Іменем України
13 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 755/12151/23
Провадження № 61-1901ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка)
на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Слюсар Т. А., Голуб С. А. і Таргоній Д. О.,
у справі за позовом позивачки до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича (далі - приватний виконавець) і
1. У серпні 2023 року позивачка звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця.
2. 23 серпня 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу (далі - ухвала від 23 серпня 2023 року), згідно з якою справу передав на розгляд Подільського районного суду міста Києва.
3. 31 серпня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява позивачки, у якій вона просила внести виправлення і доповнення до ухвали від 23 серпня 2023 року, а саме вказати правильним, точним і достовірним за змістом предмет позову: «про судовий захист порушених прав людини і громадянина способом стягнення шкоди, завданої життю і здоров'ю позивача глибокими фізичними моральними стражданнями повним ігноруванням вимог чинного законодавства і злочинними суспільно небезпечними діями, взаємопов'язаними між собою вчинюваним свавіллям приватної особи, що імітує виконання суб'єкта владних повноважень».
4. 4 вересня 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви позивачки про виправлення описки в ухвалі від 23 серпня 2023 року. Мотивував так: прохальна частина позову є його предметом; суд першої інстанції в ухвалі про передання справи на розгляд Подільського районного суду міста Києва належно та чітко відобразив предмет спору як відшкодування шкоди; в ухвалі від 23 серпня 2023 року немає описки у розумінні цивільного процесуального закону, оскільки у судовому рішенні суд у професійно-діловому стилі узагальнює предмет позову.
5. 18 грудня 2023 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачки на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 4 вересня 2023 року. Мотивував тим, що ухвалу про внесення виправлень до ухвали від 23 серпня 2023 року про передання справи на розгляд Подільського районного суду міста Києва не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішеннясуду.
6. 6 лютого 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, зокрема, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року та скерувати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
7. 26 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Позивачка мала: вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності - серію і номер паспорта громадянина України), а також номери засобів зв'язку та відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету; обґрунтувати, у чому полягає порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної, на її думку, ухвали від 18 грудня 2023 року; додатково обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження; надати копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 для відповідача.
8. 14 березня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду заяву про виконання ухвали, до якої додала копії: довідки до акта огляду МСЕК від 8 червня 2011 року серії КИО-1 № 1379125 про встановлення другої групи інвалідності; вимоги до Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року про надання копії ухвали від 18 грудня 2023 року; заяви-клопотання про надання доказів отримання в Київському апеляційному суді ухвали, постановленої 18 грудня 2023 року; заяви про виконання ухвали з додатками для приватного виконавця. У заяві позивачка вказала власний реєстраційний номер облікової картки платника податків і зазначила, що «будь-які особисті засоби зв'язку та електронного стеження і контролю за моїми діями відсутні», «усі доводи свавілля київського апеляційного суду наведені у касаційній скарзі». Також просила повернути «помилково надану Верховному Суду копію пенсійного посвідчення на моє ім'я, де є наявними, відображаються та зберігаються мої персональні дані».
9. 14 березня 2024 року позивачка також подала до Верховного Суду клопотання, у якому просила продовжити їй строк для подання доказу отримання в Київському апеляційному суді копії оскарженої ухвали. Обґрунтувала так: копію останньої отримала 26 січня 2024 року; на ім'я та прізвище позивачки надійшов лист, в якому знаходилась ухвала від 18 грудня 2023 року, але вона її отримати не змогла, оскільки була невірно вказана адреса та індекс; тому звернулася до Київського апеляційного суду з вимогою про видачу копії оскарженої ухвали.
10. 27 березня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду заяву, у якій просила долучити копію листа Київського апеляційного суду від 26 березня 2024року, який вона отримала на її запит. У цьому листі суд апеляційної інстанції зазначив, що 25 січня 2024 року надійшла заява позивачки (вх. № 11133) щодо отримання копії ухвали від 18 грудня 2023 року; цю ухвалу позивачка отримала 26 січня 2024 року.
11. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив позивачці на п'ять днів із дня вручення цієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги та повернув позивачці долучену до касаційної скарги копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 28 листопада 2018 року.
12. Касаційну скаргу позивачка обґрунтувала так:
- апеляційний суд, постановивши ухвалу від 18 грудня 2023 року, грубо порушив права людини та громадянина на судовий захист, проігнорував закони, які гарантують право на виправлення виявлених описок у судовому рішенні, у тому числі з можливістю апеляційного оскарження ухвали про відмову у виправленні таких описок;
- відмова апеляційного суду у розгляді прийнятої апеляційної скарги позивачки на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні її заяви про виправлення описки в ухвалі цього суду від 23 серпня 2023 року є незаконною та призводить до фактичної зміни предмета і підстав позову;
- у розумінні статті 269 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) формулювання в ухвалі суду предмета позову як «про відшкодування шкоди», з яким позивачка не зверталась, є опискою, яку слід виправити.
13. Верховний Суд вважає, що з огляду на його висновок стосовно застосування припису пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України, сформульований у постанові від 3 червня 2020 року у справі № 530/791/17 (провадження № 61-44436св18), апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження. Тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
13.1. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
13.2. Будь-яка ухвала суду може бути переглянута в апеляційному порядку або окремо, або разом із рішенням суду. За змістом частини другої статті 352 ЦПК України ухвали суду першої інстанції можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Перелік цих випадків є вичерпним. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається. Тобто такі ухвали можна оскаржити в апеляційному порядку, але тільки із судовим рішенням, яким закінчене відповідне провадження у суді першої інстанції. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
13.3. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення (пункт 19 частини першої статті 353 ЦПК України). Висновок щодо застосування цього припису сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 червня 2020 року у справі № 530/791/17 (провадження № 61-44436св18). За змістом цього висновку не можна оскаржити окремо від рішення суду, яким завершений розгляд справи, ухвалу про відмову у виправленні описки в ухвалі, якою такий розгляд не був завершений.
13.4. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
13.5. Позивачка оскаржила в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в ухвалу від 23 серпня 2023 року про передання справи на розгляд Подільського районного суду міста Києва. Згідно з ухвалою від 23 серпня 2023 року розгляд справи не був завершений. Тому пункт 19 частини першої статті 353 ЦПК України в його інтерпретації Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 червня 2020 року у справі № 530/791/17 (провадження № 61-44436св18) не допускає можливість апеляційного оскарження - окремо від судового рішення, яким завершений розгляд справи, - ухвали про відмову у внесенні виправлень в ухвалу про передання справи на розгляд іншого суду. Апеляційний суд, закриваючи 18 грудня 2023 року апеляційне провадження у справі позивачки, правильно врахував вищевказаний висновок Верховного Суду.
13.6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
13.7. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не абсолютне; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не можна обмежити таким чином або у такій мірі, що порушуватиметься сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їхнім використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
13.8. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження ухвал із питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на судове рішення, яким завершений судовий розгляд, є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, бо регламентоване процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, яку за законом не можна окремо оскаржити в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження (див. близький за змістом висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19)).
13.9. Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлення в ухвалу від 23 серпня 2023 року про передання справи на розгляд іншого районного суду не входить до переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду, апеляційний суд закрив апеляційне провадження. Такі дії відповідають процесуальному закону й узгоджуються із конвенційними гарантіями права на справедливий суд.
14. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
15. Суд апеляційної інстанції вочевидь правильно застосував приписи ЦПК України щодо неможливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду, яким завершений розгляд справи, ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлення в ухвалу від 23 серпня 2023 року. Таке застосування не викликає розумних сумнівів. З огляду на це касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат