Справа № 457/547/24
провадження №2/457/145/24
01 травня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, -
У провадженні Трускавецького міського суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 15.07.2000 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. У них у шлюбі народились двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між ним та відповідачкою сім'я фактично розпалась, проживають окремо за різними адресами, не ведуть спільне господарство. Вони залишились чужими людьми, миритися не бажають і обоє прийшли до висновку, що їм необхідно розлучитись. Зрозумів, що зберегти сім'ю уже не можливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, а тому шлюб слід розірвати. Спору про майно між ними немає. Через особисті неприязні відносини та постійні конфлікти відповідачка вже рік фактично проживає окремо від дочки ОСОБА_4 , а саме проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ще під час шлюбу відповідач могла йти з дому на тривалий час, а пізніше поверталась, так нібито нічого не сталось. Він неодноразово намагався повернути відповідачку до сім'ї, однак все марно, з боку відповідачки дій по збереженню шлюбу не було. Їхня неповнолітня дочка ОСОБА_4 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 і він самостійно виховує та утримує свою дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується актом обстеження умов проживання від 29.12.2023 року складеного службою у справах дітей Трускавецької міської ради та довідкою № 18-120/1 від 29.12.2023 року виданою виконавчим комітетом Трускавецької міської ради. Позивач одноособово займається утриманням дочки, якій виповнилось 14 років, її здоров'ям, розвитком та вихованням. Відповідач життям дочки практично не цікавилася. Вона не телефонує, не виявляє жодного бажання спілкуватись з дочкою та приймати участь у її вихованні. Іноді спілкуючись у телефонному режимі відповідач наголошує, що дочка це його проблема, а їй необхідний час для розвитку самої себе та і в загальному для влаштування особистого життя. Протягом тривалого вже часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини, жодних спроб на відновлення відносин зі своєю дочкою не робить, це свідчить про те, що вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, але й свідомо не бажає їх виконувати. Такі її дії є навмисними і свідомо направлені на звільнення від утримання, догляду і будь-якого піклування, пов'язаного з вихованням дитини. Вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Дана обставина доводить винну поведінку матері, яка свідомо нехтує своїми обов'язками утримувати свою дочку. Таке ставлення матері об'єктивно не може сприяти нормальному вихованню дитини, якій постійно потрібно відчувати на собі материнську любов, піклування, увагу та турботу. Відтак, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі. Така поведінка матері приносить дочці глибокі страждання. Окрім цього, матір не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дитини, незважаючи навіть на законодавче закріплення такого обов'язку. Просить суд постановити рішення, яким шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований "15" липня 2000 р. у відділі реєстрації актів громадянського стану Трускавецької міської ради Львівської області за актовим записом № 70 - розірвати. Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як таку, що ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов'язків.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить справу розглядати у його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, однак до суду надійшла заява від відповідачки, в якій вона зазначає, що позов визнає та просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника та при ухваленні рішення покладаються на думку суду.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Встановлено, що 15.07.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Трускавецької міської ради Львівської області, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 70.
Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено судом, через особисті неприязні відносини та постійні конфлікти відповідачка вже рік фактично проживає окремо від дочки ОСОБА_4 , а саме проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ще під час шлюбу відповідач могла йти з дому на тривалий час, а пізніше поверталась, так нібито нічого не сталось. Позивач неодноразово намагався повернути відповідачку до сім'ї, однак все марно, з боку відповідачки дій по збереженню шлюбу не було.
Їхня неповнолітня дочка ОСОБА_4 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 і він самостійно виховує та утримує свою дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується актом обстеження умов проживання від 29.12.2023 року складеного службою у справах дітей Трускавецької міської ради та довідкою № 18-120/1 від 29.12.2023 року виданої виконавчим комітетом Трускавецької міської ради.
Позивач одноособово займається утриманням дочки, якій виповнилось 14 років, її здоров'ям, розвитком та вихованням. Відповідач життям дочки практично не цікавилася. Вона не телефонує, не виявляє жодного бажання спілкуватись з нею та приймати участь у її вихованні. Іноді спілкуючись у телефонному режимі відповідач наголошує, що дочка це його проблема, а їй необхідний час для розвитку самої себе та і в загальному для влаштування особистого життя. Протягом тривалого вже часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини, жодних спроб на відновлення відносин зі своєю дочкою не робить, це свідчить про те, що вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, але й свідомо не бажає їх виконувати. Такі її дії є навмисними і свідомо направлені на звільнення від утримання, догляду і будь-якого піклування, пов'язаного з вихованням дитини. Вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Дана обставина доводить винну поведінку матері, яка свідомо нехтує своїми обов'язками утримувати свою дочку. Таке ставлення матері об'єктивно не може сприяти нормальному вихованню дитини, якій постійно потрібно відчувати на собі материнську любов, піклування, увагу та турботу. Відтак, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі. Така поведінка матері приносить дочці глибокі страждання.
Окрім цього, матір не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дитини, незважаючи навіть на законодавче закріплення такого обов'язку.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Дані обставини підтверджуються також нотаріально завіреною заявою ОСОБА_2 від 11.12.2023 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Дочці ОСОБА_4 забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між позивачем та дочкою склалися уставлені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.
Рішенням Трускавецького міського суду від 13.02.2024 року встановлено факт що ОСОБА_1 самостійно утримує та виховує неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з РТГ від 15.03.2024р. вбачається що ОСОБА_2 місце проживання зареєстроване в АДРЕСА_1 .
Згідно акта № 34 від 12.12.2023 року вбачається що ОСОБА_2 фактично проживала в АДРЕСА_1 ще до зміни місця реєстрації.
Згідно акта №1 від 15.12.2023 року вбачається що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Проте, фактично проживали лише ОСОБА_1 та його неповнолітня дочка ОСОБА_4 .
Згідно акта обстеження умов проживання здійсненого комісією Служби у справах дітей Трускавецької міської ради від 29.12.2023 року вбачається що за адресою: АДРЕСА_2 дійсно, фактично проживають Заявник та його неповнолітня дочка ОСОБА_4 .
Згідно вказаного акта, для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання. Також встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною , що засвідчила і сама дочка ОСОБА_4 , а також дочка повідомила що мати уже більше 8-ми місяців ( на той час) не проживає з нею та батьком, батько самостійно займається її вихованням та утриманням.
Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, видано відповідну довідку №18-120/1 від 29.12.2023 року про те, що дійсно ОСОБА_1 самостійно утримує та виховує свою неповнолітню дочку ОСОБА_4 . Дана довідка була видана на підставі акта № 24 від 29.12.2023 року про встановлення комісією вищезазначеного факту.
Дитині вчасно проведені профілактичні щеплення, проводились регулярні амбулаторні огляди, стан здоров'я задовільний. Нагляд за станом здоров'я дитини з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснює позивач, мати участі в цій сфері життя дитини не приймає. Дочка відвідує ЗОШ №1 у м. Трускавець . Позивач має змогу забезпечити свою дочку усім необхідним, займається її вихованням. Для дочки як батько, позивач створив найкращі умови: в неї є своя кімната. Дочка забезпечена необхідними речами побутового вжитку для розвитку відповідного віку. Всі питання щодо виховання дочки вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. На даний час між позивачем та відповідачкою досягнуто згоди про те, що вона не заперечує про позбавлення її батьківських прав відносно дочки, заява написана нею у нотаріальному порядку.
Отже, вважаю що в даній справі є ряд обставин, що зумовлюють прийняти рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав оскільки у останньої наявні винні дії та змінити поведінку її у кращу сторону неможливо. Такими діями матір наносить дитині психологічну травму.
Дитина повністю перебуває під опікою ОСОБА_1 та знаходиться лише на його утриманні. На даний час матір не підтримує жодного зв'язку з донькою. Бажання бачитись, спілкуватись з дочкою матір не проявляє.
На сьогоднішній день пройшло вже достатньо часу для того щоб зрозуміти і побачити, що поведінка ОСОБА_2 по відношенню до дочки не змінилась і вона продовжує ухилятись від виконання свого батьківського обов'язку, а дитина в свою чергу вже й сама не бажає спілкуватися з нею та сприймає її як чужу сторонню людину.
Отже, відповідачка протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов'язки по відношенню до доньки, не цікавиться її долею протягом тривалого періоду часу, участі у її вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, долученими до матеріалів справи.
Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: „Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками".
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом встановлено, що відповідачка свідомо нехтує та взагалі відмовилася від виконання батьківських обов'язків по відношенню до дитини, не цікавиться його долею протягом тривалого часу, участі у його вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто жодного контакту з дитиною не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачка жодних спроб на відновлення відносин з дитиною не робила, тобто, не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а свідомо не бажає їх виконувати, тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у його долі.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз'яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4,7,10,81, 263-266 ЦПК України, 109, 110, 112, 115, 155, 156, 164, 165, 166, 181, 192 суд
Позов задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований "15" липня 2000 р. у відділі реєстрації актів громадянського стану Трускавецької міської ради Львівської області за актовим записом № 70 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як таку, що ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов'язків.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: В. І. Марчук