08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1186/24
362/1920/24
20 травня 2024 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У березні 2024 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла зазначена позовна заява.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2024 року справу передано на розгляд за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
16.05.2024 року справу передано до провадження судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд встановити факт перебування ОСОБА_2 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (за свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі з 01.06.1967 року по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Так, подана до суду заява зазначена як позовна, хоча вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, за приписами процесуального законодавства підлягають розгляду у порядку окремого провадження.
При цьому, зміст вимог стосується встановлення факту перебування фізичних осіб саме у зареєстрованому шлюбі, проте, такий факт підлягає підтвердженню саме відповідними документами, виданими органами реєстрації актів цивільного стану.
Ч.3 ст.315 ЦПК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення " № 5 від 31.03.95 встановлює, що заяви про встановлення факту належності свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів цивільного стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в окремому провадженні, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
І хоча відповідачем зазначено не відповідний орган реєстрації актів цивільного стану, а орган пенсійного фонду, це не змінює правову природу спору, що виник у даній справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
В пункті 7 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів. Так, у ч. 1 закріплено категорії справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Категорія даної справи не підпадає під вказану норму.
У той же час, у ч. 2 ст. 20 КАС України зазначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, те, що Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачений порядок внесення змін до актового запису цивільного стану, така зміна проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану, що виключає розгляд справи як у порядку позовного провадження, так і в порядку окремого провадження цивільного судочинства, та вказаним законом передбачено оскарження відмови у внесенні змін до актового запису, така відмова може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства, спірні правовідносини мають публічно-правову природу, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки згідно ст. 19 ЦПК України та ст.ст. 4, 19 КАС України, позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 4, 19, 20 КАС України, ст.ст. 19, 186, 353 ЦПК України, суддя, -
У відкриті провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Осаулова Н.А.