16 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1745/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс"
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Панчук Ольги Дмитрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс"
про стягнення заборгованості у розмірі 513 711,03 грн,
Історія справи
1. Позивачка звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 513 711,03 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтувала неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди в частині повної та своєчасної сплати платежів за орендовані приміщення.
3. Господарський суд Львівської області рішенням від 07.12.2023 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивачки 171 762,82 грн боргу з орендної плати, 42 522,21 грн пені, 170 000,00 грн неустойки, 1948,21 грн 3 % річних та 5793,50 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
4. Враховуючи те, що відповідач не надав доказів виконання договору в частині сплати орендної плати, вимогу про стягнення 171 762,82 грн заборгованості з орендної плати суд визнав обґрунтованою.
5. Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд зазначив про його відповідність положенням чинного законодавства. Також, здійснивши розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за запропонований позивачем період, суд встановив, що до задоволення підлягає пеня в розмірі 42 522,21 грн.
6. Разом з цим матеріали справи підтверджують, що неповернення об'єкта оренди після припинення дії договору відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об'єкт оренди позивачу, та продовжує користуватися орендованим майном. Беручи до уваги припинення дії договору оренди та невиконання пункту 4.2 договору щодо повернення майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення 170 000,00 грн неустойки.
7. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2024 залишив рішення суду без змін.
Короткий зміст касаційної скарги
8. 06.05.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (повний текст складений 15.04.2024), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Скаржник вважає оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
10. Крім того зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення наведених нижче питань:
- чи можна вважати дійсним договір оренди об'єкта нерухомого майна, у якому не індивідуалізовано майно?;
- чи може здавати в оренду майно особа, котра не є його власником, чи має право на позов про стягнення заборгованості з орендної плати особа, котра не є власником?;
- чи є чинною умова господарського договору оренди про можливість його одностороннього припинення/розірвання?;
- чи будуть обставини, встановлені рішенням суду у справі за позовом про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомого майна, преюдиційними щодо спору про стягнення орендної плати за це майно?;
- чи можна вважати власником об'єкта нерухомого майна особу, котра зареєструвала право власності на даний об'єкт, але не вжила жодних заходів щодо прийняття цього об'єкта нерухомого майна в експлуатацію?;
- у якій формі має укладатися додаткова угода (додатковий договір) щодо зміни розміру орендної плати?;
- чи можна вважати офертою непідписаний примірник додаткового договору, надісланий із непідписаним супровідним листом?;
- чи можна вважати недобросовісною поведінку особи, котра, отримавши належні, достовірні та вірогідні докази того, що об'єкт нерухомого майна, який вона орендувала, не прийнято в експлуатацію, звернулася до суду про визнання даного договору оренди недійсним?;
- чи можна вважати недобросовісною поведінку особи, котра після отримання листа орендодавця про розірвання договору оренди з огляду на приписи частини першої статті 291 Господарського кодексу України продовжувала вважати договір оренди чинним?.
Мотиви Верховного Суду
11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
13. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2684 гривні.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
16. Отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (1 342 000,00 грн).
17. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
18. У касаційній скарзі скаржник посилається на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
20. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.
21. При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
22. Кількісний вимір свідчить про той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду на якісний критерій про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
23. ЄСПЛ дотримання принципу правової визначеності пов'язує із забезпеченням єдності судової практики, не наполягаючи на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Водночас наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
24. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, враховується: 1) наявність "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективними.
25. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування (пункт 72 ухвали від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 (провадження № 12-73гс23)).
26. Однак на переконання колегії суддів касаційна скарга позивача не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
27. Загалом касаційна скарга зводиться до незгоди відповідача із результатом розгляду справи, а з її змісту не вбачається наявність виключної правової проблеми. Сформовані питання скаржником у касаційній скарзі, які на його думку необхідно вирішити для формування єдиної правозастосовчої практики, не свідчать про їх фундаментальне значення. До того ж касаційна скарга також не містить обґрунтування кількісного критерію, за допомогою якого можна було б встановити наявну правову проблему.
28. Відповідач, прагнучи перегляду Верховним Судом судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мав би в першу чергу довести наявність виключних випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте, наведеного не довів.
29. Судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
30. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути предметом перегляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
31. При цьому Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак доведення випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є обов'язковим при зверненні з касаційною скаргою.
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
33. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
34. Враховуючи викладене, з огляду на засади господарського судочинства Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1745/23 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1745/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
С. Могил