Рішення від 13.05.2024 по справі 357/15368/23

Справа № 357/15368/23

Провадження № 2/357/911/24

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом в якому просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованість за Договором позики в розмірі 103 621,69 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 809934775. На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс», останньому було передано права вимоги до клієнтів. 31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. В подальшому, 20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, останньому за плату передано право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 103 621,69 грн. Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення-вимогу, відповідач не виконав свого кредитного зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 809934775 в розмірі 103 621,69 грн., з яких: 21 969,48 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 81 652,21 грн. - сума заборгованості по відсоткам.

Зі змісту письмових повідомлень сторони позивача та інших матеріалів справи слідує, що відповідач заперечив позовні вимоги, направив позивачу відзив на даний позов. Однак, до суду відзив ОСОБА_1 так і не надійшов. В зв'язку з наведеним, суд неодноразово відкладав розгляд справи, повідомляв сторонам зазначені обставини, визнавав явку відповідача ОСОБА_1 до суду обов'язковою.

Представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що 31.08.2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 809934775. Жодних заперечень позичальника з умовами та правилами надання кредитних коштів, при укладенні договору, останнім не висловлювалося. Договір підписувався позичальником за допомогою електронного підпису. Позичальник отримував грошові кошти на банківську картку, вказану ним при укладенні договору. Реквізити платіжної банківської картки, необхідні для перерахування грошових коштів, було зазначено позичальником при заповненні форм заявки на сайті товариства перед укладенням договору. Позивачем було ініційовано запити до первісних кредиторів щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання коштів відповідачу за укладеним кредитним договором. Відповідачем не спростовано позовні вимоги про не зарахування йому грошових коштів, самостійні розрахунки відповідачем не надано, експертні висновки не замовлялися. Відсотки за кредитним договором були передбачені умовами укладеного з відповідачем договору. Нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до нього, саме через неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань і було нараховано суму заборгованості. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нарахування за порушення кредитних зобов'язань здійснювались виключно первісним кредитором. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за Кредитним договором, яка була нарахована первинним кредитором. При цьому, позивач посилається на постанову від 26.06.2018 року по справі № 910/9072/17, де Верховний Суд виклав правову позицію, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно із ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Тобто, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тому кінцева дата строку кредиту - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору, тому 30.09.2021р. - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору.

Також, позивач також зазначив, що з розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії вбачається, що позичальник здійснював сплату грошових коштів на рахунок первісного кредитора. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця свідчить про визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення на укладення договору та погодження всіх умов договору. Позивач послався на позицію ВС висловлену в постанові від 10.01.2019 року по справі № 526/405/13 де зазначено, що не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов.

14.02.2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким останній заперечує проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів у зв'язку з тим, що стороною позивача всі докази мають подаватися одночасно з позовною заявою, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України. Відповідач заперечив задоволення позовних вимог та звертав увагу, що у позивача відсутній оригінал кредитного договору. А завірена копія не містить ні власноручного підпису, ні електронно-цифрового підпису, в реквізитах сторін є лише фраза «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором(паролем), що також не може слугувати доказом. QR-код, який стоїть на договорі при зчитуванні не показує жодної інформації. Крім того, відсутні будь-які належні докази переказу на картковий рахунок відповідача зазначеної суми коштів, у вигляді первинних бухгалтерських документів. Крім цього, відповідач просив суд не брати до уваги докази, подані стороною позивача в порушення вимог статті 83 ЦПК України. Наданий позивачем розрахунок заборгованості від імені представника ТОВ "ФК ЄАПБ" Летун Т.В, не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідач заперечив позовні вимоги в частині нарахування відсотків за вказаними кредитним договором, зокрема, нарахування відсотків після закінчення строку кредитування. Договір укладався терміном на 30 днів на суму 21 970, 00 грн. Дата повернення 30.09.2021 року. Сума до повернення - є 23 947 грн 30 коп. та включає в себе загальні витрати за Кредитом, а проценти за користування Кредитом становлять 1977 грн 30 коп. Відповідач жодних повідомлень про відступлення права вимоги не отримував, просив відмовити в задоволенні даного позову.

16.02.2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач повідомляв, що стороною відповідача не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача, вказаний у договорі, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належать. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Представник зазначає, що з розрахунку заборгованості за Договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 28.09.2021р. позичальник здійснив сплату грошових коштів у розмірі 1846,00 грн. на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу.

10.01.2024 року ухвалою судді було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.40).

12.02.2024 року представник позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електрнний суд» направила клопотання/заяву про витребування доказів (а.с.45-49) та відповідь на відзив (а.с.52-73).

12.02.2024 представник позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електрнний суд» направила суду відповідь на відзив ( 52-74).

14.02.2024 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електрнний суд» направив заперечення на відповідь на відзив (а.с. 103-112).

16.02.2024 року представник позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електрнний суд» направила додаткові пояснення у справі (а.с.115-120).

05.03.2024 року ухвалою судді було визнано явку відповідача ОСОБА_1 до суду обов'язковою (ас.125,126).

01.04.2024 року ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.132,133).

01.05.2023 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація (а.с.13,137).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 31.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 809934775 (а.с.8 зворот -11).

Згідно п.п.1.1. цього Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

Пунктом 1.3. передбачено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 21970 грн 00 коп., який має бути повернено до 30.09.2021 р.

З урахуванням положень п.1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 109,50 (сто дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 0,30 процентів суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.9.2. передбачено, що за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 431,47 ) процентів річних, що становить 1,18 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Пунктом 1.12.2 договору встановлено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

За договором № 809934775 від 31.08.2021 було видано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» (а. с. 7-8).

Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с. 12-14).

Відповідно до реєстру боржників №162 від 30.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 809934775.

Встановлено, що 20.10.2022р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до п. 2.1 якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 103 621,69 грн., з яких: 21 969,48 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 81 652,21 грн. - сума заборгованості по відсоткам.

Згідно розрахунку заборгованості за користування кредитом, станом на 31.08.2023р. ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» на суму 103 621,69 грн. (а.с.18 ).

З відповіді на запит АТ «ПриватБанк» від 21.04.2024 вбачається, що станом на 31.08.2021 року у ОСОБА_1 були відкриті карткові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . Картковий рахунок № НОМЕР_1 за період з 31.08.2021 по 02.09.2021р.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

З розрахунку заборгованості за вказаним Договором кредитної лінії, зробленим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 28.09.2021р. ОСОБА_1 , здійснив сплату грошових коштів у розмірі 1846,00 грн. на рахунок ТОВ Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 року у справі № 526/405/13 - факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Відповідач не довів, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, іншою особою. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував сам договір кредитної лінії.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, зокрема банківську виписку, так як відповідач як власник карткового рахунку, мав можливість отримати у банківській установі виписку про рух грошових коштів на його банківському рахунку та подати до суду вказану виписку на спростування доводів позивача, викладених ним у позовній заяві.

Отже, відповідач не спростував, в належний спосіб, вимоги позивача, не спростував факт належності карткових рахунків на які первісний кредитор перерахував кошти, не спростував факт отримання і користування кредитними коштами. Позивач не надав жодного доказу своїх заперечень, а лише, провів аналіз і надав характеристику доказам сторони позивача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором № 809934775 від 31.08.2021, не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 21 969,48 грн.

Однак, суд вважає необгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 81652,21 грн. за кредитним договором № 809934775 від 31.08.2021 року.

Згідно п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником на суму 21970, 00 грн. Дата повернення 30.09.2021 року. Сума до повернення - 23947 грн 30 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1977 грн 30 коп. та суму кредиту у розмірі 21970 грн 00 коп

На підставі наданих позивачем доказів суд встановив, що строк кредитування за вказаним кредитним договором становить 30 днів, доказів, що строк кредитування було продовжено не надано. Таким чином нарахування відсотків на період понад строку кредитування є протиправним. Позивачем не обгрунтовано пролонгування кредитного договору та збільшення строку в який було нараховано відсотки.

У постановах великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446\15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в повному обсязі ( 21969,48 грн.). та часткового стягнення відсотків, (131,82 грн.), що залишилися після часткового повернення боргу.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжної інструкції № 45088 від 03.10.2023 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 гривень.

Оскільки позов задоволено на 21,33 % (22 101,30 грн. х 100 : 103 621,69 грн.), судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить ) 572,50 грн. (2684,00 грн.х 21,33 % : 100).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 525,526,530, 611, 612, 624, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 /РНОКПП НОМЕР_4 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 809934775 в розмірі 22 101,30 грн. (двадцять дві тисячі сто одна гривня, 30 копійок ).

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 /РНОКПП НОМЕР_4 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014) 572,50 грн. (п'ятсот сімдесят дві гривні, 50 копійок) - кошти по сплаті судового збору.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З урахуванням ч. 3 ст. 124, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення виготовлений 20.05.2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола

Попередній документ
119128728
Наступний документ
119128730
Інформація про рішення:
№ рішення: 119128729
№ справи: 357/15368/23
Дата рішення: 13.05.2024
Дата публікації: 22.05.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (07.10.2024)
Результат розгляду: виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
Дата надходження: 02.10.2024
Розклад засідань:
12.02.2024 15:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
05.03.2024 12:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
01.04.2024 11:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
13.05.2024 12:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
07.10.2024 09:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області