20 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/935/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. і Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024
за позовом ОСОБА_1
до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
про зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним та розірвати договір №7803/1028 від 09.03.2021 та визнання незаконними нарахування з 2021 по 2023 в сумі 42 766, 71 грн,
ОСОБА_1 28.04.2024 (згідно з відміткою на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 зі справи №924/935/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Також до скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 20.03.2024 (повний текст підписаний 25.03.2024), а тому строк на її оскарження закінчився 15.04.2024.
Крім того повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 20.03.2024 було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.03.2024.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 28.04.2024, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (13 днів) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 20.03.2024.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник посилається на те, що останній не отримував копію оскаржуваної постанови, а дізнався про оскаржуване судове рішення 29.03.2024 з додатку Дія та звернувся з касаційною скаргою 13.04.2024 (тобто в межах двадцяти денного строку) до Вищого господарського суду України, однак у відповідь отримав лист від 16.04.2024 №01-13/55/2024 (копія якого додана до заяви), в якому зазначено, що Вищий господарський суд України з 15.012.2017 припинив свою діяльність щодо здійснення правосуддя та розпочав процедуру ліквідації, а згідно з приписами статті 26 ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанції, у касаційному порядку переглядає Верховний Суд, у зв'язку з чим скаржник просить визнати поважними наведені причини пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження.
Однак Суд, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції, відхиляє їх як необґрунтовані, огляду на те, що звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення, а тому обставини помилкового звернення скаржником з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 до Вищого господарського суду України, який припинив свою діяльність ще з 15.12.2017, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на касаційне оскарження, тому що зумовлені суб'єктивною поведінкою сторони та не залажали від об'єктивно непереборних обставин.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Беручи до уваги положення частини першої статті 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання причин пропуску процесуального строку поважними.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку, є неповажними, оскільки останнім не доведено, що причини, які зумовили пропуск строку на касаційне оскарження, залежали від об'єктивно непереборних обставин, а не через суб'єктивні дії сторони.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Однак подана скаржником касаційна скарга взагалі не містить посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням підстав на яких подається касаційна скарга у цій справі, а окремі наведені у скарзі посилання скаржника на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження судових рішень, а також не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як підстава для касаційного оскарження без прямої вказівки на це скаржника.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;
- обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та, в залежності від визначених пунктів, навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору щодо застосування якої саме норми права (зазначити пункт, частину, статтю); або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права (зазначити пункт, частину, статтю) у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України або відмову у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 зі справи №924/935/23 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя І. Колос