Справа № 373/491/24
Номер провадження 2/373/436/24
(заочне)
29 квітня 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояк Д.В.,
за участі секретарки судових засідань Киришун Ю.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представниця позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №4736752 від 10.08.2021 року в розмірі 23700,00 грн, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем з метою укладення кредитного договору була залишена відповідна анкета на сайті ТОВ «Мілоан». 10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4736752, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Предметом договору були кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн, що були перераховані на картковий рахунок відповідача. Кредитний договір було укладено строком на 15 днів з 10.08.2021, із сплатою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, 29,00 відсотків комісії від суми за користування кредитом одноразово. Відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 23700 грн 00 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 17250 грн 00 коп., заборгованість за комісійними винагородами - 1450 грн 00 коп.
11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до якого право вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до позивача.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаними договорами. Після відступлення права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 05.04.2024 відкрито провадження в даній справі та за клопотаням призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін по справі.
Здійснено виклик відповідача шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом.
В матеріалах справи міститься заява представниці заявника про розгляд справи без участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
У встановлений судом строк відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.
Судом встановлено наступні обставини.
До позовної заяви додано роздруковану анкету-заяву на кредит №4736752, від 07.08.2021. Відповідно до змісту цієї анкети, позичальник оформив кредит на суму 5000, 00 грн на строк 15 днів. До анкети додана таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви на кредит і зазначено, що договір був підписаний.
Однак в договорі про споживчий кредит відсутня будь-яке посилання на вказану анкету-заяву.
Крім того, п. 5 договору визначаються гарантії та запевнення позичальника, де вказано, що позичальник підтверджує наступне: ознайомлення з схемами кредитування; отримання проекту кредитного договору з додатками; зрозумілість умов договору та підтвердження того, що договір адаптовано до його фінансового стану; надання згоди про передачу Товариству своїх персональних даних; надання згоди на доступ до інформації, що складає його кредитну історію.
Згідно з пп.6.2 п.6 договору відповідь про прийняття пропозиції про укладання Договору надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно - цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору про його укладення.
В пп.6.3. п.6 договору вказано, що Позичальник, приймаючи пропозицію Товариства, підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами кредитного договору та зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Однак, додана копія договору не містить будь-яких відміток про його підписання відповідачем.
До договору споживчого кредиту надані Додаток №1 (графік платежів за договором про споживчий кредит) та Додаток №2 (паспорт споживчого кредиту), проте відсутнє підтвердження того, що Позичальник ознайомлений з ними, адже відсутній електронний підпис споживача.
На підтвердження обставин надання кредитних коштів відповідачеві на підставі кредитного договору до позовної заяви додано платіжне доручення від 10.08.2021, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000, 00 грн.
Проте, це платіжне доручення не засвідчене печаткою банківської установи, через яку мав відбуватися платіж або відмітка про видачу коштів через касу кредитодавця.
При цьому, у договірі про споживчий кредит №4736752 (індивідуальна частина) (п.2.1) зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.3.1.1 Договору кредитодавець зобов'язаний на умовах, передбачених п.2.1. цього Договору, в сумі, що передбачена п.1.2, надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі.
Проте до у договорі такий порядок не визначений, а договір містить лише окремі розділи: 1.Предмет договору; 2. Умови виконання; 3. Права та обов'язки сторін; 4. Відповідальність сторін; 5. Гарантії та запевнення позичальника; 6. Порядок укладення договору; 7. Строк дії договору, порядок внесення змін, доповнень та розірвання договору; 8. Вирішення спорів; 9. Заключні положення.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.39 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.
Відповідно до п.54 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Відповідно до ч.10 Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, уповноважений банк приймає від платника платіжне доручення на паперовому носії за формою, встановленою нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, або в довільній формі із зазначенням обов'язкових реквізитів.
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має повністю істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати ім'я особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1)електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2)електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3)аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно з п. 2.1 цієї Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання» а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».
У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати:
даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;
даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до п.3.1. зазначеної Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
У п. 3.3 цієї Інструкції вказано, що операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.
Додаток 3 до цієї Інструкції визначає зразок платіжного доручення, де, крім іншого, вказана відмітки6 «Проведено банком», дата та «Підпис банку».
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов'язкові реквізити, визначені цим Положенням.
Пунктом 7 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 2) ідентифікатор платіжного пристрою; 3) дату та час здійснення операції; 4) суму та валюту операції; 5) суму комісійної винагороди; 6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 7) вид операції; 8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У частині другій статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
В договорі про споживчий кредит передбачено, що для його підписання позичальник використовує одноразовий ідентифікатор. Проте з досліджених доказів не вбачається застосування відповідачем при укладенні цього договору одноразового ідентифікатора.
З досліджених доказів також не вбачається наявність та зміст Порядку, відповідно до якого мали б надаватися кошти позичальнику (відповідачу).
Позивачем не надано доказу оформлення анкети-заяви на сайті ТОВ «Мілоан», оскільки ця анкета не підписана позичальником та не погоджена товариством.
Позивачем також не надано доказу передання коштів на рахунок відповідача, оскільки за нормами п. 2 ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей, а платіжне доручення, яке мало б підтверджувати ці обставини, не містить відміток банку про виконання (проведення) платежу за цим платіжним дорученням.
При цьому, розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, оскільки він є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер, а також не відповідає вимогам, яким має відповідати доказ здійснення фінансово-господарської операції - документ про здійснення операції з використанням електронних платіжних засобів. Крім того, із наданого розрахунку не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даного розрахунку справа не містить. Розрахунок підписано представницею позивача, яка не є стороною кредитного договору.
У зв'язку з цим розрахунок заборгованості не є доказом у справі.
За таких обставин суд констатує недоведеність виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746 - місцезнаходження: вул.Авіаконстуктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код ЄДРПОУ 40484607 - місцезнаходження: вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107
Повний текст рішення складено 10.05.2024.
Суддя: Д. В. Свояк