Україна
провадження № 2-а/361/80/24, cправа № 361/974/24
07.05.2024
«07» травня 2024 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) полковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2024 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, судові витрати стягнути з відповідача.
Позивач вважає вищевказану постанову незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.03 січня 2024 року ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою звірки даних та подачі документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якою чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_1 зазначив, що має чотирьох неповнолітніх дітей. Проте у ІНФОРМАЦІЯ_3 йому повідомили, що документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розглядатимуть після проходження ним ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Того ж дня йому запропоновано підписати документи та направлення на ВЛК, суть даних документів йому не пояснили. Маючи безумовну право на відстрочку, ОСОБА_1 не погоджувався з необхідністю проходження ВЛК, внаслідок чого у нього з представником ІНФОРМАЦІЯ_2 стався словесний конфлікт.
17 січня 2024 року він у супроводі співробітника Броварського ГУ НП Київської області прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення № 12 за частиною другою статті 210-1 КУпАП.
20 січня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП, згідно з якою його визнано винним у вчинені даного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн.
00 коп.
Суть зазначеного у оскаржуваній постанові порушення полягає у не явці до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 годині 05 січня 2024 року, відповідно до повістки, врученій 03 січня 2024 року, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Вказана постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2024 року.
Зазначена в протоколі та постанові інформація щодо отримання ним повістки 03 січня 2024 року із зазначенням прибути 05 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 не відповідає дійсності, оскільки вказану повістку він не отримував, про що свідчить відсутність його підпису в повістці, а відповідно до акту про вручення повістки, строк прибуття до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено 12 годин 00 хвилин 12 січня 2024 року.
Таким чином, відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не вказано конкретного часу та дати прибуття до збірного пункту. Отже, позивач вважав, що в його діях відсутні об'єктивна та суб'єктивна частини правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачено.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, зі встановленням строку для подання відзиву на позов відповідачем.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями частини п'ятої статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно зі статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення від
17 січня 2024 року винесено постанову, у якій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить
5 100 грн 00 коп.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , який згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 січня 2024 року, в особливий період, під час мобілізації о 12 годині 05 січня 2024 року не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, зазначеней в отриманому ним документі, а саме повістці, яка останньому вручена 03 січня 2024 року, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», таким чином скоїв правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Досліджуючи правомірність винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;
6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами частин першої, другої та третьої статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як передбачено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 235 КУпАП визначена підвідомчість розгляду справ про адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки. Частиною другою даної статті встановлено, що від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністартивне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до диспозиції частини другої статті 210-1 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого, частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Дана норма є бланкетноє і відсилає до ряду нормативно-правових актів.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені основні терміни, так, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанування її державних символів, закріплений положеннями статті 65 Конституції України. Згідно даною нормою громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Про даний конституційний обов'язок громадян України зазначено у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, згідно з пунктом сьомим статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У своїй позовній заяві позивач не заперечує факти пербування 03 січня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримання від працівників центру комплектування та соціальної підтримки інформації про необхідність пройти ВЛК, про що також свідчать долучені копія направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби № НОМЕР_1 та копія повістки № 16601/М, з датою складання, 03 січня 2024 року. У повістці № 16601/М датою виклику зазначено 05 січня 2024 року до 12 години.
Відмова від підпису повістки засвідчено старшим офіцером мобілізаційного відділення в присутності двох свідків Актом про вручення повістки (при відмові від підпису). Зазначена у акті дата 12 січня 2024 року, замість вказаної у повістці дати 05 січня 2024 року, не позбавляла обов'язку військовозобов'язаного з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на дату, зазначену у повістці.
При цьому позивач не повідомляє про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ні 05 січня 2024 року, а ні 12 січня 2024 року. В позовній заяві позивач вказує, що з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 у супроводі працівника поліції 17 січня 2024 року, де того ж дня відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № 12 за частиною другою статті 210-1 КУпАП. Таким чином, позивач не спростовує факту неявки до центру комплектування та соціальної підтримки у зазначений у повістці час.
Обов'язок явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки прямо передбачений нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так, у статті 22 Закону містяться обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, згідно з якими громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Положення даної норми свідчить про те, що громадян викликають на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема повістками та у строки, зазначені в повістках.
Наявність підстав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не звільняє обов'язку явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень Закону Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в тому числі на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок по призову громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Обов'язок надати документи, що підтверджують право на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, покладено на військовозобов'язаного. При цьому, в силу вимог пунктів 9, 11 Положення №154, обов'язок перевірки підстави, визначеної абзацом четвертим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, покладено саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Норми Положення № 154 кореспондуються з положеннями Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі -Порядок).
Відповідно до Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 7 Порядку працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов'язаних та контролю за станом ведення військового обліку.
Пунктом 79 Порядку передбачено ряд повноважень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед яких повноваження з: організації та ведення військового обліку на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснення взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організації оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям; організації та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; розглядання справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляння у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідних відміток про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконання функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
Відповідно до пункту 81 Порядку, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20, а саме: паспорта громадянина України та військово-облікових документів, до яких відносяться: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Таким чином Порядок зобов'язує особисту присутність призовника, військовозобов'язаного та резервіста у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки при взятті на військовий облік, знятті та виключенню з військового обліку.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Вимога територіального центру комплектування та соціальної підтримки про необхідність проходженя меличного огляду військово-лікарською комісією та дії центру, спрямовані на направлення на ВЛК, зумовлені вимогами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року.
Відповідно до приписів частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
В своєю чергу, громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з'явитися на виклики керівників відповідних органів.
Досліджені судом докази свідчать про не виконання зі сторони позивача обов'язку з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 , за що передбачена відповідальність частиною другою статті 210-1 КУпАП.
З метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, серед яких обов'язок з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Як встановлено судом та вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало встановлення відповідачем факту порушення вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач не з'явився в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначені строки.
24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан. Указ Президента затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року зі змінами, внесеними Указами Президента, затверджених Законами України.
Таким чином, на час вчинення правопорушення, в Україні діяв особливий період.
Санкцією частини другої статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу на громадян в розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з оскаржуваною постановою, на особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн 00 коп.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним обов'язку з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, зазначений у повістці.
У протоколі про адміністративне правопорушення № 12 від 17 січня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 в особливий період, під час мобілізації не з'явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначений строк в отриманому документі. Своїми діми порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, останній вину не визнав, повідомляв що 03 січня 2024 року знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_3 , де мав спілкування з приводу відстрочки та необхідності пройти ВЛК з працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Протокол про адміністративне правопорушення № 12 від 17 січня 2024 року складено у присутності особи, відносно якої його складено, а також він містить підпис даної особи, який засвідчує, що особі роз'яснено права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Позивача повідомлено про час дату та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить підпис позивача у протоколі, постанова від 20 січня 2024 року винесена у присутності особи, відносно якої розглядалася справа про адміністративне правопорушення.
Дослідженими судом доказами доводено правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.
Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, будь-які підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача судових витрат, відсутні.
Керуючись статтями 242, 244, 245, 246, 271, 286 КАС України, Броварський міськрайонний суд
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя В.О.Василишин