20 травня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників провадження: прокурора ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6
розглянувши в закритому судовому засіданні, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022260000000120 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19.03.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, уродженки м. Орел, Орловської області, СРСР, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , робоча адреса: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.110 КК України і їй призначено покарання у виді 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності, на користь держави Україна.
Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту її фактичного затримання після звернення вироку до виконання.
Згідно вирку суду, ОСОБА_7 , обвинувачується у тому, що вона будучи представником влади, депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів Російської Федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками ЄУНСС 727/11457/22 НП 11к/822/191/24 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_8
влади і ЗС Російської Федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що вона порушує встановлений ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації ОСОБА_9 від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала постанову із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року, за тією ж адресою, прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецької народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, у такий спосіб ОСОБА_7 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинила умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Зазначені рішення Державної думи Федеральних Зборів РФ були частиною злочинного плану, так як сам факт їх існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою.
Дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
На цей вирок адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуваний вирок у зв'язку з неправильною кваліфікацією діяння та призначення ОСОБА_7 явно несправедливого покарання через суворість. Також просив виключити з обвинувачення ОСОБА_7 кваліфікуючі ознаки ст.110 КК України: будучи представником влади та за попередньою змовою групою осіб і призначити обвинуваченій покарання з урахуванням всіх обставин про її особу, стану та обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначав, що оскаржуваний вирок вважає таким, що ухвалений без належного дотримання п.5 ч.1 ст.368, 370, п.4 ч.2. абзацу 5 п.2 ч.3 ст.374 КПК України та з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченої.
Так, кваліфікуюча ознака вчинення обвинуваченою інкримінованого їй злочину «за попередньою змовою групою осіб», на думку апелянта є незрозумілою. Так, не зазначено з ким конкретно із суб'єктів злочину вона перебувала в змові та в який спосіб, саме як депутатом державної думи федеральних зборів РФ, нею було допущено порушення таємниці голосування при вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України, та чи мало місце таке порушення таємниці голосування взагалі. Зазначав, що висновок суду про те, що голосування за вищевказані постанови та ратифікацію договорів проводилося одноголосно, що в демократичній державі апріорі неможливо і вказує на попередню змову учасників злочину, вважає припущенням, яке не підтверджено доказами.
Ще вказував, що кваліфікація діяння ОСОБА_7 за кваліфікуючою ознакою «будучи представником влади» ст.110 КК України є невірною, оскільки така кваліфікуюча ознака може застосовуватися лише щодо громадянина України, який працює в центральних чи місцевих органах влади і виконує керівні функції держави у масштабі всієї країни чи окремої адміністративно-територіальної одиниці або працює в органах місцевого самоврядування, вимоги якого у межах наданих повноважень є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, службовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово перебувають на відповідній території. Вважає, що кваліфікація діяння гр. Російської Федерації - депутата державної думи федеральних зборів РФ ОСОБА_7 за кваліфікуючою ознакою «будучи представником влади» ст.110 КК України протирічить ч.4 ст.3 КК України та може бути наслідком безпідставного визнання судом України легітимними владних повноважень парламентаріїв інших країн на території України та прийняття ними рішень щодо України, що не узгоджується з Конституцією України.
Також адвокат зазначав, що стороною обвинувачення не було зібрано та подано суду доказів, які б підтверджували чи спростовували обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , зокрема що стосуються застосування п.5 ч.1 ст.66 КК України. Вказував, що не встановлення судом першої інстанції вказаних відомостей призвело до необґрунтованого припущення суду про відсутність обставин, що пом'якшують покарання останньої. Не встановлення судом в повній мірі даних про особу обвинуваченої та обставин, що, ймовірно, можуть пом'якшувати покарання, призвело до призначення обвинуваченій ОСОБА_7 надмірно суворого покарання, наближеного до верхньої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.110 КК України. На думку апелянта, призначене його підзахисній покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Прокурор ОСОБА_11 подав заперечення на апеляційну скаргу та просив оскаржуваний вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в поданій апеляційній скарзі не оспорюється те, що обвинувачена ОСОБА_7 , являючись Депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ 15 лютого 2022 року, за адресою: АДРЕСА_2 , приймала участь в засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала постанову із зверненням до президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року за тією ж адресою прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою і таким чином умисно вчинила дії з метою зміни меж території та державного кордону України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, колегія суддів, керуючись ч.1 ст.404 КПК України, не наводить в цій ухвалі доказів на підтвердження цих висновків суду.
Що стосується посилань апелянта на те, що відсутні докази того, що інкримінований ОСОБА_7 злочин вона вчинила за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтовані. Так, з досліджених судом першої інстанції і перевірених апеляційним судом доказів вбачається, що голосування за вищевказані постанови та ратифікацію договорів між РФ та ДНР і ЛНР були проголосовані одноголосно всіма присутніми членами Державної Думи Федеральних Зборів РФ. Ці обставини, на думку колегії суддів, свідчать про попередню домовленість між собою осіб, які приймали участь в голосуванні та прийнятті вказаних рішень.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження за №220022260000000120 щодо ОСОБА_7 було виділено з кримінального провадження №22022000000000084, по якому здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України і іншими особами, а саме депутатами Державної Думи Федеральних Зборів РФ (т.1 а.с.6-17).
А тому колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину за попередньої змовою групою осіб є правильним.
Щодо тверджень захисника про відсутність в діях обвинуваченої такої кваліфікуючої ознаки злочину, як вчинення інкримінованих їй дій особою, яка є представником влади, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст.110 КК України, суб'єкт даного злочину є загальний, тобто особа, яка досягла 16-го віку.
Згідно диспозиції ч.1 ст.110 КК України, вказаний злочин може бути вчинений у формах: умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також у формі публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Тобто, законодавець визначив дві форми вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.110 КК України.
В ч.2, 3 ст.110 КК України визначено кваліфікуючі ознаки даного злочину, а саме: ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, або які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків
Інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_7 злочинні дії, а саме, що вона приймала участь в засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала постанову із зверненням до президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022року за тією ж адресою прийняла участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою, вона могла вчинити лише будучи представником влади. Той факт, що остання є представником влади держави-агресора та не є представником влади держави Україна, в даному випадку на впливає на кваліфікацію вчиненого злочину.
Визнання того, що ОСОБА_7 вчинила інкримінований їй злочин, являючись представником влади, ніяким чином не свідчить про визнання Україною владних повноважень парламентаріїв інших країн на території України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 вчинила злочин на території РФ і при цьому діяла як представник влади.
А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що така кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, як вчинення інкримінованих обвинуваченій дій особою, яка є представником влади, є обґрунтованим.
Щодо посилання захисника на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження через не дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 , в тому числі даних про її сімейний стан, стан здоров'я, а також інших обставин, які, ймовірно, можуть пом'якшувати покарання останній, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в суді першої інстанції були досліджені доступні дані, що характеризують обвинувачену. З доступної інформації, розміщеної в Вікіпедії, вбачається, що обвинувачена є одруженою особою, у неї є дорослий син, 1988року народження. Ці, а також інші біографії дані обвинуваченої, дані про наукову та політичну діяльність останньої також були предметом дослідження судом.
І оскільки досліджені судом дані не є такими, що пом'якшують вину обвинуваченої, суд першої інстанції правильно у вироку зазначив про відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що з дня вторгнення військ РФ в України і початку повномасштабної воєнної агресії РФ було розірвано дипломатичні відносини між Україною та РФ і збирання даних про обвинувачену, в тому числі і про стан її здоров'я, стало неможливим.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченій і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку немає.
На підставі наведеного та керуючись ст404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 відмовити, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 березня 2024 року про обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.110 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя