ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2024Справа № 910/20200/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан Логістик" (вул. Андрія Строна, 5А, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, 39800, ідентифікаційний код 36965823)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" (4600 Грузія, м Кутаїсі, вул. Чечелашвілі, 3-й провулок, № 4, ідентифікаційний код 412719312) в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" (03048, м. Київ, вул. Медова, 5-Б, ідентифікаційний код 26633872)
про стягнення 800 000,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кашкан Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 800 000,00 грн за договором № 03/05-21 від 07.05.2021 про заміну сторони у зобов'язанні.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 03/05-21 від 07.05.2021 про заміну сторони у зобов'язанні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик» (далі- позивач, сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джорджіан Алко Груп» (далі - відповідач, сторона-2) було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1.
Відповідно до п.2.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги розмір фінансової допомоги за цим договором становить 1 850 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги сторона-1 передає фінансову допомогу стороні-2 в повному обсязі до 30.03.2020.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги фінансова допомога надається до 31.12.2020. Сторона - 2 зобов'язана повернути повну суму фінансової допомоги до 31.12.2020.
На виконання умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 24.02.2020 позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Джорджіан Алко Груп» поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 800 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням №794 від 02.03.2020 на суму 500 000,00 грн, №29415 від 12.03.2020 на суму 400 000,00 грн, № 29526 від 13.04.2020 на суму 600 000,00 грн, № 1632 від 29.04.2020 на суму 300 000,00 грн.
07 травня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (первісний боржник), в особі представника Карабакі Нугзара, який діє на підставі довіреності від 01.06.2021, з однієї сторони, та Представництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (новий боржник), діючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (юридична особа зареєстрована та діє відповідно до законодавства Грузії, ідентифікаційний номер 412719312), в особі керівника Головко Поліни Олегівни, діючої на підставі довіреності 84741883577021 від 25.03.2021, з другої сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик» (кредитор), в особі директора Кашкан Анатолія Івановича, укладено договір про заміну сторони у зобов'язання №03/05-21 (далі - договір), відповідно до умов якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № 1 від 24.02.2020 (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором (п. 1.1 договору про заміну сторони у зобов'язанні) .
Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони у зобов'язанні первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 800 000,00 грн, що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.
Згідно з п. 3 договору новий боржник та первісний боржник повністю визнають борг (грошове зобов'язання), погоджуються з наявністю боргу та його розміром, зазначеному в пункті 2 договору. Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного договору шляхом здійснення замість первісного боржника обов'язків, в тому числі зі сплати боргу грошового зобов'язання) останнього. Грошове зобов'язання підлягає виконанню новим боржником на користь кредитора не пізніше 31.12.2021 року.
Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед кредитором за основним договором у сумі, вказаній в п. 2 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, або шляхом заліку зустрічних вимог, у разі наявності такої зустрічної заборгованості, або в інший не заборонений діючим законодавством спосіб за погодженням з кредитором. Зарахування зустрічної заборгованості може здійснюватися за письмовою заявою кредитора, відправленою новому боржнику поштою або нарочно з відміткою про вручення (п. 4 договору).
Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником у зобов'язанні, що виникло на підставі основного договору і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 5 договору).
За умовами п.п. 6, 7 договору новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором. Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
Первісний боржник поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання новим боржником обов'язків нового боржника, передбачених договором. У разі порушення новим боржником його обов'язку, первісний боржник і новий боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Первісний боржник відповідає перед кредитором в тому самому обсязі, що й новий боржник (п. 9 договору).
Згідно з п. 10 договору цей договір регулюється і тлумачиться відповідно до права України. Будь-яка дискусія або спір, що виникає між сторонами у зв'язку з цим договором, повинні врегульовуватися переговорами між сторонами. У разі виникнення будь-якого спору у зв'язку з цим договором, включаючи будь-які питання щодо існування, дійсності або припинення договору, якщо вони не врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі і повинні бути остаточно вирішені відповідним судом України за місцем знаходження кредитора.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками (за наявності) сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями дійового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 14 договору).
Відповідно до п. 15 договору кожна зі сторін цим підтверджує, що вона має усі передбачені чинним законодавством та установчими документами повноваження сторони на укладання цього договору, в тому числі, але не виключно, є рішення (протокол) загальних зборів учасників щодо надання згоди на вчинення цього правочину; її представник, який підписує цей договір, має усі необхідні повноваження щоб представляти сторону та укладати від її імені цей Договір у відповідності з законодавством, установчими документами сторони, та не вимагається будь-яких подальших схвалень на укладення цього договору; не існує будь-яких обмежень на укладення стороною (підписання представником сторони) цього договору.
Також матеріали справи містять претензію №72 від 17.02.2022 про сплату заборгованості у розмірі 800 000,00 грн, що виникла на підставі договору про заміну сторони у зобов'язанні №03/05-21 від 07.05.2021. Вказана претензія направлялась на адресу відповідача, проте була повернута позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що заборгованість не сплачена, у зв'язку із чим просить суд стягнути з ТОВ «Джоржіан Алко Груп» 800 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно зі ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно з п. 10 договору про заміну сторони у зобов'язанні №03/05-21 від 07.05.2021, цей договір регулюється і тлумачиться відповідно до права України. Будь-яка дискусія або спір, що виникає між сторонами у зв'язку з цим договором, повинні врегульовуватися переговорами між сторонами. У разі виникнення будь-якого спору у зв'язку з цим договором, включаючи будь-які питання щодо існування, дійсності або припинення договору, якщо вони не врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі і повинні бути остаточно вирішені відповідним судом України за місцем знаходження кредитора.
Отже, сторонами досягнуто згоди, що спір щодо договору про заміну сторони у зобов'язанні №03/05-21 від 07.05.2021 підлягає вирішенню відповідним судом України за місцем знаходження кредитора.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джорджіан Алко Груп» було та укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1.
Відповідно до п.2.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги розмір фінансової допомоги за цим договором становить 1 850 000,00 грн.
Згідно з п. 3.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги сторона-1 передає фінансову допомогу стороні-2 в повному обсязі до 30.03.2020.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги фінансова допомога надається до 31.12.2020. Сторона - 2 зобов'язана повернути повну суму фінансової допомоги до 31.12.2020.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
07 травня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (первісний боржник), в особі представника Карабакі Нугзара, який діє на підставі довіреності від 01.06.2021, з однієї сторони, та Представництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (новий боржник), діючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоржіан Алко Груп» (юридична особа зареєстрована та діє відповідно до законодавства Грузії, ідентифікаційний номер 412719312), в особі керівника Головко Поліни Олегівни, діючої на підставі довіреності 84741883577021 від 25.03.2021, з другої сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик» (кредитор), в особі директора Кашкан Анатолія Івановича, укладено договір про заміну сторони у зобов'язання №03/05-21 (далі - договір), відповідно до умов якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № 1 від 24.02.2020 (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором (п. 1.1 договору про заміну сторони у зобов'язанні) .
Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони у зобов'язанні первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 800 000,00 грн, що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.
Згідно з п. 3 договору новий боржник та первісний боржник повністю визнають борг (грошове зобов'язання), погоджуються з наявністю боргу та його розміром, зазначеному в пункті 2 договору. Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах даного договору шляхом здійснення замість первісного боржника обов'язків, в тому числі зі сплати боргу грошового зобов'язання) останнього. Грошове зобов'язання підлягає виконанню новим боржником на користь кредитора не пізніше 31.12.2021 року.
У статті 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину.
У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували презумпцію чинності договору про заміну сторони у зобов'язанні №03/05-21 від 07.05.2021.
Зважаючи на те, що сторони підписали договір про заміну сторони у зобов'язанні №03/05-21 від 07.05.2021без будь-яких зауважень, скріпили печатками товариств, вказаний договір у судовому порядку недійсним не визнавався, умови договору погоджено сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 800 000,00 грн з відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" (4600 Грузія, м Кутаїсі, вул. Чечелашвілі, 3-й провулок, № 4, ідентифікаційний код 412719312) в собі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджіан Алко Груп" (03048, м. Київ, вул. Медова, 5-Б, ідентифікаційний код 26633872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашкан Логістик" (вул. Андрія Строна, 5А, м. Горішні Плавні, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, 39800, ідентифікаційний код 36965823) заборгованість у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.05.2024
Суддя І.О. Андреїшина