вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
09.05.2024 Справа № 917/2118/23
за позовною заявою фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича, АДРЕСА_1
до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014;
2) Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату", вул. Київська, 50, с. Новосілки, Вишгородський район, Київська область, 07362
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601
про стягнення 162 016,54 грн та визнання договору оренди припиненим з 27.04.2023 року, -
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Михатило А. В.
Представники учасників справи:
від позивача: Лейковська А.О.
від відповідача 1: Миськів В.М.
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи: Кобеляцька М.А.
Обставини справи: 28.11.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича до відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" про:
- визнання договору №48/53/22-Н від 05.10.2022 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, припиненим з 27.04.2023 року;
- стягнення з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" сплачену за договором №48/53/22-Н від 05.10.2022 року суми орендної плати у загальному розмірі 42 304, 66 грн;
- стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України сплачену за договором №48/53/22-Н від 05.10.2022 року суми орендної плати у загальному розмірі 98 710,88 грн;
- стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00 грн (вх. № 2277/23).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як Орендар, позбавлений можливості використовувати об'єкт за призначенням у зв'язку з відсутністю на об'єкті будь-яких комунальних послуг, при цьому справно сплачуючи орендну плату, а тому постало питання про дострокове припинення Договору на вимогу Орендаря, адже сплата Оренди за об'єкт, який неможливо використовувати, становить значний фінансовий тягар для Орендаря та порушує законні права, інтереси та очікування. За твердженням позивача, в даному випадку мають місце одночасно дві обставини, передбачені умовами Договору оренди для припинення договору: 1) відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг через відсутність укладених договорів із постачальниками комунальних послуг; 2) відмова Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Ухвалою від 04.12.2023 року суд залишив позовну заяву без руху та надав строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати обґрунтований розрахунок суми основного боргу та вказати до якого саме з двох відповідачів пред'являється немайнова вимога під пунктом 1 (визнати договір №48/53/22-Н від 05.10.2022 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, припиненим з 27.04.2023 року) та майнова вимога під пунктом 3 (стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України сплачену за договором №48/53/22-Н від 05.10.2022 року суми орендної плати у загальному розмірі 98 710,88 грн).
12.12.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 15968).
Позивач надав обґрунтований розрахунок суми основного боргу, при цьому зазначив, що у позовній заяві при підрахунку було допущено арифметичні помилки та просив вважати вірними заявлені до стягнення наступні суми орендної плати за договором №48/53/22-Н від 05.10.2022 року:
- з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" - 42 830,84 грн;
- з державного бюджету України через Державну казначейську службу України - 98184,70 грн.
Також позивач зазначив, що немайнова вимога у пункті 1 (визнати договір №48/53/22-Н від 05.10.2022 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, припиненим з 27.04.2023 року) пред'явлена до обох відповідачів у справі, а майнова вимога у пункті 3 (стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України сплачену за договором №48/53/22-Н від 05.10.2022 року суми орендної плати у загальному розмірі 98 184,70 грн) - до відповідача 1.
Ухвалою від 18.12.2023 року суд відкрив провадження у даній справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 23.01.2023 року на 10:00 год. Також суд залучив до участі у справі Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1; встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.
26.12.2023 року від Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях (відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву ( арк. справи 114-117). У відзиві відповідач проти позову заперечував, посилаючи на те, що позивачем вимоги пункту 12.10 Договору не були виконані, оскільки останнім не надані відповідні докази на підтвердження обставин, на які він посилався у повідомленні від 08.12.2022 про наявність перешкод у підключені комунальних послуг на об'єкті оренди з проханням оптимізувати процес їх підключення. Такі докази на підтвердження обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього договору, не були надані Регіональному відділенню і в подальшому. У відзиві відповідач 1 також посилався на свій лист від 22.12.2022 № 18-121-04525, однак не надав його до відзиву як доказ.
08.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" від представника позивача - Лейковської А. О. надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2118/23 (вх. №210).
Також 08.01.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (арк. справи 126-128).
Ухвалою від 09.01.2024 року суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача - Лейковської А. О. про її участь у судовому засіданні 23.01.2024 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2118/23 у зв'язку з відсутністю вільних залів.
11.01.2024 року від Регіонального відділення Фонду державного майна, України по Полтавській та Сумській областях надійшли заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 142-144). До заперечень відповідач 1 додав свій лист від 22.12.2022 № 18-121-04525, однак не просив суд поновити строк на подачу цього доказу.
12.01.2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи (Державної казначейської служби України (арк. справи 150-152). У поясненнях третя особа просила розглянути позовну заяву в сукупності поданих доказів відповідно до законодавства, що регулює дані правовідносини.
22.01.2024 року позивач подав додаткові пояснення ( арк. справи 169-171).
23.01.2024 року відповідач 1 подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки договір оренди укладено фізичною особою ОСОБА_1 , а не фізичною -особою підприємцем (арк. справи 172-173).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 23.01.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення пропущеного строку на подачу заперечень відповідачу та про поновлення пропущеного строку на подачу пояснень третій особі; протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі (вх.№856 від 23.01.2024), а також протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 27.02.2024 року до 11:10 год.
Відмовляючи у закритті провадження у даній справі суд враховував, що ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23 клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати - задоволено. Закрито провадження у цивільній справі № 537/2516/23 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філії «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про визнання договору оренди припиненим та повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати (арк. справи 174-175).
В ухвалі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23 зазначено, що суд приходить до висновку, що з огляду на те, що спір між сторонами виник щодо сплати коштів за оренду приміщення, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору з виконання робіт та надання послуг, тобто спір виник в процесі здійснення господарської діяльності, а відтак дана справа підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства відповідно дост. 20 ГПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати імперативний припис п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України.
Також Господарський суд Полтавської області враховує, що право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід'ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (ст. ст. 8, 10).
Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка міститься в статті 6 «Право на справедливий суд».
При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні й ілюзорні, а практичні й ефективні права (див., mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Метьюз проти Сполученого Королівства» («Matthews v. the United Kingdom») [GC], заява № 24833/94, п. 34); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94, п. 36).
Ці міркування набувають особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany», заява № 42527/98, п. 45) та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» («Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania»), заява № 76943/11, п. 86).
Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції; ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» («Multiplex v. Croatia»), заява № 58112/00, п. 45, та «Кутіч проти Хорватії» («Kutic v. Croatia»), заява № 48778/99, п. 25).
Суд вважає суперечливою поведінку відповідача 1, який у справі № 537/2516/23 просив суд загальної юрисдикції закрити провадження у справі № 537/2516/23, мотивуючи це тим, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. В обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що фактично, позовна заява ґрунтується на порушенні умов договору оренди укладеного між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях, Філією «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» та ОСОБА_1 , що вказує на наявність між сторонами господарських правовідносин та як наслідок вказує на те, що позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Наведене зазначено в ухвалі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.10.2023 року у справі № 537/2516/23.
У даній же справі відповідач 1 просив суд закрити провадження з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Задоволення клопотання відповідача 1 призвело б до відмови позивачу у доступі до правосуддя, що є неприпустимим.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).
Враховуючи наведене суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 про закриття провадження у справі (вх.№856 від 23.01.2024) в судовому засіданні 23.01.2024 року.
23.01.2024 року до суду від представника позивача - Лейковської А. О. надійшла заява про її участь в судовому засіданні 27.02.2024 року по справі № 917/2118/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №938).
Ухвалою від 24.01.2024 року суд задовольнив заяву представника позивача - Лейковської А. О. про її участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 27.02.2024 року о 11:10 год по справі № 917/2118/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
19.02.2024 року від Філії «Полтавського державного обласного навчально-курсового комбінату» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (відповідач 2) надійшов відзив на позов з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву ( арк. справи 193-196). У відзиві відповідач 2 заперечував проти позову. Зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_1 на час публікації оголошення було відомо про стан Об'єкту оренди та відсутність у ньому електропостачання та водопостачання/ водовідведення. Орендар, ОСОБА_1 , протягом місяця після підписання акта приймання-передачі та трьох робочих днів після закінчення такого строку (до 10.11.2023) не звертався до Балансоутримувача із вимогою про дострокове припинення Договору оренди № 48/53/22-Н з підстав істотної невідповідності об'єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні про об'єкт оренди, або в акті приймання-передачі. Отже, на думку відповідача 2, посилання Позивача на підпункт 12.9.1. пункту 12.9. Договору оренди № 48/53/22-Н, як підставу його дострокового розірвання є повністю безпідставним та не підлягає задоволенню. Оскільки, вимоги Позивача про дострокове розірвання Договору оренди № 48/53/22-Н у відповідності до пункту 12.9. такого є безпідставними, є безпідставними і його вимоги про повернення Балансоутримувачем (Відповідачем-2) відповідної частини орендної плати, сплаченої Орендарем.
21.02.2024 року позивач подав відповідь на відзив відповідача 2 (арк. справи 216-219).
27.02.2024 року надійшли заперечення відповідача 2 на відповідь на відзив від відповідача 2 ( арк. справи 225-234).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 27.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення пропущеного строку на подачу відповідачем 2 відзиву на позовну заяву (вх.№2121 від 19.02.2024), протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.04.2024 року на 09:00 год.
Під час розгляду справи по суті 04.04.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 09.05.2024 року до 10:00 год.
В судове засідання 09.05.2024 року з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), відповідача 1 та третьої особи. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи.
В судовому засіданні 09.05.2024 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
У цій справі укладено тристоронній договір про передачу майна в оренду, за умовами якого орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, орендарем - фізична особа-підприємець Супрун С.В. Третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - Філія «Полтавського державного обласного навчально-курсового комбінату» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності підстав для припинення договору оренди з ініціативи орендаря та повернення сплаченої орендної плати і забезпечувального депозиту.
На підтвердження позовних вимог позивачем подано наступні докази: копії договору оренди № 48/53/22-Н від 05.10.2022 Нерухомого майна, що належить до державної власності, та протокол його підпису сторонами; акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності та протокол його підпису ЕЦП сторонами; заяви ОСОБА_1 від 02.12.2022 р та докази її направлення Балансоутримувачу на електронну адресу; договору № 48/53/22-Н від 15.10.2022 відшкодуванні, витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг та протокол його підпису ЕЦП Балансоутримувачем; розрахунку щомісячних платежів та протокол його підпису ЕЦП Балансоутримувачем; роздруківка з електронної адреси щодо направлення Балансоутримувачем договору № 48/53/22-Н від 15.10.2022 відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг та розрахунку щомісячних платежів; зауваження ОСОБА_1 до сум цитрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором, від 08.12.2022 та докази їх направлення Балансоутримувачу на електронну адресу; повідомлення ОСОБА_1 від 08.12.2022 та докази його направлення Балансоутримувачу та Орендодавцю на їх електронні адреси; вимоги ОСОБА_1 про дострокове припинення договору, повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати від 13.04.2023 та докази її направлення Балансоутримувачу та Орендодавцю на їх електронні адреси; листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях про розгляд вимоги від 26.04.2023 № 18-121-01744; відповіді ОСОБА_1 від 02.05.2023 на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях про розгляд вимоги від 26.04.2023 № 18-121-01744 та докази її направлення Балансоутримувачу та Орендодавцю на їх електронні адреси; листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях про розгляд вимоги від 03.05.2023 № 18-121-01842; претензії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях на суму 38454,04 грн про стягнення заборгованості та сплату штрафних санкцій від 25.05.2023 № 18-121-02092; припису Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумських областях від 16.06.2023 № 18-121-02400 про усунення порушення умов договору оренди від 05.10.2022 № 48/53/22-н; відповіді ОСОБА_1 від 22.06.2023 на припис та претензію та докази її направлення Балансоутримувачу та Орендодавцю на їх електронні адреси; рахунків на оплату за жовтень, листопад та грудень 2022 року; квитанції про оплату забезпечувального депозиту; квитанцій про оплату сум орендної плати з жовтні 2022 року по березень 2023 року.
Відповідач 1 правом на подачу доказів по суті спору разом із відзивом не скористався, подав до відзиву лише копію наказу ФДМ України від 07.07.2023 № 1241 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України».
Відповідачем 2 разом із відзивом подано такі докази: копії запиту до «Кременчукводоканал», Опитувального листа, Запиту відповідача 2 до АТ «Полтаваобленерго», інформація про проведення аукціону та об'єкту лоту (предмета оренди).
Третьою особою до своїх пояснень подано докази сплати орендної плати позивачем, а саме меморіальні ордери та платіжні інструкції.
Судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 21 вересня 2023 року було проведено Електронний аукціон щодо передачі в оренду майна, що належить до державної власності. Позивач приймав участь в аукціоні та за його наслідками визнаний переможцем.
05.10.2022 року між ОСОБА_1 (позивач, орендар), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (відповідач 1, орендодавець) та Філією «Полтавського державного обласного навчально-курсового комбінату» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (відповідач 2, балансоутримувач), з іншої сторони, укладено Договір оренди №48/53/22-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір, арк. справи 16-28).
05 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та Філією «Полтавський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (арк. справи 30-31).
При укладенні Договору №48/53/22-Н сторони узгодили, зокрема, наступне.
Відповідно до пункту 4.1. Розділу І Договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення - учбовий корпус (літ. А,А1, а, аг) загальною площею 324 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом пункту 9.1 Розділу І Договору, місячна орендна плата становить 21 001,00 (двадцять одна тисяча одна гривня 00 коп.) гривень, без податку на додану вартість.
Пунктом 16 Розділу І Договору передбачено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, Балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренді, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди.
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету (п. 3.4 Договору оренди).
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання:
- два примірники договору про відшкодування витрат 'Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна;
- та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів \з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальницями комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати Балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
У відповідності до пункту 12.9. Договору оренди № 48/53/22-Н, цей договір може бути достроково припинений на вимогу Орендаря, якщо: протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Орендар отримає докази істотної невідповідності об'єкта оренди інформації про нього, зазначеній в оголошенні про об'єкт оренди, або в акті приймання-передачі (п.п. 12.9.1); протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об'єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна) ( п.п. 12.9.2).
Згідно пункту 12.10. Договору оренди № 48/53/22-Н, про виявлення обставин, які дають право Орендарю на припинення договору відповідно до пункту 12.9 цього договору, Орендар повинен повідомити Орендодавцю і Балансоутримувачу із наданням відповідних доказів протягом трьох робочих днів після закінчення строків, передбачених пунктом 12.9 договору. Якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати. Вимоги Орендаря, заявлені після закінчення строків, встановлених цим пунктом договору, задоволенню не підлягають.
Договір вважається припиненим на десятий робочий день після надіслання Орендарем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору, крім випадків, коли Орендодавець або Балансоутримувач надав Орендарю обґрунтовані зауваження щодо обставин, викладених у повідомленні Орендаря. Спори щодо обґрунтованості цих зауважень вирішуються судом.
За відсутності зауважень Орендодавця та Балансоутримувача, передбачених абзацом другим цього пункту:
Балансоутримувач повертає Орендарю відповідну частину орендної плати, сплаченої Орендарем, протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акта повернення Майна з оренди;
Орендодавець повертає сплачений Орендарем забезпечувальний депозит протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акта повернення Майна з оренди. Повернення орендної плати, що була надміру сплачена Орендарем до бюджету, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором оренди державного майна.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивачем добросовісно виконувались зобов'язання щодо сплати орендної плати за Договором оренди №48/53/22-Н. Так, згідно рахунків та платіжних квитанцій позивачем сплачено орендну плату з жовтня 2022 року по березень 2023 року включно 98 710,88 грн - на користь Орендодавця, 42 830,84 грн - на користь Балансоутримувача та суму забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00 грн (арк. справи 70-72, 73, 74-80, 153-159).
Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Верховний Суд неодноразово констатував, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України у контексті пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: "у частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17.
В даному випадку Орендар не мав можливості використовувати об'єкт та приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг внаслідок відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач 2 протягом п'яти робочих днів з дати укладення договору оренди надав Орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
Тобто Балансоутримувачем не виконано взяті зобов'язання згідно п. 6.5 Договору у встановлені строки.
02.12.2022 року на електронну адресу Балансоутримувача позивачем було направлено заяву з вимогою здійснити дії, спрямовані на виконання вимог пункту 6.5 Договору, а саме надати для підписання примірники договорів відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг для укладання відповідних договорів самостійно Орендарем ( арк. справи 33-35).
Лише після цього (тобто з порушенням строку на два місяці) Балансоутримувач на електронну адресу Орендаря направив проекти Договору відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг N48/53/22-11 від 15.10.2022 та Розрахунок щомісячних платежів на утримання та обслуговування нежитлового приміщення по договору оренди від 05.10.2022 (арк. справи 36-40).
З проекту вказаного Договору відшкодування витрат на утримання орендованого майна не вбачається, що Балансоутримувач бере на себе зобов'язання щодо забезпечення комунальними послугами об'єкта Оренди, тобто комунальні послуги на орендований об'єкт так і не надавалися б.
08.12.2022 на електронну адресу Балансоутримувача направлено зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за Договором (арк. справи 43-44).
Також 08.12.2022 року на електронні адреси Орендодавця та Балансоутримувача було направлено повідомлення про виявлення обставин, які дають право Орендарю на дострокове припинення договору, що відповідає пункту 12.10 Договору (46-48).
Відповідач 2 не подав суду докази надання відповіді на ці зауваження позивача.
Пунктом 12.10 Договору передбачено, що якщо протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення Орендаря зауваження Орендаря не будуть усунені, Орендар надсилає Орендодавцю і Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення цього договору і вимогу про повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати.
Відповідно до п. 12.9.2 Договору оренди цей договір може бути достроково припинений на вимогу Орендаря якщо протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об'єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна) .
Оскільки протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення від Орендаря зауваження позивача не були усунені (як це встановлено п. 12.10 Договору) 13.04.2023 року ФОП Супрун С.В. направив Орендодавцю та Балансоутримувачу вимогу про дострокове припинення договору, повернення забезпечувального депозиту і сплачених сум орендної плати (арк. справи 49-52) .
Відповідно до абзацу 2 пункту 12.10 Договору договір вважається припиненим на десятий робочий день після надіслання Орендарем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору.
З урахуванням наведеного пункту Договору та направлення позивачем Орендодавцю і Балансоутримувачу вимоги про дострокове припинення цього договору від 13.04.2023 (арк. справи 49-52) суд погоджується із позивачем, що Договір оренди є припиненим з 27.04.2023 року.
Згідно з пунктом 4.2. Договору оренди, протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний оглянути Майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю в акті повернення з оренди, орендованого Майна.
Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого Майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники Орендарю.
Отже, саме на Балансоутримувача покладено обов'язок протягом трьох робочих днів оглянути Майно, зафіксувати його поточний стан і скласти акт повернення майна з оренди.
У разі припинення Договору оренди в силу положень абзацу 2 пункту 12.10 Договору, повернення сплаченого Орендарем забезпечувального депозиту відбувається протягом десяти календарних днів з моменту отримання вимоги Орендаря і підписання Орендарем акту повернення Майна з оренди.
Однак доказів виконання п.4.2 Договору відповідачами суду не подано. Наслідки невиконання відповідачем 2 умов Договору оренди щодо складання акту повернення майна з оренди не можуть покладатися на позивача.
Звернення позивача в межах даної справи з позовною вимогою про повернення забезпечувального депозиту є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки відповідач 2 не склав акт повернення майна з оренди після припинення Договору оренди 27.04.2023 року, а відповідач 1 не повернув забезпечувальний депозит позивачу.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення забезпечувального депозиту та сплаченої орендної плати є правомірними, відповідачами не спростовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, позивачем дотримано порядок припинення Договору оренди з ініціативи орендаря.
Стосовно вимоги позивача про визнання договору припиненим з 27.04.2023 року, як самостійної позовної вимоги, то в цій частині позову відсутні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Разом з цим, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Так, аналіз приписів статей 16 ЦК України та 20 ГК України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), позаяк реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору.
Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати. Водночас відповідно до абзацу 2 частини другої статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (п. 59 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17)
Суд також враховує подібні за змістом правові Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі №914/393/19, від 28.02.2023 року у справі №909/899/21, від 29.09.2021 року у справі № 910/17079/19 та інших.
З урахування наведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання договору припиненим з 27.04.2023 року.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ч.2 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідачами не спростовано того факту, що в обумовлені Договором оренди строки, відповідач 2 так і не виконав взятих на себе зобов'язань, визначених у п. 6.5 Договору, а саме: протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов'язаний надати Орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна; та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
Відповідачами не спростовано, що тільки після направлення позивачем 02.12.2022 на електронну адресу Балансоутримувача заяви з вимогою здійснити дії, спрямовані на виконання вимог пункту 6.5 Договору, Балансоутримувач розпочав вчиняти дії щодо виконання зазначеного пункту Договору, тобто з пропуском встановлених Договором строків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд критично оцінює посилання відповідачів на обізнаність позивача про стан орендованого приміщення та відсутність у ньому комунальних послуг. Наведене жодним чином не є підставою для невиконання Балансоутримувачем умов п.6.5 Договору та не спростовує права позивача на припинення Договору з підстав, обмовлених у п.п. 12.9.2 (протягом двох місяців після підписання акта приймання-передачі Орендар не матиме можливості використовувати об'єкт або приступити до виконання ремонтних робіт на об'єкті через відсутність на об'єкті можливості підключення до комунальних послуг, або відмови Балансоутримувача укласти із Орендарем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, або відмови постачальників відповідних комунальних послуг укласти із Орендарем договори на постачання таких послуг протягом одного місяця з моменту звернення Орендаря (за умови, що Орендар звернувся до таких постачальників послуг не пізніше ніж протягом одного місяця після підписання акта приймання-передачі Майна).
Суд відхиляє заперечення відповідача 1 щодо того, що позивач не надав докази на підтвердження обставин, на які він посилався у повідомленні від 08.12.2022. Відповідач 1 не пояснив які саме докази позивач повинен був надати на підтвердження не виконання Балансоутримувачем п.6.5 Договору. Крім того учасниками справи визнається факт відсутності комунальних послуг в орендованому приміщенні.
Натомість саме відповідач 2 міг спростувати такі твердження позивача, надавши суду докази направлення ним позивачу протягом п'яти робочих днів з дати укладення договору оренди для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна; та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном. Належних та допустимих доказів з цього приводу відповідачем 2 не надано до матеріалів справи.
При цьому інші доводи та заперечення відповідачів судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки та не спростовують обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення сплаченої орендної плати та забезпечувального депозиту.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення сплаченої орендної плати та забезпечувального депозиту, в задоволенні позовних вимог про визнання договору припиненим з 27.04.2023 року відсутні підстави для задоволення.
При розподілі судових витрат на сплату судового збору суд враховує ст. 129 ГПК України - у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України (вул. Бастіона, буд.6, м. Київ, 01601, код 37567646) на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 98 184,69 грн суми орендної плати та 1 626,50 грн судового збору.
3. Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" в особі філії "Полтавського державного обласного навчально - курсового комбінату" (вул. Київська, 50, с. Новосілки, Вишгородський район, Київська область, 07362, код ЄДРПОУ 21536845) на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 42 830,84 грн суми орендної плати та 709,65 грн судового збору.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код 42769539) на користь фізичної особи - підприємця Супруна Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму забезпечувального депозиту у розмірі 21 001,00 грн та 347,85 грн судового збору.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
5. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення підписано 20.05.2024 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.