Справа № 526/3763/23
Провадження № 3/526/798/2024
17 травня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
з участю адвоката Зайця В.П.
особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції № 1 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП невстановлений,
за ч.1 ст. 130 КУпАП
згідно протоколу 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 на а/д м. Гадяч - смт Липова Долина керував автомобілем Фольксваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, (запах алкоголю з порожнини рота, почервонінні обличчя). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
В судовому засіданні вину ОСОБА_1 та його представник адвокат Заєць В.П. просили справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки у ОСОБА_1 був відсутній прямий умисел на вчинення правопорушення. ОСОБА_1 пояснив, що 2 жовтня у нього був день народження і він вживав алкоголь у незначній кількості. Наступного дня у його дочки була висока температура, у зв'язку з чим вони з дружиною звернулися до лікаря амбулаторії с. Римарівка, який порекомендував звернутися на консультацію до педіатра Гадяцької МЦЛ. Отримавши допомогу, вони повернулися додому, але через кілька годин температура тіла у дитини різко піднялась і виникла необхідність у терміновому огляді лікаря. Він відвіз дружину з дитиною повторно до лікарні у м. Гадяч, де їх госпіталізували до дитячого відділення. Вказує, що в той день він кілька разів переїздив даний блок пост і його не зупиняли. Після зупинки працівниками поліції та оформлення матеріалів він ще двічі через виниклу необхідність переїздив блок - пост і теж його ніхто більше не зупиняв.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки Римарівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини 03.10.2023 ОСОБА_3 зверталася до сімейного лікаря за медичною допомогою з дочкою ОСОБА_4 , 2021 р.н.. якій був встановлений діагноз: гострий бронхіт, рекомендована консультація педіатра Гадяцької МЦЛ. Згідно виписки із медичної картки хворого № 6071 від 03.10.2023 ОСОБА_4 , 2021 р.н. госпіталізована 03.10.2023 до КНП «Гадяцька МЦЛ», виписана 10.10.2023.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був вимушений їхати до лікарні, оскільки у його дочки була висока температура, що підтверджується матеріалами справи, тому вважає його дії виправданими, такими що були необхідними в даній ситуації, і були спрямовані на збереження здоров'я іншої людини.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за своїм змістом цієї норми закону, керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремими та самостійними діяннями, які складають склад адміністративного правопорушення.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейських вбачається, що ОСОБА_2 пояснює про необхідність руху на автомобілі через край тяжкий стан дитини, яка госпіталізована до медичного закладу і він не міг гаяти часу на виклик швидкої допомоги чи таксі, які б здійснювали подвійний рейс.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Обставини справи, зокрема, місце події та її обставини, свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я інших людей не могла бути усунута іншими дієвими засобами ніж тими, які вчинив правопорушник.
Відповідно до положень ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
- закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з вчиненням особою дій в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Головуюча: Л. В. Максименко