18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 травня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/215/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого: судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", м.Київ, вул.Рейтарська,17, прим.14
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс", м.Київ, вул.Рейтарська,17, прим.14,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача - Маньківська селищна рада (смт.Маньківка Черкаської області, вул.Шевченка, 9)
про визнання договору суборенди недійсним, визнання права суборенди на земельні ділянки відсутнім,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Шкварко В.В. - адвокат - за ордером;
від відповідача: участі не брав;
від третьої особи: Заболотній В.М. - адвокат - за ордером.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" з вимогами:
визнати недійсним договір суборенди від 15.02.2023 №2-23, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс";
визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" речового права суборенди, зареєстрованого на підставі договору суборенди від 15.02.2023 №2-23 на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району Черкаської області: з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га (запис про інше речове право 49381929), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га (запис про інше речове право 49381396), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га (запис про інше речове право 49381787), з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га (запис про інше речове право 49381625), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га (запис про інше речове право 49383264), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га (запис про інше речове право 49383428), з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га (запис про інше речове право 49382377),
а також відшкодувати судові витрати.
Відповідач подав суду відзив на позов з доказами направлення позивачеві - вх.суду №4508/24 від 13.03.2024. Вимоги заперечив та просить в позові відмовити. Вказує на неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем. Оригіналів документів не подано. Заперечив укладання договору суборенди з позивачем.
За ініціативою суду залучено Маньківську селищну раду (смт.Маньківка Черкаської області, вул.Шевченка, 9) - до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача.
Судом надано доступ третій особі до документів справи в "Електронному суді".
Позивач надав докази направлення третій особі примірника позовної заяви з додатками.
Відповідач надав суду докази направлення третій особі примірника відзиву на позов.
До початку судового засідання до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову - вх.суду №7935/24 від 14.05.2024. Третя особа просить відмовити в позові, оскільки даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест" намагається створити докази для використання в іншій справі №925/833/23. Згоди на передачу в суборенду спірних ділянок Маньківська селищна рада не надавала.
Від позивача надійшли заперечення проти пояснень третьої особи та клопотання не приймати до уваги пояснення третьої особи при прийнятті рішення - вх.суду №8075/24 від 16.05.2024.
Від третьої особи в суд надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі з посиланням на приписи п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України - до перегляду рішення суду в іншій справі №925/833/23 в апеляційній інстанції, оскільки рішення суду у справі №925/833/23 матиме значення при вирішенні даної справи - вх.суду №37936/24 від 14.05.2024.
Від позивача в суд надійшли письмові заперечення проти зупинення провадження у справі - вх.суду №8074/24 від 16.05.2024.
В судовому засіданні:
Заслухавши доводи третьої особи про необхідність зупинення провадження у справі та заперечення позивача проти зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, тому заяву третьої особи залишено без задоволення.
Представник позивача вказав, що власник землі та орендодавець - Маньківська селищна рада - не давали згоди на укладання договорів суборенди землі комунальної власності з Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К". Оригіналу спірного договору суборенди землі від 15.02.2023 - суду не надано.
Представник третьої особи вимоги заперечив та просить в позові відмовити, оскільки Маньківська селищна рада не давали згоди суб'єктам господарювання на укладання договорів суборенди землі комунальної власності.
За результатами судового розгляду оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України засідання.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
04.05.2018 між Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (учасник) було укладено угоди про умови участі у земельних торгах у формі аукціону за №№264, 265, 266, 267, 268, 269, 270.
Предметом цих угод є умови участі в земельних торгах у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
За результатами проведених аукціонів (протоколи №№6,7,8,9,10,11,12) переможцем торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К".
- 11.05.2018 на підставі протоколу №6 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0258 загальною площею 7,9582 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26129852;
- 11.05.2018 між тими ж сторонами на підставі протоколу №7 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0260 загальною площею 9,2236 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26129515;
- 11.05.2018 між тими ж сторонами на підставі протоколу №8 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0259 загальною площею 11,5651 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області;
- 11.05.2018 на підставі протоколу №9 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:001:0257 загальною площею 12,3058 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26130037.
Відповідно до п.8 вказаного договору строк його дії складає 7 років.
Додатковою угодою від 19.08.2019 до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11.05.2032.
Додатковою угодою від 06.09.2019, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 11.05.2039.
Додатковою угодою від 08.04.2019, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", до договору від 11.05.2018 внесено зміни, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 31.12.2066;
- 11.05.2018 на підставі протоколу №10 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0076 загальною площею 12,9713 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (на теперішній час Уманського району) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26126993;
- 11.05.2018 року на підставі протоколу №11 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0113 загальною площею 14,3496 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26128598;
- 11.05.2018 на підставі протоколу №12 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку між тими ж сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123186300:02:002:0077 загальною площею 51,7358 га, що розташована за межами населених пунктів на території Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) Черкаської області.
Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.05.2018, номер запису про інше речове право 26128090.
До вищевказаних договорів оренди сторонами вносилися аналогічні зміни щодо строку їх дії.
Тобто 11.05.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" було укладено сім договорів оренди землі щодо оренди семи земельних ділянок в адміністративних межах Паланоцької сільської ради Маньківського району (наразі Уманський район) загальною площею 120,1094 га, строк дії яких продовжено до 31.12.2066.
В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №31-ОТГ від 03.12.2020 та рішення Маньківської селищної ради №3-99/VІІІ від 23.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами: 7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га, 7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га, 7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га, 7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га, 7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га, 7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га, 7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га передані у комунальну власність об'єднаної територіальної громади в особі Маньківської селищної ради, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Позивач декларує, що на законних підставах набув право строкового оплатного користування спірними земельними ділянками на умовах договору. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення безперервно та відкрито використовуються виключено позивачем в своїй господарській діяльності за цільовим призначенням.
Позивач заявляє, що із матеріалів господарської справи №925/833/23 Господарського суду Черкаської області за позовом Маньківської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" про розірвання вищевказаних семи договорів оренди земельних ділянок йому стало відомо про реєстрацію державним реєстратором виконкому Лисянської селищної ради Черкаської області Бобровською Вікторією Альбертівною за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" права суборенди спірних земельних ділянок. Номери записів в Державному реєстрі речових прав: 49381929, 49381396, 49381787, 49384625, 49383264, 49383428, 49382377.
Речове право суборенди було зареєстровано на підставі ніби укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023.
Представник позивача стверджує, що керівник позивача не підписував даного договору і нікого не уповноважував на підписання даного договору, а в період з 05.02.2023 по 28.02.2023 директор Коваленко О.І. перебував за межами України, що підтверджено довідкою Державної прикордонної служби України та фізично не міг підписати спірний договір суборенди землі. Крім того, спірні ділянки не передавались у користування третім особам та не вибували з титульного користування позивача в інший спосіб. Акти приймання-передачі спірних ділянок до суборендаря теж не укладались.
Порушення права позивача на користування спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області з позовом за захистом права та визнання спірного договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 недійсним для відновлення порушеного права.
Відповідач подав суду відзив на позов з доказами направлення позивачеві - вх.суду №4508/24 від 13.03.2024. Вимоги заперечив та просить в позові відмовити. Вказує на неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем. Оригіналів документів не подано. Заперечив укладання договору суборенди землі №2-23 з позивачем.
Третя особа вимоги заперечила та просить в позові відмовити з мотивів ненадання згоди орендареві на передачу спірних ділянок в суборенду. Подано письмові заперечення проти позову.
Інших доказів та документів не подано.
Оцінюючи пояснення представників позивача, третьої особи та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку послуг товарного сільськогосподарського виробництва на території України, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про визнання недійсним договору суборенди землі від 15.02.2023 №2-23.
Відповідно до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
Згідно із Господарським кодексом України:
ст.193. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
ч.1 ст.265. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач вказує, що йому стало відомо про укладення 15.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" (суборендар) договору суборенди землі за №2-23.
Предметом договору є передача орендарем суборендарю в строкове платне володіння і користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами:
- 7123186300:02:001:0258 площею 7,9582 га;
- 7123186300:02:001:0260 площею 9,2236 га;
- 7123186300:02:001:0259 площею 11,5651 га;
- 7123186300:02:001:0257 площею 12,3058 га;
- 7123186300:02:002:0076 площею 12,9713 га;
- 7123186300:02:002:0113 площею 14,3496 га;
- 7123186300:02:002:0077 площею 51,7358 га.
За доводами позивача, спірний договір не підписувався повноважною особою позивача, а передача в суборенду вищевказаних земельних ділянок відбулась без письмової згоди орендодавця (Маньківської селищної ради), що є порушенням умов чинних договорів оренди землі.
При зверненні до суду позивачем було додано до позовної заяви незасвідчену копію договору суборенди (а.с.60-62).
Факт укладення договору суборенди землі і орендар і суборендар заперечують (відзив, а.с.94-100).
Ухвалою суду від 21.02.2024 було витребувано у позивача оригінал договору суборенди від 15.02.2023 за №2-23, що укладений між позивачем та відповідачем для огляду в судовому засіданні. Витребуваний оригінал письмового доказу було зобов'язано надати суду до 01.04.2024.
Оригіналу витребуваного договору №2-23 від 15.02.2023 ні позивачем, ні відповідачем суду надано не було.
У своїх письмових поясненнях позивач вказав, що оригінал договору суборенди №2-23 у нього відсутній, оскільки про нього дізнався в ході розгляду справи №925/833/23.
Відповідно до ч.4 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Клопотань про витребування судом оригіналу договору суборенди від відповідача позивач не заявляв.
Відповідно до ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2024 не надано суду оригіналу письмового доказу, то з урахуванням вищенаведених приписів процесуального закону такий доказ (копія договору суборенди №2-23) не береться судом до уваги.
Водночас, судом було враховано, що ст.13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст.14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону чинної на момент укладення договорів оренди) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону чинного станом на 15.02.2023) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.
Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч.3).
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п.1).
Згідно положень ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч.2).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).
Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.4).
Згідно зі ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3).
Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч.2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.3).
Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч.3).
Законодавець передбачив, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі №752/22077/16 зробив висновок, що вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма Цивільного кодексу України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити.
Непідписаний однією із сторін правочин набуває юридичної сили укладеного, тобто за ним виникають права і обов'язки і він може досліджуватись на предмет його недійсності у випадку, якщо відбулось його подальше схвалення цією особою, що є таким способом волевиявлення особи до вчинення правочину, що вбачається із норм ст.241 Цивільного кодексу України.
Настання передбачених ст.241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання (п.43 - 44 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №908/2130/20, яку було ухвалено після подання касаційної скарги у цій справі).
При цьому судом враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 липня 2023 року зі справи №908/1960/18.
Станом на 15.02.2023 директором товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" був ОСОБА_1 .
З копії договору суборенди від 15.02.2023 за №2-23 (а.с.60-62) вбачається, що цей договір ніби-то було укладено між сторонами в м.Києві і з боку позивача він підписаний ОСОБА_1 .
Проте, з довідки Державної прикордонної служби України від 12.09.2023 вбачається, що 05.02.2023 громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України (напрям - виїзд) та 28.02.2023 в'їхав на територію України (а.с.63).
Згідно відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс" в особі заступника директора ОСОБА_2 не підписувало жодного договору суборенди за реквізитами №2-23 від 15.02.2023 та не подавало його на реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Також відповідач зазначав, що ОСОБА_2 перебувала за межами України з 05.02.2023 по 17.04.2023.
З урахуванням моменту виникнення прав і обов'язків у сторін, договір оренди (суборенди) відноситься до реальних правочинів, а не консенсуальних.
Під час розгляду даного спору позивач підтвердив, що орендовані ним земельні ділянки перебувають на даний час у фактичному користуванні позивача і з користування не вибували.
Щодо державної реєстрації за відповідачем права суборенди судом враховано наступне:
Державна реєстрація прав не є підставою набуття, зокрема, права оренди (суборенди) землі, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою цього права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права оренди (суборенди) з фактом його державної реєстрації.
Досліджуючи обставини існування в особи права оренди (суборенди), суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права оренди (суборенди).
Суд звертає увагу учасників, що навіть дотримання законодавства суб'єктом державної реєстрації прав під час внесення запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою не виключає можливості задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси відповідної особи.
Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 11.02.2020 у справі №915/572/17.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що уповноважена особа орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К" договір суборенди землі за №2-23 у м.Києві 15.02.2023 на відповідних умовах не підписувала і подальше схвалення самим товариством (орендарем) цього правочину не відбулося.
Отже, договір суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 (а.с.60-62) є неукладеним правочином і він не набув юридичної сили в порядку ст.241 Цивільного кодексу України.
Підстав для набуття відповідачем права суборенди судом не встановлено.
Суд враховує, що відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Закріпивши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Позивачем всупереч вимог суду та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надано суду для ознайомлення оригіналу спірного договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 та не доведено його укладення в належний спосіб в належному порядку. Позивач та відповідач також заперечили підписання цього договору. Спірний договір є неукладеним та не породжує ніяких прав та обов'язків для його сторін та учасників процесу. Неукладений договір не може бути визнаний недійсним, в томі числі за рішенням суду.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України та позивач не довів порушення свого права відповідачем, тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії” від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту “правомірних очікувань” щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроінвест К", м.Київ, вул.Рейтарська,17, прим.14, код ЄДРПОУ 41575988
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мошниагроплюс", м.Київ, вул.Рейтарська,17, прим.14, код ЄДРПОУ 42259481
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача - Маньківська селищна рада (смт.Маньківка Черкаської області, вул.Шевченка, 9)
про визнання договору суборенди землі №2-23 від 15.02.2023 недійсним, визнання права суборенди на земельні ділянки відсутнім - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 17.05.2024.
Суддя Г.М.Скиба