Справа № 635/3208/24 (1-кс/635/884/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/448/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
15 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року, якою обрано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів у кримінальному провадженні № 4202322130000255 від 10.11.2023 за ч.1 ст. 111-2 КК України,-
Цією ухвалою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку розслідування на 60 днів - до 25 травня 2024 року включно.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід, який дозволить довести не причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому дій
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на необґрунтованість оголошеної підозри. Вважала, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення та є недоведеними. Зазначала, що є необґрунтованим неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника повідомлявся належним чином, про що свідчать відомості телефонного повідомлення. Причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222130000255 від 10.11.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
27.03.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
27.03.2024 року старший слідчий В ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Харківського районного суду Харківської області з клопотанням, про обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий зазначив, що ідеологічні мотиви здійснення протиправної діяльності, а також вчинення злочину в умовах воєнного стану, орган досудового розслідування дійшов висновку щодо наявності негативної репутації у ОСОБА_6 . Підозрюваному інкримінується вчинення злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 12 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання у сторони обвинувачення достатньо підстав вважати, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може виїхати за межі території України та переховуватись від органі досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя суду першої інстанції визнав обґрунтованою оголошену ОСОБА_6 підозру, а також доведеними ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КК України. Наявність зазначених ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання підозрюваного під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Існування наведених ризиків та обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме: повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, дані щодо стану здоров'я - не виключають існування ризиків та не є гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки. За вказаних підстав, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів - до 25 травня 2024 року. Поряд з цим, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, слідчий суддя суду першої інстанції не визначив розмір застави відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистою свободи.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді поза розумним сумнівом зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Перевіряючи доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість запобігання спробам підозрюваного: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацію майна, або без такої, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З відомостей про особу підозрюваного вбачається, що він не одружений, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, малолітніх дітей на утриманні не має.
Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке, згідно підозри, інкримінується підозрюваному, а саме того, що злочин, передбачений ч.1 ст.111-2 КК України, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_6 є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні, поза розумним сумнівом, є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема громадської та національної безпеки України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, а також враховуючи, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки з громадянами російської федерації, що підтверджується відомостями кримінального провадження, а тому, є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Суб'єктивні доводи апеляційної скарги захисника з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Поряд з цим, відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, ст. 111-2 КК України.
Відповідно до матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого саме ст. 111-2 КК України.
Тобто, законодавець надав суду дискриційні повноваження щодо можливості визначити або не визначити розмір застави під час обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого, в тому числі, ст. 111-2 КК України.
Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо не застосування альтернативного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 у вигляді застави, оскільки, на думку колегії суддів, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий -
Судді :