Справа № 357/13923/23
Провадження № 2/357/619/24
08 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , відповідача - ОСОБА_4 , представника відповідача - адвоката Дульдієра О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим будинком, -
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач-1») та ОСОБА_2 (далі - «Позивач-2») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - «Відповідач») про встановлення порядку користування житловим будинком.
В обґрунтування заявлених вимог Позивачі зазначили наступне.
Позивачі відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2010 року по справі 2-1431/2010 та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2019 року по справі №357/11799/19 є співвласниками у частині по 1/3 кожний житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Співвласником указаного будинку також є Відповідач, яка отримала право власності на 1/3 його частину у спадок після смерті ОСОБА_5 .
У житловому будинку фактично проживають: Позивач-2 із сім'єю, а саме із ОСОБА_6 - його дружиною, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - його доньками, та Відповідач.
Позивач-1 фактично має доступ до належного їй майна лише за згодою Позивача-2 та членів його сім'ї.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок загальна площа спірного будинку складає 56.1 м2 та складається з наступних частин:
№1-1 коридор площею - 3,1 м. кв.;
№1-2 кухня площею - 3,9 м. кв.;
№1-3 коридор - площею 5,4 м. кв.;
№1-4 житлова кімната - площею 10,5 м. кв.;
№1-5 житлова кімната - площею 12,5 м. кв.;
№1-6 житлова кімната - площею 20,7 м. кв.
Також на території домоволодіння є господарські споруди, зокрема: «Б» - сарай, «б» - сарай-прибудова, «Г» - гараж.
Тривалий час між співвласниками немає згоди щодо порядку користування та обслуговування житлового будинку, відбуваються постійні конфлікти. Стан житлового будинку погіршується, при цьому Відповідачем вчиняються дії, що перешкоджають проведенню необхідних ремонтних робіт, перекривається доступ до газової труби, значно ускладняється доступ до кухні для приготування їжі і щоразу це супроводжується сварками, вживанням останньою ненормативної лексики, втягненням в конфлікт дітей Відповідача та неповнолітніх дітей Позивача-2.
Досягти згоди щодо порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами, що знаходяться на території домоволодіння не вдається.
З огляду на викладене, Позивачі просили суд визначити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 наступним чином: виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату (№1-5) площею 12,5 м. кв., об'єкт «Б» - сарай; виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату (№1-4) площею 10,5 м. кв.; коридор (№1-3), площею 5,4 м.кв., об'єкт «Г» - гараж; виділити в користування ОСОБА_4 житлову кімнату (№1-6), площею 20,7 м. кв.; коридор (№1-1), площею 3,1 м. кв.; кухню (№1-2), площею 3,9 м. кв., об'єкт «б» - сарай-прибудову.
22.11.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 49).
У судових засіданнях по даній справі Позивачі підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити. Пояснили, що запропонований ними порядок користування спірним житловим будинком відповідає тому, як сторони фактично тривалий час ним користуються. Підтвердили, що сарай «Б», гараж «Г» та сарай-прибудова «б» є об'єктами самочинного будівництва, право власності на які у визначений законом спосіб не встановлювалося.
У судових засіданнях Відповідач та її представник проти задоволення позовних вимог заперечували частково, а саме в частині визначення встановлення порядку користування сараєм «Б», гаражем «Г» та сараєм-прибудовою «б». У іншій частині позовні вимоги визнали. Наголосили, що сарай «Б», гараж «Г» та сарай-прибудова «б» є об'єктами самочинного будівництва, право власності на які у визначений законом спосіб не встановлювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивачі відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2010 року по справі 2-1431/2010 та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2019 року по справі №357/11799/19 є співвласниками у частині по 1/3 кожний житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-19, 22).
Співвласником указаного будинку також є Відповідач, яка отримала право власності на 1/3 його частину у спадок після смерті ОСОБА_5 . Указане підтверджується Інформаційною довідкою №353143827 від 06.11.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 29-31).
Згідно з витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади №15.2-03/20447 від 02.10.2023 року у спірному будинку зареєстровані: ОСОБА_4 , тобто Відповідач по даній справі, ОСОБА_2 , тобто Позивач-2 по даній справі, ОСОБА_6 -дружиною Позивача-2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - доньки Позивача-2 (а.с. 38, 39, 40, 41).
Відповідно до технічного паспорту на спірний житловий будинок загальна площа спірного будинку складає 56.1 м2 та складається з наступних частин: №1-1 коридор площею - 3,1 м. кв.; №1-2 кухня площею - 3,9 м. кв.; №1-3 коридор - площею 5,4 м. кв.; №1-4 житлова кімната - площею 10,5 м. кв.; №1-5 житлова кімната - площею 12,5 м. кв.; №1-6 житлова кімната - площею 20,7 м. кв. Щодо наступних господарських споруд, а саме: «Б» - сарай, «б» - сарай-прибудова, «Г» - гараж, у технічному паспорті стоїть відмітка «самочинно побудовано» (а.с. 23-28)
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 150 Житлового кодексу УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Виходячи із положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з чч.1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За правилами ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Висновки суду.
Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами по справі, Позивачі та Відповідач є співвласниками у частині по 1/3 кожний житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Запропонований Позивачами варіант порядку користування таких складових спірного будинку, як: №1-1 коридор площею - 3,1 м. кв.; №1-2 кухня площею - 3,9 м. кв.; №1-3 коридор - площею 5,4 м. кв.; №1-4 житлова кімната - площею 10,5 м. кв.; №1-5 житлова кімната - площею 12,5 м. кв.; №1-6 житлова кімната - площею 20,7 м. кв. відповідає фактичному його користуванню сторонами, яке є усталеним у часі. Такий порядок користування спірним житловим будинком є законним та обґрунтованим.
Крім того, відповідну частину позовних вимог Відповідач визнає.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги у вказаній частині є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з цим, такі господарські споруди, як частина спірного домоволодіння, як: «Б» - сарай, «б» - сарай-прибудова, «Г» - гараж є об'єктами самочинного будівництва.
У матеріалах даної справи відсутні дані щодо дотримання сторонами визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію відповідного новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2020 року по справі №638/4159/17.
Відтак, указане майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом встановлення порядку користування в судовому порядку.
З огляду на викладене, відповідні позовні вимоги Позивачів задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач-1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 9).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача-2 підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 536,80 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 254, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим будинком - задовольнити частково.
Встановити наступний порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 :
виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату (№1-5) площею 12,5 м. кв.;
виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату (№1-4) площею 10,5 м. кв.; коридор (№1-3), площею 5,4 м.кв.;
виділити в користування ОСОБА_4 житлову кімнату (№1-6), площею 20,7 м. кв.; коридор (№1-1), площею 3,1 м. кв.; кухню (№1-2), площею 3,9 м. кв.
У частині позовних вимог про визначення порядку користування сараєм «Б», гаражем «Г», сараєм «б» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні дані сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий.
Повне судове рішення складено 20.05.2024 року.
Суддя В. П. Цукуров