79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" травня 2024 р. м. Львів Справа №914/3571/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", б/н від 08.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/699/24 від 08.03.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року (суддя Запотічняк О.Д. повний текст рішення складено 19.02.2024, м. Львів)
у справі №914/3571/23
за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Липака Олега Андрійовича, м. Львів
про стягнення 40174,80 грн.
05.12.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області від Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління" поступила позовна заява до відповідача Фізичної особи-підприємця Липака Олега Андрійовича про стягнення 40174,80 грн.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на вул. Шевченка 132 та вул. Городоцькій, 173 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу". У зв'язку з виявленим порушенням відповідачу було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-27-705 від 25.07.2022, № 23/Р-27-725 та № 23/Р-27-727 від 28.07.2022 та № 23/Р-11-1063 від 25.11.2022 якими було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимогах термін. Проте, відповідач вимоги ДЕР ЛМР про демонтаж не виконав. Самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13, 14, 15 від 16.09.2022 та № 8 від 21.06.2023. Загальна вартість витрат, понесених позивачем, у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій зовнішньої реклами відповідача станом на момент подання позову складає 40 174,80 грн., які просить стягнути в примусовому порядку.
Відповідач, в свою чергу заперечив позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем не доведено те, що відповідач є власником демонтованих рекламних конструкцій по вул. Шевченка, 132 та вул. Городоцькій, 173 у м. Львові. Більше того, аналіз наданих позивачем доказів із зображенням рекламних конструкцій до моменту їх демонтажу не дозволяє зробити висновок, що такі рекламні конструкції могли належати відповідачу по причині того, що на таких конструкціях відсутні будь-які інформативні дані, щодо її приналежності відповідачу. Зазначив, що із фотосвітлин, виписки із ЄДР та витягу із реєстру платників єдиного податку, зроблених представниками позивача, не вбачається, що такі були зроблені останніми за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 132. На даних фото немає жодної прив'язки до адреси м. Львів, вул. Шевченка, 132. Звернув увагу, що вимоги про демонтаж рекламних конструкцій та вивіски, акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 16.09.2022 та 21.06.2023, а також вимоги позивача про досудове врегулювання спору не були отримані відповідачем, матеріали справи також не містять доказів вручення останньому згаданих вище документів.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Дане рішення мотивовано недоведеністю позивачем обставин, що власником демонтованих рекламних конструкцій на вул.. Шевченка , 132 та вул.. Городоцькій 173 у м. Львові є відповідач , а тому дане свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Позивач - КП «Адміністративно-технічне управління», не погодившись з винесеним рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- судом, не взято до уваги та не надано належної оцінки тому факту, що 26.11.2021 позивачем було проведено примусовий демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій по вул. Городоцькій, 174 у м. Львові з маркуванням «Матрац Захід», «Матрац захід дбає про ваш сон» та емблемою у вигляді місяця на воді; не дано належної оцінки тому, що 29.11.2021 до позивача звернувся відповідач із заявами про повернення належних йому рекламних конструкцій, які були демонтовані позивачем по вул. Городоцькій, 174 у м. Львові та отримано рахунок на оплату №372, 373 від 29.11.2021; 01.12.2021 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача, в підтвердження чого посилається на виписки по рахунку від 01.12.2021. Отже, вважає, що оскільки відповідач забрав раніше демонтовані позивачем рекламні конструкції та оплатив заборгованість, визнав їх як свої , підтверджує приналежність рекламних конструкцій саме йому;
- крім цього, звертає увагу на те, що суд залишив поза увагою та не долучив як доказ до справи договір, який був укладений між позивачем та відповідачем про надання послуг №292 від 29.11.2021, предметом якого являвся дизайн та розробка проекту встановлення вивіски «Матрац-Захід»; залишено поза увагою також, як доказ по справі, скріншот з інтернет сторінки розміщеної на сторінці «Матрац Захід» з соціальної мережі фейсбук, на якій наявне маркування «матрац захід дбає про ваш сон» та емблемою у вигляді місяця на воді де зазначений контактний номер телефону (+380672698337) аналогічний номер зазначено в кутку споживача та у витязі з ЄДРПОУ, щодо ФОП Липака Олега Андрійовича та адресою здійснення господарської діяльності Городоцька, 173 у м. Львові за якою безпосередньо було проведено примусовий демонтаж силами позивача;
- вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що на час виявлення позивачем факту розміщення рекламних конструкцій, з порушенням норм законодавства, ФОП Липак О.А. свою господарську діяльність за вищевказаними адресами не здійснював, власником чи користувачем жодного із приміщень будівель не був, що спростовується на думку скаржника фото фіксацією кутка споживача, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2024 у справі №914/3571/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач - ФОП Липак Олег Андрійович, у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що фотосвітлини, які подані в підтвердження позовних вимог не містять жодної інформації про те, що вони зроблені представниками позивача за адресою м. Львів, вул. Шевченка 132. Крім цього зауважує, що із світлини , на якій зображено номер телефону та дані відповідача, незрозуміло фото якого документа чи його частини було зроблено представникам позивача. Відтак вважає, що такі фотосвітлини не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки не підтверджують належність на праві власності та розповсюдження саме відповідачем рекламних конструкцій та вивіски за адресою: м. Львів, вул.. Шевченка, 132 у м. Львові. Стосовно посилань позивача на світлини та скріншот із сторінки у соціальній мережі Facebook «Матрац Захід" , де вказана адреса: м. Львів , вул. Городоцька, 173 та номер телефону відповідача , то вважає, що такі також не підтверджують право власності відповідача на рекламні конструкції , які були демонтовані по вул. Шевченка, 132 у м. Львові та по вул. Городоцькій , 173 у м. Львові , а також їх розповсюдження саме відповідачем. Окрім цього, вказує, що світлина у соціальній мережі Facebook не містить жодної прив'язки до найменувань юридичних і фізичних осіб, зокрема і до ФОП Липак О.А. Також, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо того, що посилання позивача на факт попереднього порушення відповідачем вимог законодавства, щодо порядку встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за іншою адресою (м. Львів, вул. Городоцька, 174) та їх оплата у 2021 році не є безумовною обставиною, яка підтверджує наявність вини ФОП Липак О.А. у завдані позивачу збитків за фактами проведення демонтажу спеціальних конструкцій 16 вересня 2022 року та 21 червня 2023 року. Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", б/н від 08.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/699/24 від 08.03.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23. Витребувано матеріали справи №914/3571/23 в Господарського суду Львівської області.
21.03.2023 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/3571/23.
Матеріалами справи встановлено, що предметом розгляду справи є стягнення 40174,80 грн.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у справі №914/3571/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відтак, ухвалою суду від 21 березня 2024 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", б/н від 08.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/699/24 від 08.03.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 ухвалено призначити до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
22.03.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 року про розгляд справи №914/3571/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи доставлено до електронних кабінетів прокурора, позивачів та відповідача.
На час винесення даної постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", б/н від 08.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/699/24 від 08.03.2024) на судове рішення у справі №914/3571/23, яке є предметом оскарження.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2023 року у справі №914/3571/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи.
25.07.2022 КП «Адміністративно-технічне управління» направив Фізичній особі - підприємцю Липаку Олегу Андрійовичу вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради №23/Р-27-705 від 25.07.2022 про порушення вимоги Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджених, рішенням виконкому №21025 від 11.11.2016, в якій вказано, що відповідачем самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні тимчасової споруди за адресою вул. Шевченка, 132, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність. Вказано, що вивіска складається з 1-єї конструкції. Запропоновано в термін до 04.08.2022 усунути вказане порушення - демонтувати малу архітектурну форму (вивіску), про що письмово повідомити позивача. Роз'яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.
Відповідач, вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради про демонтаж в добровільному порядку не виконав.
В зв'язку з цим, як вказує позивач, Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 94 від 11.08.2022 р. «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)».
Виконуючи вказаний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради, 16.09.2022 КП «Адміністративно-технічне управління», здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски ФОП Липака Олега Андрійовича про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №14 від 16.09.2022.
28.07.2022, позивач, направив відповідачу вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-27-725 та № 23/Р-27-727 від 28.07.2022 про порушення вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», де вказав, що відповідачем самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами, рекламоносії на фасаді тимчасової споруди на вул. Шевченка, 132. Запропоновано в термін до 04.08.2022 усунути вказане порушення - демонтувати шість самовільно встановлених конструкцій, про що письмово повідомити позивача. Роз'яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.
Як вказує позивач, дані вимоги надіслано відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаною в ЄДРЮОФОП та ГФ, на підтвердження позивач надав списки згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальні чеки. Однак вимоги залишені без відповіді та задоволення, доказів на їх виконання в матеріалах справи відсутні.
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ №40-Д від 16.08.2022 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції відповідача в примусовому порядку.
На підставі вищезазначеного наказу, як вказує позивач, самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13, №15 від 16.09.2022.
25.11.2022 відповідачу було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №23/Р-11-1063 від 25.11.2022, якою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення, щодо самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами на огорожі на вул. Городоцька, 173, у зазначений у вимозі термін. Проте, відповідач вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж виконав частково, самостійно демонтував лише одну конструкцію.
Відтак, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради видав наказ №74-Д від 22.12.2022 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції відповідача - в примусовому порядку.
На підставі вищезазначеного наказу самовільно встановлену конструкцію зовнішньої реклами відповідача було демонтовано позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій №8 від 29.11.2023.
Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски) відповідача проводив підрядник ФОП Кухарський О.В. згідно договору про надання послуг №11/01/2022 від 11.01.2022 та №25/01/2023 від 25.01.2023.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски) 16.09.2022 на вул. ІІІевченка, 132 та вул. Городоцькій, 173 склала 5 990 грн., що підтверджується рахунками №1609 від 16.09.2022 та №2106 від 21.06.2023 та актами надання послу №1609 від 16.09.2022 та №2106 від 21.06.2023. Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій, малої архітектурної форми (вивіски) підряднику ФОП Кухарському О.В. підтверджується випискою по рахунку від 26.09.2022 та від 03.07.2023.
Крім того, позивачем розраховано вартість зберігання демонтованих рекламних конструкцій за вищевказаними актами демонтажу №15, 13, 14 та 8 яка склала 27489,00 грн. без ПДВ та ПДВ 20 % в розмірі 6695,80 грн.
Позивачем надіслано листи-вимоги №2410-10-2256 від 02.11.2022, № 2410-10-2291 від 03.11.2022, №2410-10-3133 від 29.09.2023, №2410-10-3134 від 29.09.2023, №2410-10-3135 від 29.09.2023, № 2410 10-2604 від 17.08.2023 про відшкодування в добровільному порядку витрат, понесених позивачем у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивісок).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання даних листів-вимоги. Такі надіслано за адресою місцезнаходження відповідача, на підтвердження позивач надав копії реєстру рекомендованих листів із відбитком штемпеля установи поштового зв'язку про прийняття відправлення та фіскальних чеків.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач, звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з демонтажем та зберіганням малої архітектурної форми (рекламних конструкцій та вивісок) на суму 40174,80 грн. з яких 6695,80 грн. ПДВ.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 в позові відмовлено, з чим не погодився позивач подавши апеляційну скаргу.
При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2024 у справі №914/3571/23 Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до пункту 4.2.10. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 (надалі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332, примусовий демонтаж конструкції це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно з пунктом 2.1. Правил, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Матеріалами справи встановлено, що Департаментом містобудування Львівської міської ради винесено:
- 11.08.2022 наказ №94 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», за змістом якого КП «Адміністративно-технічне управління» серед іншого зобов'язано до 12.02.2023 демонтувати самовільно встановлені вивіски, зокрема, розміщені за адресою м. Львів, вулиця Шевченка 132, власник конструкції Липак Олег Андрійович ФОП; оформити демонтаж актом і транспортувати демонтовані конструкції на склад для їх подальшого зберігання;
- 16.08.2022 наказ №40-Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», за змістом якого КП «Адміністративно-технічне управління» серед іншого зобов'язано до 12.02.2023 демонтувати самовільно встановлені вивіски, зокрема, розміщені за адресою м. Львів, вулиця Шевченка 132, власник конструкції Липак Олег Андрійович ФОП; оформити демонтаж актом і транспортувати демонтовані конструкції на склад для їх подальшого зберігання;
За змістом вимог Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради від 25.07.2022 №23/Р-27-705, 28.07.2022 №23/Р-27-727, від 28.07.2022 №23/Р-27-725, (було скерована ФОП Липак О.А.) запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимогах строк. Проте, ФОП Липак О.А. вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж не виконало.
Отже, як вказує позивач, ним здійснено примусовий демонтаж самовільно встановлених вивісок ФОП Липака О.А., про що складено акти № 13 від 16.09.2022, №15 від 16.09.2022, №14 від 16.09.2022.
За змістом актів, демонтовані конструкції можуть бути повернуті власнику після звернення до КП «Адміністративно-технічне управління», а в разі незвернення протягом 15 календарних днів, останнє залишає за собою право на відшкодування понесених витрат в судовому порядку.
Зазначені акти надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_3.
Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски) відповідача проводив підрядних ФОП Кухарський О.В. згідно договору про надання послуг №11/01/2022 від 11.01.2022 та №25/01/232023 від 25.01.2023.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивісок) 16.09.2022 на вул. Шевченка , 132 та вул. Городоцькій, 73 склала 5990 грн., в підтвердження чого позивач посилається на рахунки №1609 від 16.09.2022, №2106 від 21.06.2023, акти надання послуг №1609 від 16.09.2022 та №2106 від 21.06.2023Дана оплата як вказує позивач ним проведена в підтвердження чого посилається на виписки по рахунку від 26.09.2022 та від 03.07.2023.
Після демонтажу відповідні вивіски транспортовано до КП «Адміністративно-технічне управління» для подальшого зберігання.
Згідно з пунктом 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора (КП «Адміністративно-технічне управління») або на його замовлення - підрядною організацією.
Пунктом 8.4. Правил передбачено, що у разі відсутності власника (користувача) рекламного засобу при демонтажі, примірник акту про проведений демонтаж скеровується власнику (користувачу) рекомендованим листом за його місцезнаходженням.
Відповідно до пункту 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376: витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
- п. 13.4.1. за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат;
- п. 13.4.2. за зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Згідно з пунктом 8.5. Правил, компенсація витрат оператора, який організував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу.
Пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022, 03.11.2022, 29.09.2023, позивач скерував на адресу відповідача лист-вимогу про відшкодування в добровільному порядку витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням спеціальної конструкції, які залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.
Обговорюючи питання, щодо власника (законного користувача), демонтованого спеціальної конструкції (рекламного засобу) та оцінюючи доводи апеляційної скарги про належність спірної демонтованої конструкції відповідачу, апеляційний господарський суд зазначає.
Відповідно п.1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
З наявних в матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій: №13, 14, 15 від 16.09.2022 та № 8 від 21.06.2023, на зовнішній поверхні, фасаді тимчасової споруди та на огорожах, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , були розміщені вивіски з написом "Матрац захід". Однак, як вірно відмічено судом першої інстанції, вказані конструкції не містять жодної інформації стосовно їх власника чи розповсюджувача, у тому числі відомостей про їх приналежність саме відповідачу.
Обставинами справи встановлено, що на час виявлення позивачем факту розміщенням вищевказаних конструкцій з порушенням норм законодавства, ФОП Липак О.А. свою господарську діяльність за вищевказаними адресами не здійснював, власником чи користувачем жодного із приміщень будівель не був, інших доказів, які б підтверджували факт встановлення саме ФОП Липак О.А. спірних конструкцій, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції вірно відмічено, що посилання позивача на факт попереднього порушення відповідачем вимог законодавства, щодо порядку встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ) та їх оплата у 2021 році, не є безумовною обставиною, яка підтверджує наявність вини ФОП Липак О.А. у завданні позивачу збитків за фактами проведення демонтажу спеціальних конструкцій 16 вересня 2022 року та 21 червня 2023 року. Крім того, демонтаж рекламних конструкцій здійснювався за адресою де відповідач орендував приміщення, а у даному випадку адреси є відмінні від місцязнаходження відповідача.
Попри це судом першої інстанції вірно відмічено, що досліджено судом апеляційної інстанції те, що позивачем в позовній заяві вказано заборгованість за демонтаж та зберігання 6 рекламних конструкцій та 1 малої архітектурної форми (вивіски), однак в розрахунку за актами демонтажу №15, 13, 14, 8 зазначає про 8 конструкцій, відтак нарахування заборгованості є неточною та документально не підтвердженою.
Судом першої інстанції вірно відмічено, що позивачем до суми витрат включені витрати на зберігання спірних конструкцій на його складі у загальному розмірі 27 489,00 грн. без ПДВ, однак доказів, які підтверджують факт зберігання рекламних конструкцій, а також понесення за це позивачем витрат у вказаному розмірі, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції встановлено, що перевірено судом апеляційної інстанції, що Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» до загальної суми понесених витрат також включено суму ПДВ у розмірі 6695,80 грн., проте відсутніми є докази, понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
З листа Державної фіскальної служби України від 28 жовтня 2016 року вих. №23363/6/99-99-15-03-02-15, який наявний в матеріалах справи, вказано, що якщо кошти надходять до платника податків у рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, у тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
З врахуванням наведеного, даний лист судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки містить роз'яснення щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 "субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям)". Однак у статуті підприємства прямо зазначено, що воно не є бюджетною установою.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів надання позивачем жодних послуг, а отже в силу приписів статті 188 Податкового кодексу України останній не міг сплачувати ПДВ.
Щодо клопотання про долучення до матеріалів справи в суді першої інстанції доказів , а саме: договору про надання послуг №292 від 29.11.2021 з додатками та рахунком на оплату дизайну та розробки проекту встановлення вивіски №374 від 29.11.2021 укладених на встановлення вивіски за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 174, то суд апеляційної інстанції проаналізувавши такі, прийшов до висновку, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки такі не стосуються предмету доказування та є неналежними.
Крім цього, 22.01.2024 позивачем разом із відповіддю на відзив долучено до матеріалів справи накладні №30 від 16.09.2022 та №21 від 26.06.2023 на підтвердження зберігання останнім демонтованих спірних рекламних конструкцій та вивіски, однак, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні про долучення таких, з огляду на те, що таким пропущено строк для подачі додаткових доказів та відсутністю підстав для його поновлення.
З врахуванням того, що саме на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) покладається обов'язок з відшкодування збитків підприємству а КП «Адміністративно-технічне управління» не було доведено, ні суду першої, ні апеляційної інстанцій належними та достовірними доказами приналежність спірних демонтованих конструкцій саме відповідачу, в зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вини ФОП Липак О.А. у завданих йому витратах, а тому правомірно відмовлено в позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічного управління» - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічного управління", б/н від 08.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/699/24 від 08.03.2024) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі №914/3571/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на КП «Адміністративно-технічне управління».
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №914/3571/23 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич