20.05.2024м. СумиСправа № 920/1494/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1494/23
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради (40021, м. Суми, вул. Сумської артбригади, буд. 13, код 05519480)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Рухленка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 5 621, 19 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ: 05519480, на рахунок № НОМЕР_2 в AT КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 337546) штрафні санкції в 5 621,19 грн (п'ять тисяч шістсот двадцять одна гривня 19 коп), з яких пеня в сумі - 1 941,81 грн, штраф в сумі - 3 679,38 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.12.2023 справу № 920/1494/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 02.01.2024 у справі № 920/1494/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті у межах визначеного ст. 248 ГПК строку на 15.02.2024 за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до статті 166 ГПК України; встановити відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.
Фізичною особою - підприємцем Рухленком С.О. подано відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №811 від 14.02.2024), в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на виконання умов Договору про поставку продуктів харчування від 26.09.2023 №2230/32, 27.10.2024, постачальник поставив у власність замовника товар у кількості 5 750 кг на суму 41 687, 50 грн. Також зазначає, що позивач у позові посилається на той факт, що звернувся до відповідача з письмовою заявкою № 01-22/11/3813 від 20.11.2023 на поставку товару, в якій просив здійснити поставку товару в кількості 7 250 кг в строк до 23.11.2023. У той же час, відповідач повідомив позивача про неможливість поставити товар через значне підвищення ціни на зазначений товар. Зазначає, що сторонами було прийняте рішення про розірвання Договору, а саме: 01.12.2023 укладено Додаткову угоду №2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023, де позивач визнав, що не має жодних претензій до відповідача, та між ними не залишилось жодних зобов'язань, що виникли з Договору. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником позивача подано відповідь на відзив від 20.02.2024 №01-22/11/592, в якому заперечує проти аргументів відповідача та вважає, що посилання відповідача на те, що він не отримував заявок на поставку товару не відповідає дійсності. Після укладання договору позивачем належним чином направлялися заявки на адресу відповідача, що додатково підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями про відправку рекомендованих листів на адресу відповідача. Відповідач поставив лише його частину 27.10.2023 року, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань по Договору. Стверджує, що із отриманого відзиву вбачається, що фактично відповідач визнав свою провину у неналежному виконанні договірних зобов'язань по договору про поставку продуктів харчування від 26.09.2023 №2230/32, оскільки зазначив, що товар у нього відсутній. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
04.03.2024 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог від 04.03.2014 № 01-22/11/718 (вх.№ 1223 від 05.03.2024), у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 20.05.2024.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, судом у межах зазначеного строку розгляд справи було призначено на 16.02.2024 за наявними матеріалами, однак, з огляду на те, що суддя Джепа Ю.А. перебувала на лікарняному з 05.02.2024 по 14.05.2024, суд ухвалює рішення у даній справі за наявними матеріалами після усунення зазначеної обставини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради та фізичною особою - підприємцем Рухленком С.О. було укладено договір про поставку продуктів харчування від 26.09.2023 № 2230/32 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити у власність Замовника, а Замовник належним чином прийняти та оплатити за продукти харчування, а саме Картопля для заготівлі (ДК 021:2015 "03210000-6 Зернові культури та картопля") (надалі - Товар) у відповідності із Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору, на умовах, що зазначені в цьому Договорі.
Згідно з п. 3.1 Договору, Товар поставляється на адресу Замовника транспортом Постачальника, в кількості, асортименті, по ціні, зазначених в Специфікації та заявки Замовника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання заявки від Замовника.
Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до Специфікації на товар (додаток №1 до Договору), на виконання умов Договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Замовника 13 000 кг Товару («Картопля для заготівлі») на суму 94 250, 00 грн..
З видаткової накладної від 27.10.2023 №РС00-001131 вбачається, що, на виконання умов Договору ФОП Рухленко С.О, 27.10.2023 поставив у власність позивача Товар у кількості 5 750 кг.
Позивач на рахунок відповідача перерахував 41 687, 50 грн.
Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради направило відповідачу заявку - вимогу на поставку картоплі від 20.11.2023 №01-22/11/3812, в якій вимагало у строк до 23.11.2023 поставити позивачу залишок картоплі для заготівлі в кількості 7 250 кг.
Позивачем також надано суду претензії щодо невиконання умов договору про поставку продуктів харчування від від 24.11.2023 №01-22/11/3857 та від 27.11.2023 №01-22/11/3891 та докази їх надсилання.
Також позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору від 30.11.2023 №01-22/11/3944 з двома примірника Додаткової угоди № 2.
01.12.2023 між Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська клінічна лікарня» Сумської міської ради та фізичною особою - підприємцем Рухленком С.О. укладено Додаткову угоду № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023, пунктом 2 якої передбачено, що сторони погодили зменшити суму договору на 52 562, 50 грн без ПДВ, виклавши п. 2.1. Договору в наступній редакції:
« 2.1. Загальна вартість Товару визначається цим Договором і складає 41 687, 50 грн (морок одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна Договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України, а також включає в себе сплату податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат Постачальника, пов'язаних з пакуванням, маркуванням, доставкою, страхуванням, зборкою, завантаженням та розвантаженням Товару, а також сплату митних платежів, тощо».
Пунктом 5 Додаткової угоди № 2 передбачено, що з моменту підписання додаткової угоди № 2 Сторони не вважають себе пов'язаними будь - якими правами і зобов'язаннями, що виникли з Договору.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 692Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що заявка-вимога на поставку картоплі від 20.11.2023 була направлена позивачем на адресу відповідача поштою 21.11.2023 (відправлення 40009115719050).
З трекінгу Укрпошти перевірки статусу відстеження вищевказаного рекомендованого листа 4000911571905 вбачається, що заявка - вимога на поставку картоплі отримана фізичною особою - підприємцем Рухленком С.О. лише 27.12.2023.
При цьому пп. 3.1. п. 3 Договору передбачено, що товар поставляється на адресу Замовника транспортом Постачальника, в кількості, асортименті, по ціні, зазначених в Специфікації та заявки Замовника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання заявки від Замовника.
Таким чином, відповідач повинен був би виконати вказану заявку у строк до 01.01.2024 включно згідно із вимогами пп. 3.1. п. 3 Договору (протягом 3-х робочих днів з моменту отримання 27.12.2023 заявки від Замовника).
Суд зазначає, що на час отримання відповідачем цієї заявки - вимоги на поставку картоплі між сторонами вже було укладено Додаткову угоду № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування № 22320/21 від 26.09.2023.
Виконання обов'язків, строк настання яких є пізнішим, ніж дата припинення зобов'язань за таким договором (дата розірвання договору поставки), суперечить умовам як укладеної Додаткової угоди № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування № 22320/21 від 26.09.2023, так нормам чинного законодавства.
Суд також приймає до уваги доданий до позовної заяви скріншот переписки з відповідачем, в якій сторони спілкуються щодо можливості поставки товару.
Однак, зі змісту вказаної переписки вбачається, що мова йде про спілкування між сторонами 29.11.2023 з приводу виконання Договору. Беручи до уваги те, що у відповідності Договору заявка Замовника має бути виконана протягом 3-х робочих днів з моменту отримання заявки, то навіть за умови трактування цієї переписки як подання заявки, строк її виконання становить до 02.12.2023 включно, а вже після цього настає прострочення із відповідними наслідками у вигляді сплати пені або штрафу.
На момент 02.12.2023 між сторонами вже було укладено Додаткову угоду № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023, пунктом 2 якої передбачено, що сторони погодили зменшити суму договору на 52 562, 50 грн без ПДВ, виклавши п. 2.1. Договору в наступній редакції:
« 2.1. Загальна вартість Товару визначається цим Договором і складає 41 687, 50 грн (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна Договору визначається з урахуванням вимог Податкового Кодексу України, а також включає в себе сплату податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат Постачальника, пов'язаних з пакуванням, маркуванням, доставкою, страхуванням, зборкою, завантаженням та розвантаженням Товару, а також сплату митних платежів, тощо».
Крім того, Додатковою угодою № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023 передбачено, що Сторони не вважають себе пов'язаними будь - якими правами і зобов'язаннями, що виникли з Договору.
Позивачем суду не було надано інших належних та допустимих доказів отримання відповідачем раніше 01.12.2023 (дати укладення Додаткової угоди № 2 про дострокове розірвання Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023) заявки.
Визначені п. 5.3 зазначеного вище Договору про поставку продуктів харчування №2230/32 від 26.09.2023 наслідки у вигляді стягнення пені та штрафу виникають лише за умови порушення строку поставки.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених останнім штрафних санкцій за невиконання вимог Договору поставки - несвоєчасну поставку в період з 24.10.2023 по 30.11.2023.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи позивача та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволені позову.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 20.05.2024 у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.
Суддя Ю.А. Джепа