20 травня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. за участю секретаря судового засідання Філіпчука Я.Я., захисника Ткач В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2024 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено суть адміністративного правопорушенні, а саме - ознаки алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що відеозапис з бодікамери поліцейських не є безперервним, тому є неналежним доказом.
Вважає, що оскільки відеозапис не був безперервним, то поліцейські зобов'язані були залучити двох свідків для проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Вказує, що висновок КНП «Вижницька БЛІЛ» №23 від 18.03.2024 року не містить відомостей про ознаки алкогольного сп'яніння, а тому є недійсним.
Звертає увагу, що йому не було роз'яснено права і обов'язки , передбачені ст.63 Конституції України і тому він позбавлений права реалізувати свої процесуальні права і обов'язки.
ЄУНСС 713/858/24 Головуючий у І інстанції Пилип'юк І.В.
Провадження №33/822/376/24 Доповідач Марчак В.Я.
Таким чином, вважає, що огляд на стан сп'яніння був проведений з грубим порушенням вимог закону, тому є недійсним, а протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали є неналежними та недопустимим доказами його вини.
Обставини, встановлені Судом першої інстанції.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 18.03.2024 року о 13: 58 год. в с. Банилів по вул. Дияконюка, 1, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 0642», тест №617, результат - 2,63 проміле та у приміщенні КНП «Вижницька БЛІЛ», висновок №23 від 18.03.2024 року, результат - 2,61 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Ткач В.В. були належним чином повідомлені про час, дату і місце апеляційного розгляду, однак судове засідання не з'явилися, тому апеляційний суд на підставі ч.6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.
Мотиви Суду.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах поданої апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Відповідно до п.2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вірно встановлена судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №177699 від 18 березня 2024 року, ОСОБА_1 , цього ж дня, о 13:58 год. в с. Банилів по вул. Дияконюка, 1, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 0642», тест №617, результат - 2,63 проміле та у приміщенні КНП «Вижницька БЛІЛ», висновок №23 від 18.03.2024 року, результат - 2,61 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП ( а.с.1).
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушенні, а саме - ознаки алкогольного сп'яніння, є хибними.
Згідно протоколу, у вину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.9 ПДР, яким передбачено керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що чітко зазначено у протоколі.
Отже , всупереч доводам захисту, протокол складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, а тому є належним і допустимим доказом у справі.
Ознаки алкогольного сп'яніння, на які посилається захист, були виявлені, озвучені, зазначені в акті огляду та слугували підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме -запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка хода. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера Драгер, тест№ 617 результат - 2,63 проміле ( а.с.4).
З роздруківки Drager Alkotest 6810, прилад №ARLM-0591 вбачається, що результат тесту водія ОСОБА_1 на алкоголь позитивний, вміст алкоголю становить 2,63 ‰ (а.с.5).
Згідно з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 було доставлено для проведення огляду до КНП «Вижницька БЛІЛ». Огляд проводився за допомогою приладу Драгер, результат позитивний - 2,61 проміле ( а.с.6).
Згідно висновку лікаря КНП «Вижницька БЛІЛ» від 31 січня 2024 року, ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Результат - 2,61 проміле ( а.с.8).
Посилання апелянта на те, що висновок лікаря є неналежним доказом, оскільки в ньому не зазначено ознак сп'яніння, є безпідставними, оскільки лікарем закладу охорони здоров'я за результатами огляду ОСОБА_1 , в межах своєї компетенції, встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Підстав вважати даний висновок недійсним у апеляційного суду немає.
Апеляційний суд завважує, що ознаки алкогольного сп'яніння встановлюють поліцейські уповноваженого підрозділу Національної поліції України, згідно п.2 р.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року №1452/735, і вони в подальшому слугують підставою для проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи лікарем в закладі охорони здоров'я.
Крім того, факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом, долученим працівниками поліції до матеріалів справи.
З даного відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушенням правил дорожнього руху. В ході спілкування, поліцейськими у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. Результат огляду позитивний - 2.63 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодився, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, на що він погодився. Результат огляду в медичному закладі позитивний - 2.61 проміле.
Всупереч доводам захисту, апеляційний суд вважає відеозапис з бодікамер належним та допустимим доказом у справі, оскільки він є повним, на ньому зафіксовано момент руху та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення ознак алкогольного сп'яніння, процедуру огляду на стан алкогольного сп'янінні на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, показники екрану приладу «Драгер», роз'яснення прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Отже, на відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відсутність двох свідків при проведенні огляду, на що посилається захист, не може стати підставою для закриття провадження у справі, оскільки огляд проводився із застосуванням відеофіксації з нагрудних камер поліцейських, у відповідності до вимог ст.266 КУпАП.
Посилання на те, що ОСОБА_1 був позбавлений права реалізувати свої процесуальні права не заслуговують на увагу, так як з матеріалів справи встановлено, що йому були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і він мав можливість скористатися ними.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов переконливого висновку, що наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до ст.33 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-35, 245, 247, 248, 249, 251, 252, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду [підпис] В.Я. Марчак
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
20.05.2024 року
(дата засвідчення копії)