Справа № 463/1106/24
пр.№ 2/464/885/24
20.05.2024 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») П.Костюшок 13.02.2024 звернувся в Личаківський районний суд м.Львова із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1341539 від 13.12.2020 в розмірі 15 700 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1341539. Договір було підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно із п.п.2.1. кредитного договору кредит було надано у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті. Підписанням цього договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору. Відповідачка підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил. 19 липня 2023 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023, згідно з умовами якого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.07.2023 до договору факторингу №19072023 від 19.07.2023 року ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 15 700 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 700 грн - сума заборгованості за процентами. Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №1341539 в розмірі 15 700 грн, яку просить стягнути.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.02.2024 матеріали даної позовної заяви направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Ухвалою від 15.03.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Маркович А.М. 03.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання та використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, що не підтверджує факт укладення кредитного договору та використання одноразового ідентифікатора. До позовної заяви також позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, який не містить жодних ідентифікуючих даних відповідачки, як і її підпису. Також із покликанням на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказує, що позивачем до матеріалів справи не долучено доказів надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів (зарахування кредитних коштів на картку відповідачки), а саме первинних документів, вимоги до яких встановлені зазначеним законом, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, проте, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подав клопотання про їх витребування. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Таким чином, позивачем не доведено належними доказами виконання ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» п.2.1 договору, згідно з яким кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки. Відсутність відповідного платіжного доручення про перерахунок кредитних коштів позичальнику та ненадання виписки з карткового рахунку позичальника, не дозволяє безсумнівно вважати, що ОСОБА_1 дійсно отримала від кредитодавця кредитні кошти в сумі 10 000 грн за договором №1341539 від 13.12.2020. Вказане не дає підстави для твердження, що у ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникло право вимоги до ОСОБА_1 на повернення цих коштів (позики) та сплати процентів за користування ними. Посилання позивача на доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Окрім цього, зазначає, що наданий витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №19072023 від 19.07.2023, не містить підпису сторін - фактору та клієнта, що б підтверджувало дійсність переходу права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 . Більше того, прізвище відповідачки у такому, як і в паспорті споживчого кредиту зазначено не вірно - « ОСОБА_2 ». Також представник відповідачки звертає увагу на те, що позивачем не надано повний договір факторингу, а лише витяг з такого. Цей витяг є відредагований (зафарбовані дані з оплати), відредагований також Акт прийому-передачі реєстру боржників по договору факторингу. Також з наданих сторінок договору факторингу взагалі неможливо встановити всі його істотні умови, що ставить під сумнів сам факт передачі права вимоги за кредитним договором до позивача. Окрім цього, всупереч умовам договору факторингу, позивачем не надано жодних доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги. Також у відзиві представником відповідачки зазначено щодо понесення відповідачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги №7/03 від 21.03.2024, додатковим договором №1, звітом про виконану роботу, актом наданих послуг від 01.04.2024.
Від представника позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Летун Т.В. 09.04.2024 надійшла відповідь на відзив відповідачки, у якому остання підтримала позовні вимоги та просила такі задовольнити, покликаючись на таке. 13 грудня 2020 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №1341539 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Перед укладенням кредитного договору Товариство, шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: https://credit7.ua/ (далі - Сайт) надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - Правила) та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Так, на головній сторінці Сайту в розділі «ПРО НАС» міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки та реальної річної ставки за користування кредитом. Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку. Розмір стандартної процентної ставки затверджено Наказом Товариства від 17.03.2020 за №11-ОД (далі - Наказ), що оприлюднений на головній сторінці Сайту в розділі «ПРО НАС». Відповідно до Наказу стандартна процентна ставка застосовується для усіх договорів, які укладаються з клієнтами, у межах встановленого строку надання кредиту, а також у межах продовженого строку за відповідними додатковими договорами. Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті. За таких обставин, позичальнику надана повна інформація, щодо укладення Договору. Окрім цього, перед підписанням кредитного договору в ІТС Товариства, клієнт підтвердила своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек боксі та натискання клавіші, що відповідає приписам п.6 ст.3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Правилам надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору . На Сайті працює кредитний калькулятор, за допомогою якого клієнт розраховує платежі по кредиту, суми переплати, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту. Основні умови кредитування, розмір процентної ставки, інформація щодо орієнтовної процентної ставки та вартості кредиту також містяться в паспорті споживчого кредиту, який відповідачка підписала, шляхом використанням - одноразового ідентифікатора, що отриманий нею на фінансовий телефонний номер, зазначений у анкеті клієнта перед укладенням Договору. Тобто, перед укладенням кредитного договору, позичальнику була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема що передбачена Законом України «Про споживче кредитування». За таких обставин, стороні була надана максимальна інформація щодо умов договору, процентів, неустойки, а тому посилання на ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо дотримання письмової форми договору, вказує, що частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч.2 п.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС), що міститься на Сайті Товариства за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів Товариством визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Підписавши Договір, відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами Правил, повністю розуміє, погоджується з ними та зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та використання Товариством аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства при підписанні Договору погоджено нею, шляхом приєднання до Публічної пропозиції ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на укладення Договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 17.01.2020 (далі - Публічна пропозиція), яка розміщена на офіційному інтернет - сайті за посиланням: www.credit7.ua. Договір підписано з боку Товариства - використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариств та відтиску печатки Товариства, з боку відповідачки - одноразовим ідентифікатором, що отриманий нею на її фінансовий телефонний номер, зазначений у анкеті клієнта, що відповідає приписам п.6 ст.3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Правилам надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Прийняття (акцептування) відповідачкою Публічної пропозиції відбулося шляхом проставляння нею на інтернет-сторінці Товариства https:/credit7.ua, яка є частиною Інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, в розділі «Реєстрація» відмітки в чек-боксі напроти гіперпосилання: «я ознайомлений зі змістом Правил, Публічною пропозицію, приймаю їх в повному обсязі та надаю Згоду на обробку персональних даних» та натискання клавіши «ДАЛІ». Підтвердження процедури укладення електронного договору - здійснення відповідного кроку при реєстрації. Укладаючи Договір про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, відповідачка та Товариство погодили використання в майбутньому електронного підпису одноразовим ідентифікатором та використання Товариством аналогу власноручного підпису зі сторони Товариства для підписання документів та правочинів, зокрема: доступних в Особистому кабінеті, в тому числі, але не виключно: паспорт споживчого кредиту; правочинів в електронній формі, що передбачають отримання відповідачкою кредитів від Товариства; правочинів, що передбачають внесення будь-яких змін (доповнень) до правочинів укладених сторонами в Особистому кабінеті; повідомлень, що направляються сторонами один одному; інших документів, доступних в Особистому кабінеті (п.2 Публічної пропозиції). У відповідності до розділу 5.9 Правил, Договір укладено за такою процедурою: 1) реєстрація Скаржника на Сайті Товариства, підтвердження ознайомлення зі змістом Правил, Публічною пропозицію, приймання їх в повному обсязі та надання згоди на обробку персональних даних; прийняття Публічної пропозиції на використання аналогів підписів; 2) подання Скаржником анкети-заявки на отримання кредиту, в якій, зокрема, зазначено ідентифікаційні дані Скаржника, бажані умови кредитування та реквізити банківської карти Скаржника для перерахування суми кредиту; 3) перевірка Товариством наданої Скаржником інформації та прийняття рішення. Верифікація банківської карти відбулася за допомогою системи ВankІd. Окрім того, з цією метою Товариство здійснило відповідні запити до відповідних бюро кредитних історій; 4) прийняття Скаржником пропозиції (оферти), шляхом натискання відповідної клавіші, що висловлює її згоду в Особистому кабінеті Скаржника; 5) надсилання Товариством Скаржнику на його номер телефону, вказаний при реєстрації як контактний (фінансовий): одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання Договору 6) введення Скаржником одноразового ідентифікатора у відповідному вікні на Сайті та одночасне направлення Товариству електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором; 7) направлення Товариством примірника Договору на електронну адресу Скаржника та в Особистий кабінет Скаржника, де він зберігається та є доступним для перегляду і роздрукування у будь-який час. Вказаний спосіб надання примірника Договору відповідає п. п. 5.9.20, 5.9.24 Правил. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Підписання Договору відбулося 13.12.2020 16:28:46. Інформація про прізвище, ім'я та по батькові Позичальника, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору. Отже, оскільки кредитний договір підписаний позичальником, шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». За таких обставин, необґрунтованими вважає твердження сторони відповідачки про те, що договір не був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора та відповідно відсутні підстави вважати його недійсним. Так як підписання кредитного договору з боку позичальника відбулося у відповідності зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а не електронним цифровим підписом, - Закон України «Про електронний цифровий підпис» до спірного Договору не застосовується. Відтак, зазначає, що позичальником було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на укладення договору та отримання кредиту від фінансової установи. Договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до чинного законодавства України. Фінансовою установою здійснено верифікацію та ідентифікацію позичальника згідно вимог чинного законодавства України, після чого останній було перераховано кредитні кошти згідно умов Договору на її банківську картку. Щодо перерахування кредитних коштів та розрахунків заборгованості, вказує таке. Товариство надало кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № № НОМЕР_1 , реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Щодо виписки з рахунку, на який перераховувалися кошти згідно з укладеним Договором, відповідно до п.2.1. Договору, кошти перераховано на карту визначену відповідачкою у договорі, а отже відповідну виписку по картковому рахунку може надати виключно позичальник або банк позичальника відповідно до вимог закону України «Про банки та банківську діяльність» та Постанови Національного Банку України №267 від 14.07.2006 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», відповідного доступу у позивача немає. У відповідності до умов Договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Боржником та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування а період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Клієнтом за запитом Фактора. З метою надання вичерпної інформації по справі та у відповідності до умов договору факторингу, позивачем було ініційовано запит до попереднього кредитора щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачці за укладеним кредитним договором. Позивачем отримано від ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» додаткові докази, відтак, з метою ґрунтовного, повного та об'єктивного вирішення справи долучає до матеріалів справи: лист від 29.02.2024 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», як доказ переказу коштів Позичальнику, розрахунок заборгованості за Договором № 1341539 від 13.12.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказує, що такі докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором. Згідно з умовами укладеного договору, позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та прострочення і виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Також представник позивача вказує, що відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Тобто, якщо відповідачка не згодна з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданих до матеріалів справи розрахунків заборгованості, вона мала право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку, з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористалися даним правом. Таким чином, відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Щодо відступлення права вимоги зазначає таке. 19.07.2023 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №19072023, у відповідності до умов якого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 19.07.2023 до Договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023, ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 15 700 грн. З метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи представник позивача долучає до матеріалів справи: копію Договору факторингу №19072023 від 19.07.2023; копію Акту прийому-передачі згідно Реєстру Боржників за Договором Факторингу №19072023 від 19.07.2023; Витяг з Реєстру боржників від 19.07.2023 до Договору факторингу №19072023 від 19.07.2023; копію Платіжного доручення № 19960 від 21.07.2023. Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, представником позивача надано виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані відповідачки, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, на які посилається представник відповідачки, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю обставин справи, належним чином не обґрунтовані та безпідставні. Окрім цього, представник позивача просив відмовити у задоволенні вимоги щодо витрат відповідачки на професійну правничу допомогу.
Від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Маркович А.М. 15.04.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання вказує на таке. Щодо долучених позивачем до відповіді на відзив документів, а саме: довідки вих. № 1-2902 від 29.02.2024; розрахунку заборгованості за договором № 1341539 від 13.12.2020 станом на 19.07.2023; копії договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023, укладеного між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вказує, що позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, проте, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Вказані вище документи позивач долучив суду тільки до відповіді на відзив на позовну заяву, хоча такі були та могли бути в його розпорядженні ще до подання позовної заяви до суду, при цьому не надсилаючи до суду клопотання про долучення доказів з зазначенням поважності причин не подання таких у строк, передбачений ст. 83 ЦПК України. Подаючи позовну заяву до суду, позивач ні в позовній заяві, ні в будь-якому іншому клопотанні чи заяві не повідомляв суд про те, що ним не може бути подано якихось доказів з підстав незалежних від нього. Відповідач також не витребував докази в порядку ст.84 ЦПК України. Більше того, ч. 1 ст.517 Цивільного кодексу України встановлено, що «Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення». Таким чином, якщо позивач вважає, що він має право вимоги за кредитними договорами, то у нього повинні бути наявні належні і допустимі докази існування заборгованості відповідачки перед первісним кредитором, а отже, і перед позивачем. Позивач зобов'язаний був надати всі належні та допустимі докази існування заборгованості відповідачки перед позивачем разом з позовною заявою. Це підтверджується і ч.5 ст.177 ЦПК України, згідно з якою позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Таким чином, позивачем разом з позовною заявою були подані всі докази на підставі яких він ґрунтував свої позовні вимоги. Згідно ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Як вбачається з матеріалів справи, та поданих позивачем документів, позивачем жодного разу не зазначалось, що ним не можуть бути подані докази у строк встановлений законом та ухвалою суду про відкриття провадження у справі, не обґрунтовано неможливість їх подання у вказаний строк, та позивачем порушено процесуальний порядок подання доказів (документів) не долучивши їх до позовної заяви, без зазначення причин не можливості подання таких разом з позовною заявою до суду, відтак такі докази судом не можуть братись до уваги. Водночас, з переліку доказів, які долучив позивач до своєї позовної заяви вбачається, що позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа, що підтверджував факт здійснення господарської операції, в тому числі, але не виключно, надання кредитних коштів первісним кредитором відповідачці, оплати відповідачкою певних сум по кредитному договору, нарахування відсотків, тощо. Тобто, для того щоб стягувати з відповідачки якусь заборгованість позивач зобов'язаний був довести належними та допустимими доказами (первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») сам факт надання коштів відповідачці первісним кредитором, що зроблено не було. Жодний з таких документів наданий не був, а отже не має можливості встановити існування заборгованості відповідачки перед позивачем та можливий розмір такої заборгованості. Позивач, в свою чергу, як новий кредитор, до моменту пред'явлення позову, мав право звернутися з запитом до первісного кредитора, щодо виконання ним даних зобов'язань. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів повідомлення (у формі, передбаченій ч. 1 ст.25 Закону України «Про споживче кредитування») первісним кредитором відповідачки про відступлення права вимог за кредитними договорами. Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ч. 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Окрім цього, як вбачається з відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем/його представником взагалі не заявлено вимогу, про поновлення судом строку на подання даних доказів. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Також звертає увагу суду на те, що інформаційна довідка № 1-2902 від 29.02.2024, видана ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», в якій зазначено: «Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.12.2020 16:30:06 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.ua - 74999955, призначення платежу: Зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_2 », не може бути належним доказом, оскільки відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Однак, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договорами. Відповідачка заперечує наявність у неї заборгованості перед позивачем, факт укладення кредитного договору не доводить факту отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними. Згідно п. 2.2 кредитного договору первісний кредитор зобов'язаний видати позичальнику позику протягом 3 робочих (банківських) днів з моменту укладення кредитного договору. Тобто, оскільки дата видачі кредитних коштів не зафіксована, то без належних і допустимих доказів отримання відповідачкою коштів не можливо встановити сам факт існування заборгованості та її розмір, оскільки нарахування процентів залежить від дати видачі кредитних коштів. Щодо долученого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1341539 від 13.12.2020 станом на 19.07.2023, вказує, що також такий доказ був наявний у позивача ще до подання позовної заяви до суду, та позивач міг такий подати разом з позовною заявою до суду. Як вбачається з вказаного розрахунку, у графі позичальник зазначено « ОСОБА_3 », що не відповідає анкетним даним відповідачки. Первинно наданий позивачем розрахунок заборгованості відрізняється від розрахунку заборгованості за договором № 1341539 від 13.12.2020 станом на 19.07.2023, оскільки в такому зазначена загальна сума: 21400 грн, сплачено 5700 грн, списано 17100 грн, до сплати - 1400 грн. Щодо копії договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023, укладеного між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», то також разом з позовною заявою позивач мав можливість подати суду повний примірник даного договору, так як такий був наявний у позивача ще до моменту пред'явлення позову до суду, однак первинно таким подано лише витяг з нього. Більше того, даний витяг є відредагованим (наприклад, зафарбовані дані з оплати), відредагований також Акт прийому-передачі реєстру боржників по договору факторингу. Згідно долученого до вказаного договору Реєстру боржників, визначено боржником « ОСОБА_3 », що аналогічно з наведеним вище не відповідає анкетним даним відповідачки, та відрізняється від первинно долученого до позову витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023. Додатком до вказаного договору позивачем також долучено копію платіжної інструкції № 19960 від 21.07.2021, відповідно до якої ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», сплатило ТзОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" 1 596 095,27 грн в оплату за відступлення права вимоги за договором факторингу №19072023 від 19.07.2023 без ПДВ, яка не може бути належним доказом сплати повної вартості за договором факторингу № 19072023 від 19.07.2023, оскільки позивачем не було надано доказів визначення ціни придбання фактором у Клієнта права грошової вимоги заборгованості до ОСОБА_1 , надана копія платіжної інструкції може свідчити лише про часткову оплату за договором факторингу. Таким чином, позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу №19072023 від 19.07.2023. Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за кредитним договором від 12.12.2020 № 1341539 від ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Із покликанням на ст.78 ЦПК України, вказує, що позовна заява подана до суду ще 23.01.2024, відповідно, як вбачається з дати долучених позивачем документів, такі могли бути наявним у позивача ще до подання позовної заяви до суду, про неможливість подання таких позивачем не було заявлено суду, поважність не подання таких вчасно нічим не підтверджується, відтак такі не можуть братись судом до уваги, та є недопустимими доказами по справі, відтак просить відмовити в їх задоволенні.
Від представника позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Волянської К.Я. 02.05.2024 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.12.2020 ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» в особі директора Пшеничного А.І., який діє на підставі Статуту, з однією сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони уклали договір № 1341539 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір).
Укладення даного кредитного договору здійснювалось Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснювалась при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п. 1.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 9.8 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
У п. 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» відповідачка ОСОБА_1 зазначила свої номера мобільних телефонів, а також міститься інформація про підписання електронним підписом кредитного договору 13.12.2020 16:28:46.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 у поданих нею заявах по суті справи не заперечує належність їй зазначених в «Особистому кабінеті» в пункті 10 кредитного договору «Реквізити сторін» телефонних номерів та адреси електронної пошти, первісний кредитор направив на електронну адресу примірник договору №1341539 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідачу, який нею був підписаний.
Доводи представника відповідачки відносно зазначення її прізвища « ОСОБА_2 », замість вірного « ОСОБА_4 » у паспорті споживчого кредиту, розрахунку заборгованості та реєстрі боржників до Договору факторингу №19072023 від 19.07.2023, що свідчить про відсутність підстав ідентифікації особи, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених вище документах прізвище відповідачки ОСОБА_1 вказано на російській мові.
З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими твердження сторони відповідачки щодо не доведення факту укладення кредитного договору, оскільки такий договір був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом із одноразовим ідентифікатором, що відповідає зазначеним вище нормам, а також зазначений кредитний договір не визнаний судом недійсним, відтак в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При укладенні зазначеного кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 та первісний кредитор ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» погодили: суму кредиту: 10 000 грн; строк кредиту - 30 днів; порядок та умови надання кредиту; порядок обчислення процентів; порядок повернення (виплати) кредиту та сплати процентів; інші умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із п. 2.1. кредитного договору кредит надається Товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила, що позивачем не доведено факту видачі їй кредитних коштів в сумі 10 000 грн. Разом з тим, такі доводи не узгоджуються з матеріалами справи, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.4. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь Клієнта.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.
У п. 2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На виконання вищевказаних норм закону, та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, які складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, та інформаційну довідку вих.№ 1-2902 від 29.02.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке є оператором системи платежів «іРау.ua», про перерахування 13.12.2020 16:30:06 на картку відповідачки НОМЕР_2 , зазначену нею у кредитному договорі, 10 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, позивачем та первісним кредитором доведено факт надання коштів відповідачці на виконання вимог договору №1341539 від 13.12.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 10 000 грн на картку, яка належить відповідачці. Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_1 не доведено, що картка, зазначена нею у кредитному договорі та у інформаційній довідці від 29.02.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № НОМЕР_2 , їй не належить та не спростовано факту перерахування коштів на цю картку. Остання, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, не позбавлена можливості отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів та користування такими.
19.07.2023 між ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 19072023, у відповідності до умов якого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за оплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.1.3. договору факторингу, ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 19072023 від 19.07.2023, підписаного сторонами, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 1341539 у розмірі 15 700 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 700 грн - сума заборгованості за процентами.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Маркович А.М., заперечуючи проти задоволення позовних вимог, серед іншого, зазначила, що позивачем не надано належних доказів набуття права вимоги від первісного кредитора щодо заборгованості за кредитним договором №1341539 від 13.12.2020. Окрім цього, всупереч умовам договору факторингу, позивачем не надано жодних доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги.
Суд вважає такі доводи сторони відповідачки необґрунтованими, оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.
Отже, неповідомлення відповідачки про заміну кредитора не звільняє її від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором №1341539 від 13.12.2020 в розмірі 15 700 грн.
Окрім цього, відповідачка ОСОБА_1 не оскаржувала в судовому порядку договір факторингу № 19072023 від 19.07.2023, відтак, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Щодо покликань представника відповідачки на порушення позивачем процесуального порядку подання доказів (документів), зокрема щодо не долучення їх до позовної заяви, без зазначення причин не можливості подання таких разом з позовною заявою до суду, а долучення до відповіді на відзив, суд звертає увагу на таке.
Статтею 179 ЦПК України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Так, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 ЦПК України. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що до відповіді на відзив додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Оскільки згідно з ухвалою про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі від 15.03.2024, роз'яснено право позивачу подання відповіді на відзив щодо наведених відповідачкою у відзиві заперечень в строк, не пізніше п'яти днів з дня отримання такого відзиву, та такий строк було дотримано позивачем, а також оскільки процесуальний закон не обмежує право позивача щодо подання доказів лише з позовною заявою, у суду відсутні процесуальні підстави для визнання недопустимими доказів, долучених до відповіді на відзив.
Щодо покликань представника відповідачки - адвоката Маркович А.М. про врахування та застосування висновків, які викладені в постановах Верховного Суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд у цій справі не застосовує висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, з огляду на різні підстави виникнення кредитних правовідносин. Так, у зазначеній справі правовідносини виникли на підставі договору про надання банківських послуг, укладеного шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (укладеного у письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України),тобто не в електронній формі з особливостями, встановленими ЗУ «Про електронну комерцію».
Окрім цього, суд відхиляє покликання у відзиві відповідачки на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року (справа №755/2284/16-ц), оскільки така є нерелевантною у даних правовідносинах та за встановлених обставин у даній справі, так як у наведеній справі Верховного Суду висловлено позицію лише щодо виписки з особового рахунку клієнта банку, яка не підтверджує факт видачі кредитних коштів.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачкою ОСОБА_1 не виконано зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1341539 від 13.12.2020 в розмірі 15 700 грн.
Щодо судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
З огляду на наведене, з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 028 грн, а заявлені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за нею.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279 ЦПК України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1341539 від 13.12.2020 в розмірі 15 700 (п'ятнадцять тисяч сімсот) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 028 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20.05.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК