Рішення від 20.05.2024 по справі 927/260/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/260/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. К. Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

e-mail: gorsovet@chernigiv-rada.gov.ua

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ"

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126-Б, м. Чернігів, 14013

e-mail: info@cn.enera.ua,

відповідача - 2: Комунальне некомерційне підприємство "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради

код ЄДРПОУ 14233274, проспект Грушевського, 168-Б, м. Чернігів, 14034

e-mail: 2ml@chernigiv-rada.gov.ua

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 209 883, 14 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" та Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради про:

- визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 16.03.2021; додаткової угоди № 3 від 27.08.2021; додаткової угоди № 4 від 07.10.2021; додаткової угоди № 5 від 07.10.2021; додаткової угоди № 6 від 29.10.2021; додаткової угоди № 7 від 01.11.2021 та додаткової угоди № 8 від 25.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №31028ВЦ від 12.02.2021, укладених між Комунальним некомерційним підприємством "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади коштів у сумі 209 883, 14 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі шляхом доставки ухвали суду від 22.03.2024 до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" 22.03.2024 о 12:07, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

26.03.2024 представник відповідача через підсистему "Електронний суд" подала до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких просить суд розгляд справи № 927/260/24 проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2024 відмовлено ТОВ «Енера Чернігів» у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У встановлений судом строк відповідачем та прокурором через підсистему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив разом.

Суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті з доданими до них документами (відзив, відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем оспорюваних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, а також з перевищенням 10% ліміту збільшення ціни, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь Крутівської сільської ради 209 883,14 грн безпідставно сплачених коштів.

Відповідач-1 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі;

- відповідачами було правомірно укладено оспорювані додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі»; жодна з наведених угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків, отже відповідна вимога ч.2 ст.41 Закону сторонами дотримана;

- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. У справі, що розглядається, позовні вимоги полягають в недійсності додаткових угод до договору, але їх недійсність не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов'язання є договірними.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 не подав відзиву на позов, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов, та вважає, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що укладення 7 додаткових угод про збільшення ціни понад на 85% та зменшеннґя обсягів поставок є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та грубо порушує інтереси дерожави. Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Відповідач-1 у наданих запереченнях знову наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави, вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно та заперечує щодо застосування даних правовідносин приписів ст.216, 1212 ЦК України. Також зазначає, що на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод, а також виконання сторонами умов Договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

14.01.2021 КНП «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2021-01-14-002251-а із закупівлі «Електрична енергія», за кодом ДК 021:2015-093100005 (Електрична енергія) обсягом 636 000 кВт/год за бюджетні кошти очікуваною вартістю 2 100 000,00 грн з терміном постачання до 31.12.2021.

За результатами проведених торгів переможцем визнано ТОВ "Енера Чернігів" з ціновою пропозицією у розмірі 1 411 920,00 грн з ПДВ.

12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі - Постачальник) та КНП «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №31028ВЦ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію згідно ДК 021:2015, код 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику ввартість використованої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору кількість товару за цим Договором: 636000 кВт/год.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору (п.3.1. Договору), тобто з 12.02.2021.

Відповідно до п.3.2. Договору строк поставки товару: до 31 грудня 2021 року.

У пунктах 5.2. та 5.3. Договору визначено, що сума Договору складає 1 411 920,00 грн з ПДВ. Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (Додаток 2 до Договору).

Так, у пункті 1 Комерційної пропозиції (Додатку №2 до Договору) визначено, що ціна електричної енергії: 2,22 грн за 1 кВт/год.

Згідно з п.5.5. Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», а саме:

5.5.1. Ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії Договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшеная суми, визначеної в Договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється у такому порядку:

- зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання Постачальником документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку;

- документальним підтвердження факту коливання ціни товару на ринку може бути інформаційна довідка, висновок або інший документ Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення або скріншот зі сторінки офіційного сайту Національної комісії регулювання .електроенергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП) тощо

Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у наданих документах, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у Додатку 2 до Договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданих документах відносно ціни за одиницю товару, визначеної у Додатку 2 до Договору, але не більше ніж на 10%.

Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до цього Договору за результатами переговорів сторін в частині коригування обсягів фактичного, споживання товару Споживачем без зміни суми Договору.

Згідно пункту 13.1. Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (уразі їх наявності) та .діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 12.2. Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Сторонами у пункті 13.8. Договору визначено, що умови Договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у т.ч. ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

12.02.2021 Споживач підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до Договору. У заяві-приєднанні визначено початок постачання електричної енергії з 12.02.2021.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до відповідача-2 з листом №03.1/763 від 19.02.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України». Враховуючи, що ТОВ «Енера Чернігів» не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав Експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462,52 грн; за 10 днів лютого (01.02-10.02) 2021 року - 1698,79 грн; тенденція росту цін +16,15%.

16.03.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 1 від 16.03.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 12.02.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 4,91% і викласти п.2 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 2,31168 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

29.04.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №1» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 2 від 29.04.2021), якою змінено споживача з КНП «Чернігівська лікарня № 1» Чернігівської міської ради на КНП «Чернігівська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до відповідача-2 з листами №03.1/3493 від 16.08.2021 та №03.1/3727 від 20.08.2021, в яких зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України». Враховуючи, що ТОВ «Енера Чернігів» не може постачати електричну енергію за збитковою ціною, просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати:

- № 1842/21 від 10.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за липень 2021 року (01.07 - 31.07) - 1 444,05 грн/МВт.год та за 5 серпня 2021 року - 1 988,79 грн/МВт.год; тенденція росту цін +37,72%.

- № 1934/21 від 18.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 - 1988,79 грн/МВт.год та станом на 09.08.2021 - 2240,53 грн/МВт.год; тенденція росту цін +12,65%.

27.08.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 3 від 27.08.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 05.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 2,722632 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до відповідача-2 із листом №03.1/4230 від 20.09.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 - 2261,59 грн/МВт.год та станом на 14.09.2021 - 2596,47 грн/МВт.год; тенденція росту цін +14,81%.

07.10.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 4 від 07.10.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 2,959387 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до відповідача-2 із листом №03.1/4231 від 20.09.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 - 1889,08 грн/МВт.год та станом на 17.09.2021 - 2374,09 грн/МВт.год; тенденція росту цін +25,67%.

07.10.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 5 від 07.10.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 3,219793 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до відповідача-2 із листом №03.1/5150 від 25.10.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом на 14.09.2021 становила 2596,47 грн; станом на 19.09.2021 - 2840,05 грн; тенденція росту цін +9,38%.

29.10.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 6 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 6 від 29.10.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,38% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 3,488725 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до відповідача-2 із листом №03.1/5326 від 01.11.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 03.10.2021 - 2 535,12 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81 %; станом на 19.10.2021 - 2 840,05 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63 %.

01.11.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 7 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 7 від 01.11.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 04.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,62% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 3,790409 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

ТОВ «Енера Чернігів» звернулось до відповідача-2 із листом №03.1/5685 від 15.11.2021, в якому зазначило про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні «ОЕС України», та просило підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021, в якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; станом на 06.11.2021 - 3 415,42 грн; відсоток зміни ціни +9,70 %.

25.11.2021 між ТОВ «Енера Чернігів» та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради укладено додаткову угоду № 8 про внесення змін та доповнень до Договору (Додаткова угода № 8 від 25.11.2021), що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,70% і викласти п.1 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: ціна електричної енергії - 4,123865 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

З матеріалів справи вбачається, що в період з квітня по грудень 2021 року відповідач-1 поставив відповідачу-2 електроенергію у кількості 418 355 кВт/годна суму 1 190 946,52 грн за актами прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії, складеними сторонами в двосторонньому порядку, а саме:

-№ 310228ВЦ/64897/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за квітень 2021 року в об'ємі 73 025 кВт/год по 2,31168 грн кВт/год з ПДВ, на загальну суму 168 810,43 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 73 025 кВт/год (168 810,43 грн/2,31168 грн).

-№ 31028ВЦ/81580/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за травень 2021 року в об'ємі 54 379 кВт/год по 2,31168 грн кВт/год з ПДВ, на загальну суму 125 706,85 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 44 462,18 кВт/год (102 782,34 грн/2,31168 грн);

-№ 31028ВЦ/97967/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за червень 2021 року в об'ємі 51 514 кВт/год по 2,31168 грн кВт/год з ПДВ, на загальну суму 119 083,88 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 39 574,2966 кВт/год (91 483,11 грн/2,31168 грн);

-№ 31028ВЦ/115039/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за липень 2021 року в об'ємі 43 531 кВт/год по 2,31168 грн кВт/год з ПДВ, на загальну суму 100 629,74 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 31 179,92 кВт/год (72 078 грн/2,31168 грн);

-№ 31028ВЦ/129049/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 13.09.2021 за серпень 2021 року в об'ємі 38 820 кВт/год по 2,722632 грн, на загальну суму 105 692,58 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 26 930,77 кВт/год (73 322,58 грн/2,722632 грн);

- № 31028ВЦ/146536/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 19.10.2021 за вересень 2021 року в об'ємі 42 760 кВт/год по ціні 3,219793 грн, на загальну суму 137 678,35 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 32 509,124 кВт/год (104 672,65 грн/3,219793 грн);

- № 31028ВЦ/158025/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 31.10.2021 за жовтень 2021 року в об'ємі 51 509 кВт/год по ціні 3,790409 грн, на загальну суму 195 240,17 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 39 867,86386 кВт/год (151 115,51 грн/3,790409 грн);

- № 31028ВЦ/176301/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 08.12.2021 за листопад 2021 року в об'ємі 57 510 кВт/год по ціні 3,790409 грн, на загальну суму 217 986,41 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 48 166,4775 кВт/год (182 570,65 грн/3,790409 грн).

- № 31028ВЦ/176301/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 08.12.2021 за грудень 2021 року в об'ємі 5307 кВт/год по ціні 3,790409 грн, на загальну суму 20 118,11 грн з ПДВ; поставлено електричної енергії за бюджетні кошти - 5307 кВт/год (20118,44 грн/3,790409 грн).

КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради на рахунок ТОВ «Енера Чернігів» перераховано:

- бюджетні кошти згідно платіжних доручень від 25.05.2021 № 164 - 153617,43 грн, від 25.05.2021 № 163 - 15193,00 грн, від 18.06.2021 № 226 - 93582,34 грн, від 18.06.2021 № 225 - 9200 грн, від 21.07.2021 № 279 - 80763,11 грн, від 21.07.2021 № 278 - 10720,00 грн, від 18.08 2021 № 348 - 11200 грн, від 18.08.2021 № 349 - 60878,00 грн, від 17.09.2021 № 410 - 62322,58 грн, від 17.09.2021 № 409 - 11000,00 грн, від 22.10.2021 № 476 -11000,00 грн, від 22.10.2021 № 475 - 93672,65 грн, від 09.11.2021 № 532 - 11000,00 грн, від 09.11.2021 № 531 - 140115,51 грн, від 16.12.2021 № 657 - 149734,68 грн, від 10.12.2021 № - 32835,97 грн, від 16.12.2021 № 656 - 20118,11 грн;

- власні кошти згідно платіжних доручень від 15.06.2021 № 1766 - 22 924,51 грн, від 23.07.2021 № 2281 - 27600,77 грн, від 25.08.2021 № 2587 - 28 551,74 грн, від 17.09.2021 №2893 - 32 370,00 грн, від 26.10.2021 № 3300 - 33 005,70 грн, від 10.11.2021 №3565 - 44 124,66 грн, від 20.12.2021 № 4117 - 35 522,10 грн.

Таким чином, КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради за поставлену електричну енергію у кількості 418 355 кВт/год на загальну суму 1 190 946,52 грн, зокрема, сплачено кошти місцевого бюджету у сумі 966 953,38 грн за 341022,63196 кВт/год.

Прокурором зазначено, що внаслідок укладення з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених відповідачем-2 бюджетних коштів відповідачу-1 становить 209 883,14 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача-1.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад; 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (частина 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2021 № 4/VIII-6 «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Чернігівска міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради» міська рада вирішила припинити шляхом реорганізації юридичну особу КНП «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради через приєднання до КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради. Правонаступником прав та обов'язків КНП «Чернігівська міська лікарня № 1» Чернігівської міської ради визнано КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради.

КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради створено за рішенням Чернігівської міської ради від 29.03.2018 № 29/VІІ-9 та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров'я Чернігівська міська лікарня №2 Чернігівської міської ради у комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради є Чернігівська міська рада.

Відповідно до статуту КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради (далі-Підприємство) є лікарнянним (амбулаторним) закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерціний підприємством, що надає послуги з надання первинної медичної допомоги, вторинної/спеціалізованої, третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходи із профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров'я (п. 1.1).

Майно підприємства є спільною власністю територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (п.1.2).

Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Чернігова, власником Підприємтва є територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради (п.1.5).

Підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації (п.4.1)

Джерелами формування майна та коштів підприємства є серед інших, кошти місцевого бюджету (п.5.3.п.п. 5.3.2).

Фінансування діяльності підприємства здійснюється у встановленому порядку за рахунок місцевого та державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством України (п.5.10.1).

Власник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає власнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської діяльності, кадрової, медичної діяльності (п.10.4).

За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (частина 1 статті 22 Бюджетного кодексу України»).

Згідно з п. 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Пунктом 3 частини 5 цієї статті визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та / або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них в установленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Таким чином, Чернігівська міська рада є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради, яка є в свою чергу одержувачем вказаних коштів.

Закупівлі електричної енергії за Договором від 12.02.2021 № 31028ВЦ та оскаржуваними до нього додатковими угодами проведена у тому числі і за рахунок коштів місцевого бюджету.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Чернігівська міська рада, як засновник КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та особа, яка здійснює його фінансування.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Абзацами першим та другим п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Таким чином, КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо постачання електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023.

Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.49.) зазначено, що оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Прокуратурою в межах повноважень, наданих ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Чернігівської міської ради 27.02.2024 за № 15/3/2-1721-24 направлено лист, яким повідомлено про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод та про необхідність вжиття заходів, у тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до інформації Чернігівської міської ради (лист від 14.03.2024) міська рада не зверталась та не планує звертатись до суду з позовом до ТОВ «Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод до Договору від 12.02.2021 №31028ВЦ про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів за непоставлену електричну енергію.

Таким чином, Чернігівська міська рада підтвердила нездійснення жодних заходів на усунення допущених порушень.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки використання коштів місцевого бюджету Чернігівської міської ради становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиття уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

В порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача про подання позову в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, відтак доводи відповідача-1 про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, так як вона була ухвалена після укладення між відповідачами Договору та спірних додаткових угод, оскільки, по-перше, постанова Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а відтак до неї не застосовуються правило "дії закону у часі", по-друге, такі висновки стосуються застосування норм права щодо збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, які є правовими підставами цього позову.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді - це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов'язковою для суду.

Як встановив суд, позивач та відповідач уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, відповідно до п. 2.2, 5.1 Договору, п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору), загальний обсяг постачання електричної енергії складав 636 000 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору становила 2,22 грн за 1 кВт/год.

Водночас згідно з Додатковими угодами угоди № 1 від 16.03.2021; № 3 від 27.08.2021; № 4 від 07.10.2021; № 5 від 07.10.2021; № 6 від 29.10.2021; № 7 від 01.11.2021; № 8 від 25.11.2021 сім разів змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 2,22 грн до 4,123865 грн за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 85,75%, порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд встановив, що 16.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1, якою з 12.02.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1кВт/год до 2,31168 грн.

Разом з тим, за Договором відповідач протягом періоду з 12 лютого по 16 березня 2021 року щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію.

Тобто Додатковою угодою №1 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 12 лютого 2021 року.

Отже, товар, поставлений відповідачем до 16 березня 2021 року, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Сторони у п.5.5.1. Договору встановили, що документальним підтвердження факту коливання ціни товару на ринку може бути інформаційна довідка, висновок або інший документ Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення або скріншот зі сторінки офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП) тощо.

В експертному висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021, який був наданий на підтвердження наявності коливання, зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462,52 грн; за 10 днів лютого (01.02-10.02) 2021 року - 1698,79 грн; тенденція росту цін +16,15%.

Проте вказаний експертний висновок не містить відомостей щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС станом на дату укладання Договору, а тому не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію між моментом укладення Договору та до моменту укладення Додаткової угоди №1 (або отримання пропозиції про її укладення).

Отже, експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021 не підтверджує коливання ціни електричної енергії на ринку в період від дати укладення договору, так і на момент звернення відповідача-1 до відповідача-2 з листом про укладення Додаткової угоди №1.

Відповідно до інших додаткових угод № 3 від 27.08.2021; № 4 від 07.10.2021; № 5 від 07.10.2021; № 6 від 29.10.2021; № 7 від 01.11.2021; № 8 від 25.11.2021, ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод № 1 від 16.03.2021; № 3 від 27.08.2021; № 4 від 07.10.2021; № 5 від 07.10.2021; № 6 від 29.10.2021; № 7 від 01.11.2021; № 8 від 25.11.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать наведеним вище положенням ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 209 883,14 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до п. 2.2, п.5.1, п.5.2. Договору, п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору) відповідач-1 повинен був поставити відповідачу-2 - 636 000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,22 грн за 1 кВт/год нга загальну суму 1 411 920 грн.

Як вбачається з підписаних сторонами актів прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії, за період з квітня по грудень 2021 року обсяг постачання склав 418 355 кВт/годна суму 1 190 946,52 грн,

Відповідачем-2 було сплачено за поставлену за Договором електричну енергію у кількості 418 355 кВт/год - 1 190 946,52 грн, у тому числі з місцевого бюджету 966 953,38 грн за 341022,63196 кВт/год, тоді як, враховуючи ціну, обумовлену відповідачами у п. 5.1. Договору та п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору), з місцевого бюджету мало бути сплачено 757 070,24 грн (341 022,63196 кВт/год х 2,22 грн).

Отже, різниця між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано ТОВ «Енера Чернігів» (966 953,38 грн) за електроенергію по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою (757 070,24 грн) за електроенергію за ціною згідно умов Договору становить 209 883,14 грн з ПДВ (966 953,38 грн - 757 070,24 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 209 883,14 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов'язаний повернути до бюджету Чернігівської міської територіальної громади, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідачів підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у сумі 12 172,12 грн з кожного.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 16.03.2021; № 3 від 27.08.2021; № 4 від 07.10.2021; № 5 від 07.10.2021; № 6 від 29.10.2021; № 7 від 01.11.2021; № 8 від 25.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №31028ВЦ від 12.02.2021, укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади (код ЄДРПОУ 37972475, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м Чернігів/24060300, банк отримувач - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UА048999980314030544000025739, ККДБ 24060300 «Інші надходження») кошти в сумі 209 883,14 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 12 172,12 грн.

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 2" Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 14233274, проспект Грушевського, 168-Б, м. Чернігів, 14034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 12 172,12 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор