіз відзиву та доданих до нього матеріалів свідчить, що вони не містять визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Лелюк Х. М. діяти від імені Чернівецької міської ради у порядку самопредставництва. Також до відзиву не надано довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження Лелюк Х. М. діяти від імені Чернівецької міської ради, відповідно до статті 62 ЦПК України. Отже, відзив Чернівецької міської ради судом касаційної інстанції не приймається до розгляду. Подібні за змістом правові висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105 цс 21).
Міністерство оборони Українилише 27 лютого 2024 року подало додаткові пояснення, в яких доповнено доводи касаційної скарги, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). З огляду на зазначене Верховний Суд залишає додаткові пояснення без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680 цс 19).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих
від 28 листопада 1952 року № 31-09016 (з додатками) виділено Чернівецькому гарнізону земельні ділянки у натурі для потреб оборони та надання обласному виконавчому комітету спільно з виконавчим комітетом міської ради і начальником гарнізону проєктів про виділення земельних ділянок для навчальних цілей.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів
від 17 жовтня 1978 року № 629/20 «Про видачу державних актів на право користування землею Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району» вирішено видати державні акти на право користування землею Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району, у тому числі на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 , площею 5,9 га. Наведеним рішенням було визначено, що вирахування площ здійснювалось за координатами. Ув'язка теодолітних ходів проводилось замкнутими полігонами. Система координат умовна. Для видачі державних актів Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району передаються наступні площі: № 36 - 5,9 га. Відповідно до акту приймання (передачі) будівель, споруд та територій військового містечка 1997 року від Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району до Чернівецького міського виконавчого комітету була передана земельна ділянка, площею 5,0 га.
У вказаному акті зазначається «наявність та якісний стан будівель та споруд - будівель немає».
Відповідно до державного акту на право користування землею від 01 березня
1980 року серії Б № 037683 та Плану границь землекористування Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, що є додатком до зазначеного акту - Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка для господарських потреб, загальною площею 112,3 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка
№ НОМЕР_1 , площею 0,9000 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з геодезичним журналом і абрисом теодолітної зйомки Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району - Чернівецьким філіалом «Укрземпроекту» було встановлено межі земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 . Вказане зафіксовано і протоколом меж земельної ділянки від 11 жовтня 1978 року.
Вказане підтверджується Відомістю вирахування координат точок теодолітних ходів по об'єкту № 36 Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району
від 05 серпня 1977 року та актом передачі будівлі.
Згідно з Технічним звітом Чернівецького філіалу «Укрземпроект» від 26 лютого 1981 року встановлено конкретні межі землекористування Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району на земельні ділянки, до складу яких входила і спірна земельна ділянка.
Відповідно до акту прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 21 листопада 1997 року № 18 передано 5 га земель військового містечка № НОМЕР_1 без будівель від Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району у комунальну власність. Також, відповідно до вказаного акту та схеми, що є додатком до нього, у користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району залишається ще 0,9 га земельної ділянки військового містечка
№ НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Директиви Міністра оборони України від 20 квітня 2005 року
№ Д-322/1/010 квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівців є правонаступником Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району.
Рішенням 53 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 липня 2014 року
№ 1300, у тому числі ОСОБА_1 , надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,0800 га, по АДРЕСА_2 безоплатно у власність.
03 листопада 2014 року рішенням 56 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1392 ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно
у власність земельну ділянку, площею 0,0876 га, по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1068, з визначенням цільового призначення: для індивідуального садівництва.
25 вересня 2014 року рішенням 55 сесії VI скликання Чернівецької міської ради
№ 1361, зокрема, ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки, площею 0,0800 га, по АДРЕСА_3 безоплатно у власність.
31 серпня 2015 року рішенням 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради
№ 1706 ОСОБА_2 затверджено проєкт відведення і передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,0920 га, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1087, з визначенням цільового призначення: для індивідуального садівництва.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня
2015 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 земельну ділянку, площею
0,0920 га, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1087.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 2015 року серії та номеру НАР558907/реєстровий № 8714 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0920 га, по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136300:14:002:1087.
Об'єднавши зазначені вище земельні ділянки, 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно з індексним номером 49799505, а саме: на земельну ділянку, площею 0,1796 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:1094, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва.
29 травня 2017 року пунктом 1 рішення 29 сесії VII скликання Чернівецької міської ради № 729 «Про затвердження юридичним та фізичним особам проектів відведення земельних ділянок зі зміни цільового призначення» ОСОБА_1 затверджено проєкт відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2, АДРЕСА_6 , площею 0,1796 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:1094, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код 02.01, за рахунок власної земельної ділянки, наданої для індивідуального садівництва. Цим пунктом рішення органу місцевого самоврядування вказаній земельній ділянці присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_5 .
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек і заборон відчуження об'єкту нерухомого майна вбачаються відомості щодо житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:14:002:1094), власником є ОСОБА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня
2015 року власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:14:002:1094) є ОСОБА_1 .
Відповідно до листа військовому прокурору Чернівецького гарнізону від 14 червня 2019 року не вірно складено абрис і вказано в державному акті на право постійного користування землею від 01 березня 1980 року серії Б №037683 проміри довжини до магістральних ліній, а також те, що має місце не відповідність меж земельних ділянок, аналогічне вбачається з топогеодезичного знімання військового містечка НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (по факту використання).
У листі з додатками від 14 червня 2019 року № 410 зазначено, що спеціалістами військової частини НОМЕР_2 були проведені геодезичні роботи по виміру меж військового містечка № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 . Такі обміри проводились по факту використання земельної ділянки, а саме по периметру огорожі, і встановлено невідповідність площі зазначеної в державному акті серія Б № 037683, оскільки у ньому площа земельної ділянки вказана невірно або проміри довжин до магістральних та за магістральних ліній вказані невірно, а також невірно складений абрис з промірами меж земельної ділянки, площею 0,9 га.
З акту про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони від 12 червня 2018 року вбачається, що 12 червня 2018 року унаслідок перевірки комісією квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців було виявлено самовільне зайняття земель оборони ОСОБА_4 , орієнтовною площею 0,1796 га, унаслідок накладення земель оборони на землі, що знаходяться у її приватній власності (кадастровий номер 7310136300:14:002:1094).
Актом про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони від 24 вересня 2018 року встановлено, що 24 вересня 2018 року унаслідок перевірки комісією квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівців було виявлено самовільне зайняття земель оборони ОСОБА_4 , орієнтовною площею 0,0634 га, унаслідок накладення земель оборони на землі, що знаходяться в її приватній власності (кадастровий номер 7310136300:14:002:1090).
Згідно з висновком земельно-технічної експертизи Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 серпня 2022 року № 29380/20-41, складеного на виконання ухвали суду першої інстанції, площа накладення земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:14:002:1094 на земельну ділянку, що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці відповідно до державного акту на право користування землею від 01 березня 1980 року
Б №037683 складає 0,1788 га.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою-четвертою статті 77 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення міською радою) визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони», який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
Відповідно до положень Закону України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерства оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
Ураховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання згоди на це Міністерства оборони України (аналогічний за змістом висновок наведено у пунктах 44-65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі
№ 924/174/18, провадження № 12-82 гс 19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року у справі
№ 916/3727/15 (провадження № 12-126 гс 18) зазначила про те, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними, тому повноваження по розпорядженню цією земельною ділянкою не належали відповідній міській раді, яка видала оспорюване рішення з перевищенням повноважень.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другої статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У частині першій статті 153 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення міською радою), передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони», про що вказано у частині п'ятій статті 20 ЗК України.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони (пункт в частини четвертої статті 84 ЗК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами не перевірено надані прокурором докази, які містять інформацію щодо розташування спірної земельної ділянки, у тому числі: рішення виконавчого комітету Чернівецької обласної ради депутатів трудящих від 28 листопада
1952 року № 31-09016, яким підтверджено відведення земельних ділянок в натурі для потреб оборони; рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 17 жовтня 1978 року № 629/20 «Про видачу державних актів на право користування землею Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району», яким підтверджено факт затвердження складених матеріалів про видачу державних актів на право користування землею по об'єкту № 36, площею 5,9 га; технічний звіт Чернівецького філіалу «Укрземпроект», яким у тому числі підтверджуються межі земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , відомість вирахування координат точок теодолітних ходів по об'єкту № 36.
Крім того, прокурор, як на доказ, що підтверджує факт належності спірної земельної ділянки до військового містечка № НОМЕР_1 , а саме до земель оборони, посилався на висновок земельно-технічної експертизи Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 серпня 2022 року № 29380/20-41, відповідно до якого частка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:14:002:1094, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та у користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, площа накладення земельної ділянки становить 0,1788 га.
Судом передчасно не взято до уваги вказаний висновок земельно-технічної експертизи, а посилання на відповіді інших експертів про неможливість проведення експертизи не спростовують обґрунтованість такого висновку земельно-технічної експертизи та не є належними доказами у розумінні положень закону. Крім того, відповідачами не було заявлено клопотання про проведення повторної земельно-технічної експертизи.
Таким чином, суди у порушення вказаних вище положень закону не перевірили, чи є спірна земельна ділянка частиною земельної ділянки, яка належала до земель оборони в розумінні положень Закону України «Про використання земель оборони», Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України», перебувала в державній власності та щодо якої був виданий акт на право користування землею з наведеним в акті планом і описом меж земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, суди фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не перевірили доводи прокурора про те, що держава через уповноважений нею орган не висловила волевиявлення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у законний спосіб, не вирішила питання про відмову від права користування земельною ділянкою, тобто при прийнятті оскаржуваних рішень Чернівецькою міською радою не було враховано, що спірна земельна ділянка перебуває у власності держави.
Разом з тим, прокурор вказував про те, що Чернівецькій міській раді з 1997 році було відомо, що спірна земельна ділянка, площею 0,9 га, яка залишилась у користуванні Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району, правонаступником якої є квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, а отже, міській раді було відомо площа і точне місцезнаходження та конфігурацію спірної земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;
3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою
(див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня
2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява
№ 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд з прав людини констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317 цс 19 (пункти 40-43)).
З урахуванням наведеного, передчасним є посилання суду на те, що задоволення позову призведе до втручання в право власності ОСОБА_1 та накладення на нього непропорційного тягаря, оскільки набуття права приватної власності на землі оборони положеннями ЗК України, Закону України «Про використання земель оборони» та інших нормативно-правових актів України не передбачено.
Крім того, судами не перевірено, чи переслідує легітимну мету усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на ефективні способи судового захисту щодо заявлених прокурором позовних вимог, зокрема на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24 цс 21), від 20 червня
2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76 цс 22), від 12 березня 2024 рокуу справі № 927/1206/21 (провадження №12-31 гс 23).
Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 листопада 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець