Номер провадження 22-ц/821/835/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4312/23 Категорія: 307020000 Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
14 травня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Широкової Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2023 року у справі за позовом адвоката Сучила Артема Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: нотаріус Другої державної нотаріальної контори Перкалюк Світлана Володимирівна про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі свідоцтва №10955 про право власності на житло, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконком 06.03.1996 року за ОСОБА_3 та її синами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Після приватизації квартири у 1996 році ОСОБА_3 постійно проживала разом вдвох зі своїм сином ОСОБА_1 за вказаною адресою.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2000 році змінили місце свого проживання виїхавши на територію РФ, а саме у м. Нижньовартовськ, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменської області. Починаючи з 1998 року ОСОБА_3 час від часу від'їжджала до своїх синів до м. Нижньовартовськ, де і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина на частину приватизованої квартири за адресою АДРЕСА_2 . Спадщину від померлої ОСОБА_3 , позивач прийняв як син спадкоємця та спадкоємець першої черги спадкування за законом, адже постійно проживав разом із спадкодавцем та не змінював свого місця реєстрації та місця фактичного проживання.
У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, зазначивши крім іншого про те, що його брати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не претендують на спадщину, яка відкрилась після смерті їхньої матері, що підтвердили нотаріально посвідченими заявами. Проте вони пропустили шестимісячний строк для подачі такої заяви нотаріусу. Згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси суд визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 .
У березні 2023 року, з метою оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 звернувся до Другої черкаської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спадкоємцями, які прийняли спадщину є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках кожний.
Позивач наголосив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали нотаріально посвідчені заяви від 07.04.20004 року про відмову від своєї частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 . Також вказав, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер на території РФ. Родини у померлого, крім братів, не було.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали нотаріально посвідчені заяви від 07.04.2004 року про відмову від своєї частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 , проте вони пропустили шестимісячний строк для подачі такої заяви нотаріусу.
Вказане свідчить, що заяви про відмову у спадкуванні частки в майні подані з порушенням строку, а тому останні не можуть вважатися таким, що не прийняли спадщину.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер в м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області 22 березня 2020 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, оскільки фактично спадщина після смерті ОСОБА_3 прийнята не тільки ОСОБА_1 , а й і ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Також суд дійшов висновку, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач фактично просить визнати право власності на 1/6 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іншим спадкоємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (1/12+1/12).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Сучило А.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин у справі, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач спадщину від померлої матері ОСОБА_3 прийняв як син спадкодавця та спадкоємець першої черги спадкування за законом шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном. Адже постійно проживав разом із спадкодавцем та не змінював свого місця реєстрації та місця проживання. ОСОБА_1 з 2001 року був прописаний за адресою: АДРЕСА_2 і на цей час зареєстрований та проживає за вказаною вище адресою, має оригінали правовстановлюючих документів та свідоцтв, сплачує комунальні платежі за дану квартиру.
У той же час, його брати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2000 році змінили місце та країну свого проживання, виїхавши на територію Російської Федерації, а саме у м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області. Крім того, останні надали свої нотаріальні відмови від прийняття спадщини після смерті своєї матері. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , хоч і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , однак фактично за цією адресою не проживали, що також підтверджується актом опитування сусідів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло № 10955 від 06.03.1996 року, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Відповідно до Довідки КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» від 02 лютого 2023 року №40455 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 - частка; ОСОБА_4 - частка; ОСОБА_2 - частка; ОСОБА_1 - частка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла у м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2017 року (справа №711/1130/17) визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Цим судовим рішенням встановлено наступне: «за повідомленням Другої черкаської державної нотаріальної контори після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_8 подав син померлої - ОСОБА_1 . Згідно до Інформаційної довідки померла ОСОБА_3 заповітів не складала.
Згідно довідки ОСББ «ГС-46» від 13.02.2017 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4
23.09.2016 року нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що відповідно до довідки про склад сім'ї разом на день смерті з померлою ОСОБА_3 були зареєстровані її діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які в шестимісячний строк не подали заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті своєї матері, а тому вони вважаються такими, що її прийняли.
В той же час, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали нотаріально посвідчені заяви від 07.04.2004 року про відмову від своєї частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 , проте вони пропустили шестимісячний строк для подачі такої заяви нотаріусу.
Таким чином після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на частину квартири, що належала спадкодавцю в результаті приватизації, а позивач ОСОБА_1 , як син спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину подавши у встановлений строк нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Розглядаючи справу в межах позовних вимог, згідно ст. 11 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 1/12 частину спірної квартири.
З урахуванням остаточної редакції позовних вимог ОСОБА_1 , спір про визнання права власності на інші 2/12 (дві дванадцяті) частини квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належали ОСОБА_3 , в розглядуваній справі судом не вирішувався».
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер в м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області 22 березня 2020 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, у книзі шостій «Спадкове право» містить норми, які врегульовують правовідносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням.
У пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкові відносини були врегульовані відповідними нормами ЦК УРСР.
Так, статтею 525 ЦК УРСР передбачалось, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).
Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Таким чином, оскільки шестимісячний строк на прийняття спадщини закінчився 04.12.2003 року та ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 05.08.2003 року необхідно застосовувати до спірних правовідносин норми ЦК УРСР.
Установлено, що ОСОБА_3 була матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Вказані особи є спадкоємцями першої черги, в рівних частках, в розумінні ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року).
Постановою нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В. від 31.03.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 1/6 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова обґрунтована тим, що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину квартири сину померлої - ОСОБА_1 , оскільки спадкоємцями, які прийняли спадщину є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в рівних частках кожний.
Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України спадкоємець за законом або за заповітом в праві відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали нотаріально посвідчені заяви від 07.04.2004 року про відмову від своєї частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 23).
Крім того, вказані обставини установлені у рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.03.2017 року у справі №711/1130/17.
З огляду на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , подаючи заяву про відмову від спадщини 07.04.2004 року, пропустили шестимісячний строк для подачі такої заяви нотаріусу.
Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
З аналізу змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_6 ) слід дійти висновку, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12 зроблено висновок, що «відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину».
Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частинах.
Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної, на час існування спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР).
Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - сини спадкодавця.
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 після смерті матері спадщину не прийняли, оскільки у встановленому законом порядку не зверталися із заявою про отримання спадщини та не були такими, що фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, оскільки як видно із Акту опитування сусідів від 24.03.2023 року у спірній квартирі з 1996 року проживали лише померла ОСОБА_3 та позивач у справі.
Установивши, що ОСОБА_1 вступив у володіння спадковим майном шляхом проживання, користування та утримання квартири, та подавши заяву про прийняття спадщини, що свідчить про прийняття ним спадщини після смерті матері, у той же час його брати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які також були спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця, жодних дій направлених на спадкування не здійснили, тому колегія суддів вважає, що 1/6 квартири (по 1/12 частки кожного з двох братів), яка не успадкована іншими спадкоємцями, може бути успадкована позивачем в порядку спадкування за законом.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Згідно з частинами 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1828,50 грн. та в суді апеляційної інстанції - 1610, 40 грн., а в загальному розмірі 3438,90 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Крім того, у зв'язку з недоплатою судового збору позивачем при зверненні з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає, що такий розмір підлягає компенсації державі за рахунок відповідача у розмірі 1132,35 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича задовольнити.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: нотаріус Другої державної нотаріальної контори Перкалюк Світлана Володимирівна про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3438,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1132,35 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.
Судді: