58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
14 травня 2024 року Справа № 926/5086/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Голіней Я.І.,
за участі представників сторін:
позивача: Масюк С.Г., адвокат
відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трітікум_АТ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група Зернарі”
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 2395571,36 грн
СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трітікум_АТ» 2 196 062,96 грн основного боргу, 147888,29 грн пені, 28636,66 грн інфляційних втрат, 12995,88 грн 3% річних та 29977,43 грн судового збору.
12.02.2024 року Господарським судом Чернівецької області на виконання рішення суду від 17.01.2024 видано наказ.
На виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група Зернарі” на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024, матеріали справи №926/5086/23 направлено до Західного апеляційного господарського суду.
27.02.2024 від відповідача надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, яка обґрунтована тим, що державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» та протиправно відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам такого документа, оскільки містить неправильний код боржника.
Враховуючи, що рішення суду від 17.01.2024 оскаржено в апеляційному порядку, відповідач вважає, що державний виконавець на підставі ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був повернути без виконання наказ Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024, оскільки рішення не набрало законної сили.
Відповідач просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №74246307 від 22.02.2024.
У запереченнях на скаргу відповідача від 29.02.2024 позивач посилається на те, що станом на 12.02.2024 в суду були відсутні дані про подання відповідачем апеляційної скарги, що мало місце 08.02.2024, у той час як апеляційне провадження було відкрито лише 14.02.2024.
Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює суму основної заборгованості, яка складала 2 196 062,96 грн та на даний час повністю не сплачена.
Ухвалою суду від 29.02.2024 відкладено вирішення питання про прийняття скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця до повернення матеріалів справи №926/5086/23 до Господарського суду Чернівецької області.
29.04.2024 матеріали справи повернулись на адресу Господарського суду Чернівецької області, у зв'язку з чим розгляд скарги призначено у судовому засіданні 14.05.2024.
02.05.2024 від позивача надійшло заперечення на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця від 27.02.2024, в яких позивач вважає, що оскільки рішення першої інстанції залишено без змін постановою апеляційної інстанції, наказ суду по суті є правильним.
Виконання рішення суду у даній справі не порушило жодних прав відповідача, оскільки не призвело до подвійного стягнення заборгованості.
На момент подання виконавчого документу стягувачу не було відомо про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, яке було відкрито лише 14.02.2024 року, і відповідна постанова апеляційного суду надійшла в систему «Електронний суд» лише 15.02.2024 року о 18 годині 40 хвилин, тобто стягувач дізнався про відкриття апеляційного провадження лише 16.02.2024 року, що підтверджується Карткою про рух документу щодо відкриття апеляційного провадження, яка наявна в підсистемі Електронний суд.
Позивач вважає, що в даному випадку відсутні порушення державним виконавцем прав відповідача і останній не був позбавлений права звертатися до державного виконавця із клопотанням про зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 13.05.2024 задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференцзв'язку з власними технічними засобами.
У клопотанні від 14.05.2024 позивач повідомив суд, що 08.02.2024 відповідач добровільно сплатив 300 000 грн та того ж дня в останній день строку подав апеляційну скаргу на рішення суду.
Позивач зазначив, що оскільки постановою Західного апеляційного суду від 19.03.2024 рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 залишено в силі, виконання наказу від 12.02.2024 не порушило прав відповідача та не призвело до подвійного стягнення. Станом на момент розгляду даної заяви борг відповідача за рішенням суду частково погашено та становить 646 103,14 грн.
Позивач зазначив, що у спірних правовідносинах він вправі отримати належну йому суму коштів, а наявність судового рішення сама по собі не призводить до відновлення права, а лише спрямована на його захист, який має бути реалізований шляхом виконання такого рішення суду.
У відзиві на скаргу від 14.05.2024 Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить відмовити у задоволенні скарги, розгляд якої здійснювати без участі його представника.
Позивач у судове засідання 14.05.2024 явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Присутній у судовому засіданні 14.05.2024 в режимі відеоконференцзв'язку представник відповідача просив задовільнити скаргу та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №74246307 від 22.02.2024.
Заслухавши представника відповідача та розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» на дії (бездіяльність) державного виконавця від 27.02.2024 суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група Зернарі” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трітікум_АТ” 2 196 062,96 грн основного боргу, 147 888,29 грн пені, 28 636,66 грн інфляційних втрат, 12 995,88 грн 3% річних та 29 977,43 грн судового збору.
Повний текст вищевказаного рішення складено та підписано 19.01.2024.
08.02.2024 відповідачем добровільно сплачено позивачу 300000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1013.
08.02.2024 відповідачем подано апеляційну скаргу на рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024.
12.02.2024 року Господарським судом Чернівецької області на виконання зазначеного рішення суду видано наказ.
14.02.2024 позивач направив на адресу Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група Зернарі”.
Вищевказана ухвала оприлюднена для надання загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2024.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 зареєтрована канцелярією Господарського суду Чернівецької області 16.02.2024, матеріали справи направлено на адресу апеляційного суду 19.02.2024.
22.02.2024 Головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Дар'єю Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74246307, якою постановлено стягнути з відповідача по справі (з урахуванням добровільної сплати 300000,00 грн.) 1 896 062,96 грн основного боргу, 147888,29 грн пені, 28636,66 грн інфляційних втрат, 12995,88 грн 3% річних та 29977,43 грн судового збору.
27.02.2024 Ковельський відділ державної виконавчої служби перерахував позивачу 1 249 959, 82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4204.
27.02.2024 у зв'язку оскарженням в апеляційному порядку рішення суду від 19.01.2024 відповідач звернувся до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зупинення виконавчого провадження
28.02.2024 Головним державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко Д.О. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №74246307, згідно якої зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2024.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 залишено в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами частин першої, третьої статті 327 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 05.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закону № 1404-VIII).
Даний закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлює обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Стаття 4 Закону № 1404-VIII містить вимоги до виконавчого документа; так, за частиною першою цієї статті у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій (в тому числі під час відкриття виконавчого провадження) регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Розділ ІІІ Інструкції регламентує вимоги, яким має відповідати виконавчий документ, та відомості, які мають міститися у заяві про примусове виконання рішення, дії виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження.
За змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, зокрема:
- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;
- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 набрало законної сили з дня прийняття постанови Західного апеляційного господарського суду, тобто 19.03.2024.
08.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова група Зернар» добровільно сплатило позивачу 300 000,00 грн та 08.02.2024 о 16-42 години через електронний суд подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024.
Апеляційна скарга зареєстрована канцелярією Західного апеляційного господарського суду 09.02.2024.
Таким чином, апеляційна скарга надіслана у межах строку, встановленого процесуальним кодексом.
Про подання апедяційної скарги відповідач Господарський суд Чернівецької області у строк до 12.02.2024 не повідомив.
Враховуючи, що запит від апеляційного господарського суду про надіслання справи до суду апеляційної інстанції у зв'язку із надходженням апеляційної скарги на рішення суду від 17.01.2024 надійшов до Господарського суду Чернівецької області 16.02.2024, станом на час винесення наказу суд не був обізнаний про наявність апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідач не був позбавлений можливості повідомити суд про оскарження рішення у справі у день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, тобто 08.02.2024, що, крім іншого, відповідало би його інтересам.
Суд в контексті встановлених обставин виходить з того, що зміст статті 241 ГПК України свідчить, що до набрання рішенням законної сили воно не створює жодних правових наслідків для сторін.
Разом з тим, суд враховує, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 у справі №926/5086/23 залишено без змін, отже в подальшому з 19.03.2024 воно набрало законної сили і підлягало обов'язковому виконанню.
З урахуванням встановлених обставин щодо часткового виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 у справі №926/5086/23, адже відповідач добровільно сплатив 300 000,00 грн боргу та в подальшому з відповідача стягнуто виконавчою службою 1 249 959, 82 грн, з огляду на залишення рішення суду без змін судом апеляційної інстанції, видання наказу від 12.02.2024 не порушило прав відповідача, оскільки не призвело до подвійного стягнення.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Касаційний господарський суд в складі Верховного суду у постанові від 28.05.2019 у справі №905/2458/16 з цього приводу зокрема зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2023 по справі 924/90/22 виснував, що для вирішення неоднозначності у застосуванні норм ГПК та Закону № 1404-VIII слід вдатися до аналізу положень, які регламентують дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а також визначають права та обов'язки учасників виконавчого провадження.
За статтею 38 Закону № 1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Також за частиною четвертою статті Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 по справі 924/90/22 виснує, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.
У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.
В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.
Суд вважає, що державний виконавець під час прийняття постанови 22.02.2024 про відкриття виконавчого провадження №74246307 діяв на підставі виконавчого документу, який за формою та змістом відповідає приписам статті 4 Закону №1404-VIII, його дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції.
Доводів та доказів про інше матеріали справи та скарга відповідача не містять.
Посилання відповідача на те, що в рішенні від 17.01.2024 та судовому наказі від 12.02.2024 невірно зазначено код Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі» а державним виконавцем не було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам частини 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» спростовується наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Таким чином з урахування розбіжностей коду відповідача, зазначеного в заяві та виконавчому документі, державний виконавець самостійно міг перевірити вірний код відповідача.
Враховуючи викладене, беручи до у ваги, що в заяві позивача зазначено вірний код відповідача, керуючись статтями 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 Nє 512/5, 22.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме внесено корективи до коду ЄДРПОУ боржника.
Згідно положень частини 3 ст.343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи, що державний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчими документами і Законом України "Про виконавче провадження", суд вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74246307 від 22.02.2024, яка не порушує жодних прав скаржника.
Керуючись статтями 231, 234, 235, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» на дії (бездіяльність) державного виконавця від 27.02.2024.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою:http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.І. Ніколаєв