Справа № 953/2310/24 (1-кс/953/2335/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/458/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
15 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого по кримінальному провадженню № 22024220000000008 від 03.01.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
Цією ухвалою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 26 травня 2024 року включно, без визначення застави.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою її постійного проживання.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник зазначав, що ОСОБА_8 частково визнає свою вину, має місце постійного проживання. Вважає, що не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки відсутні докази їх існування. Також зазначав, що не доведено неможливість застосування щодо ОСОБА_8 менш тяжкого запобіжного заходу
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000000008 від 03.01.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
28.03.2024 о 11:40 год. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, направлених на поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене умисно в умовах воєнного стану.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вказував. Що обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя суду першої інстанції, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 злочину; тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України, застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим, а тому застосував стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Поряд з цим, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та керуючись ч.ч. 3,4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, що дає процесуальну можливість слідчому суді не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції встановила наявність вищенаведених ризиків та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності цих ризиків передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження, як вірно зазначив суд першої інстанції, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, я у якому підозрюється, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст. ст.193, 194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 , до вчинення певних дій, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваної: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від 5 до 8 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З відомостей про особу підозрюваної вбачається, що вона незаміжня, працювала бухгалтером в ТОВ «Інвестберрі», інвалідності не має, на утриманні дітей інвалідів та малолітніх дітей не має, має місце реєстрації та проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судима.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_8 , згідно підозри, та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що вона може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні існує беззаперечно суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого менш суворого запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи апелянта щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та наявність домашнього господарства за яким потрібний догляд - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваної, її вік та сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, відповідно до втимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою. Отже це є імперативна норма, визначена законодавцем.
Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 114-2 КК України, а тому враховуючи вимоги ч.6 ст. 176 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що стосовно ОСОБА_8 законно та обґрунтовано було застосовано запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім та ефективним для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :