номер провадження справи 33/53/24
20.05.2024 Справа № 908/509/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №908/509/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42093239)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ГЛАСІС» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 14, ідентифікаційний код 4285391)
про стягнення суми
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ГЛАСІС» про стягнення суми.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 у справі № 908/509/24 залишено позовну заяву без руху. Запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: уточнити заявлені позовні вимоги в частині 3% річних та ціну позову; надати уточнений розрахунок 3% річних; надати докази надсилання відповідачу доказів на виконання даної ухвали суду.
Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 07.03.2024.
15.03.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач уточнив позовні вимоги в частині 3% річних та ціни позову, надав уточнений розрахунок 3% річних.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.08.2023 по 30.11.2023 в розмірі 53782,56 грн., суму 3% річних за період з 20.06.2023 по 31.01.2024 у розмірі 499,93 грн. та суму інфляційних нарахувань за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 в розмірі 726,42 грн., разом - 55008,91 грн.
Оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, суд ухвалив прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Таким чином, предметом розгляду суду є вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.08.2023 по 30.11.2023 в розмірі 53782,56 грн., суму 3% річних за період з 20.06.2023 по 31.01.2024 у розмірі 499,93 грн. та суму інфляційних нарахувань за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 в розмірі 726,42 грн., разом - 55008,91 грн.
Також, позивач просить суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити: органу (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 53782,56 грн., починаючи з 01.02.2024 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/509/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/53/24. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.04.2024.
Копію ухвали доставлено до електронного кабінету сторін 20.03.2024.
Відзив на адресу суду не надходив.
Згідно зі ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (далі - постачальник, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є: - постачальником електричної енергії споживачу на підставі Постанови №807 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.07.2018; - виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області на підставі Постанови № 1268 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.10.2018.
Відповідно до ст.ст. 6, 63 та пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 було прийнято Постанову № 1268, якою було затверджено «Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб'єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Так, подання електропостачальнику заяви-приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.
01.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (далі - постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ГЛАСІС» (далі - споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №15471 (далі - договір), шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції постачальника - Додаток № 1 до договору, для чого споживач подав електропостачальнику заяву-приєднання до договору.
В пункті 1.1 договору сторонами визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
За умовами п.п. 5.1. 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Відповідно до п.п. 5.7, 5.8 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
У п. 12.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Споживачем підписані заяви-приєднання, які є додатками 1 до договору, з початком постачання електричної енергії 01.01.2020, 12.02.2020, 01.09.2020 та 01.09.2023.
До заяви-приєднання від 12.09.2022 споживачем доданий Додаток з переліком об'єктів споживача, їх адрес, ЕІС-кодів точок комерційного обліку та види об'єктів.
Додатком 3 до договору є комерційна пропозиція на період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Умовами п. 4 комерційних пропозиції передбачено, що розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового періоду по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового період з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка.
Відповідно до п. 11 комерційної пропозиції на період з 01.01.2023 по 31.12.2023, договір діє до 31.12.2023.
На виконання умов договору позивач в період з травня 2023 по листопад 2023 поставив відповідачу електричну енергію в загальному обсязі 31496 кВт*год та виставив відповідні рахунки на оплату на суму 70 240,32 грн., які містяться в матеріалах справи.
Вищезазначені рахунки надсилалися відповідачу щомісячно на електронну адресу.
Спожитий обсяг електричної енергії ТОВ «Керуюча компанія «ГЛАСІС» за період травень 2023 - листопад 2023 підтверджується повідомленням/листом від 25.12.2023 №007-66/6225, від 29.01.2024 №007-66/294 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за EIC - кодом точки комерційного обліку.
Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодом точки комерційного обліку з щомісячною розбивкою.
Однак, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії виконав частково, сплативши 16 457,76 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1688 від 01.08.2023 на суму 7 376,16 грн., № 1686 від 01.08.2023 на суму 1000,00 грн., № 1690 від 15.08.2023 на суму 6 365,04 грн., № 1677 від 31.08.2023 на суму 1 716,56 грн.
Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період з серпня 2023 по листопад 2023 складає 53 782,56 грн., яку позивач просить стягнути.
З метою досудового врегулювання спору, 28.11.2023 на адресу відповідача була направлена вимога №6588 від 28.11.2023 про необхідність погашення заборгованості за період з серпня 2022 по березень 2023, з серпня 2023 по жовтень 2023 в загальному розмірі 261 181,44 грн протягом семи днів від дня отримання цієї вимоги за наведеними реквізитами. До вимоги доданий рахунок на оплату за жовтень 2023.
Також, позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 499,93 грн. за період 20.06.2023 по 31.01.2024 та втрати від інфляції у розмірі 726,42 грн. за період з 01.10.2023 по 31.12.2023.
Крім того, позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2024 у справі № 908/2576/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ГЛАСІС» про стягнення 236 373, 65 (двісті тридцять шість тисяч триста сімдесят три) грн. 65 коп., з яких: заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.02.2022 по 31.04 2023 у розмірі 227 487, 12 (двісті двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 12 коп.; 3% річних за період 31.01.2023 по 30.06.2023 у розмірі - 2 764, 12 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 12 коп. - інфляційні нарахування за період з 01.02.2023 по 31.05.2023 - 6 122, 41 (шість тисяч сто двадцять дві) грн. 41 коп.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки вимоги позивача були залишені відповідачем без реагування, а заборгованість в добровільному порядку не погашена, позивач звернувся з позовом до суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом вище, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з травня 2023 по листопад 2023 включно в обсязі 31 496 кВт*год на суму 70 240,32 грн
Відповідач оплатив отриману електричну енергію частково у розмірі 16 457,76 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.
Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період з серпня 2023 по листопад 2023 складає 53 782,56 грн.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53 782,56 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 499,93 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 20.06.2023 по 31.01.2024 включно та суму 726,42 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з жовтня 2023 по грудень 2023 включно.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснено правильно, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 53 782,56 грн., починаючи з 01.02.2024 до моменту остаточного виконання рішення суду.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Норма, встановлена ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Аналіз приписів статті 238 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені, а тому орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, має здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 01.02.2024 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних) на суму основної заборгованості у розмірі 53 782,56 грн.
Враховуючи викладене, суд ухвалив зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 53 782,56 грн., починаючи з 01.02.2024 до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д / К / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір платіжною інструкцією №1363 від 14.02.2024 у сумі 3028,00 грн., який зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовна заява подана через систему «Електронний суд» судовий бір за розгляд позовної заяви складає 2422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.
Переплата судового збору в сумі 605,60 грн. може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ГЛАСІС» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 14, ідентифікаційний код 4285391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42093239) суму основного боргу у розмірі 53 782, 56 грн. (п'ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят дві грн. 56 коп.), 3 % річних у розмірі 499,93 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять грн. 93 коп.), втрати від інфляції у розмірі 726,42 грн. (сімсот двадцять шість грн. 42 коп.) та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 53782,56 грн., починаючи з 01.02.2024 до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д / К / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.05.2024.
Суддя М.В. Мірошниченко