Справа № 358/418/24 Провадження № 2/358/413/24
15 травня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді - Романенко К.С.,
з участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 13.03.2024 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 143.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та сімейні цінності, що призвело до того, що вони втратили почуття любові та поваги один до одного, тривалий час фактично припинили шлюбно - сімейні відносини, проживають окремо один від одного. Примирення з відповідачем неможливе, тому їхній шлюб існує лише формально та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Також ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в частці 1/4 від заробітку, починаючи з моменту подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, будучи батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час перебуває на її (позивача) повному матеріальному утриманні, добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 березня 2024 року справу розподілено головуючому судді Романенко К.С. (а.с. 9).
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 10).
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу також копію позовної заяви з додатками, які ним отримано особисто 24.04.2024, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0600261994027 (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 143, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області (а.с. 3).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12 лютого 2020 року Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 29 (а.с. 5).
Також, судом встановлено, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем по справі припинені, спільне господарство не ведеться, з січня 2024 року сторони проживають окремо, відновлення подружніх відносин та збереження сім'ї неможливе.
Згідно із ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Аналогічна позиція викладена і в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», де зазначено що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умов, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що шлюбні відносини припинені через відсутність взаєморозуміння. Сторони спільно не проживають, не господарюють. Сім'я фактично розпалася і надалі спільне проживання і збереження сім'ї неможливе, а тому позовну заяву в частині вимог про розірвання шлюбу необхідно задовольнити.
Що стосується вимог позивача про стягнення аліментів, то суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як встановлено судом, малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатним, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання дитини.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, суду не надано.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 13.03.2024 року.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 82, 141, 211, 223, 217-242, 258-259, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 143 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище - ОСОБА_4 .
Стягувати аліменти з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Головуючий: суддя К. С. Романенко