Справа № 526/306/24
Провадження № 3/526/773/2024
15 травня 2024 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Дроботі Л.М.
адвоката Павленка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №1 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ідентифікаційний код невстановлений,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
13 січня 2024 року о 16 год 24 хв в с. Вельбівка по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - Nissan X-Trail, без номерного знаку з ознаками алкогольного сп'яніння, ( запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на Алко Тест Драгер відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні адвокат Павленко О.А. вказав на порушення працівниками поліції порядку оформлення матеріалів, зокрема даних про відеозапис вказаних подій на боді - камеру, тому долучений до матеріалів справи диск не є належним доказом, а сам протокол про адміністративне правопорушення є нікчемним. Ці порушення є суттєвими, тому просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 ..
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляді на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, постановою серії ЕНА №1236203 від 13 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, відеозаписом з боді - камери та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що запис розпочинається о 16 год.18 хв. 13.01.2024, автомобіль рухається вулицею села і був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР, через відсутність номерного знаку. О 16 год.20 хв. поліцейський повідомив, що відповідно до ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться відеозапис на боді - камеру. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 його запідозрили у вживанні спиртного та запропонували пройти освідування на стан сп'яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 , будучи повністю дезорієнтованим, маючи очевидні ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду відмовився, що зафіксовано на відеозаписі о 16.22 год. Також ОСОБА_1 підтверджує факт вживання алкоголю та неодноразово пропонує працівникам поліції залагодити дану ситуацію. Також з відеозапису вбачаються явні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 : дезорієнтація, нечітка мова та нестійка хода.
Суд вважає, що зібрані та досліджені в судовому засіданні докази повністю підтверджують факт керування ОСОБА_2 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку.
На відеозаписі чітко відображені обставини правопорушення та пояснення ОСОБА_1 , тому будь - які дані чи пояснення на спростування вказаних обставин є неспроможними.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи відсторонялася особа, що керує транспортним засобом від керування автомобілем.
Виходячи з аналізу наведених норм закону, проходження огляду водія на вимогу працівника поліції на стан сп'яніння, є обов'язком, а не правом особи.
Як встановлено в процесі розгляду справи цю вимогу ПДР ОСОБА_1 не виконав.
Згідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
Твердження сторони захисту про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є нікчемним та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні є хибними. Так згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і протоколом про адміністративне правопорушення.
Фактичні обставини відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння стороною захисту не заперечуються та повністю узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення від 13 січня 2024 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.
Всупереч доводам сторони захисту, у відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стороною захисту не наведено жодних даних, які б могли поставити під сумнів достовірність проведеного поліцейським відеозапису, а матеріали справи містять відомості про те, що поліцейський ОСОБА_3 , який був у складі групи отримав у встановленому порядку боді - камеру, на яку здійснювався доданий до протоколу відеозапис. Крім того, поліцейський попередив ОСОБА_1 про запис подій на боді - камеру відразу після зупинки автомобіля, тому суд визнає даний відеозапис належним і допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 .
Доводи сторони захисту щодо недопустимості наявного у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери поліцейського є необгрунтованими, оскільки вказаний доказ отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини адміністративного правопорушення.
При цьому, вказаний відеозапис за своєю суттю є безперервним, про що свідчать відображені на ньому дата та час проведення зйомки, достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій.
Крім того, кожний наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього без будь-яких розривів у часі.
Доводи щодо неналежності в якості доказу долученого до матеріалів справи відеозапису, суд теж вважає безпідставними, оскільки останній містить весь перебіг подій, а саме від моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу, подальше спілкування з водієм та виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння, а вже потім - пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, відмова ОСОБА_1 від такого огляду та оформлення адміністративного протоколу.
Відповідно п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. При цьому, відсутність у протоколі посилання на додавання до нього конкретно диску з відеозаписом як доказу вчинення правопорушення, ніяким чином не можуть впливати на повноту, всебічність та об'єктивність з'ясування обставин справи та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис повністю узгоджується з обставинами справи та доданими доказами.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність доданого до протоколу відеозапису не надано.
Ініціатором складання протоколу надано докази про правомірність використання боді камери та відеозапису під час несення служби.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції було виконано зазначені вимоги законодавства щодо процедури оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в повному обсязі, що дає підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Проніна проти України» від 18.07.2006 року зазначив наступне: «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись к вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи».
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу з одночасним позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки керування транспортними засобами у стані сп'яніння несе громадську небезпеку і може потягнути за собою більш тяжкі наслідки. Крім того протиправна поведінка свідчить про неналежне відношення до забезпечення безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки. Суд вважає, що саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 401,130 ч.1, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34000 грн., а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л.В.Максименко