Справа № 565/1148/23
Провадження № 2-др/565/4/24
16 травня 2024 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді Демчини Т.Ю., з участю секретаря судового засідання Алексейчик А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -
19 квітня 2024 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 575000,00 грн. заборгованості за договором позики.
Під час розгляду справи представником позивача адвокатом Істоміною В.Л. в судовому засіданні було заявлено про наміри подати заяву щодо розподілу судових витрат.
23.04.2024 представником позивача адвокатом Істоміною В.Л. до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57500,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 605,60 грн. сплаченого за подання заяви про забезпечення позову судового збору. Заява обґрунтовується тим, що угодою між адвокатом та позивачем визначено гонорар адвоката у розмірі 10 % від розміру задоволених вимог, позовні вимоги судом задоволено, у зв'язку з чим наявні правові підстави, передбачені ст.141 ЦПК України, для покладення вищезазначених витрат на відповідача.
07.05.2024 відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заперечення проти додаткового рішення, яке за своїм змістом є клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь сторони, вимоги якої задоволено, має бути співмірним низці факторів. У разі недотримання таких вимог за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення. Проте розмір заявлених до стягнення витрат не співмірний з обсягом та часом наданих послуг, складністю справи, не відповідає попередньому розрахунку суми судових витрат, що понесені та очікуються до понесення. З цих підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Для прийняття участі у судовому засіданні, призначеному для розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення, учасники справи до суду не з'явились, належним чином повідомлялись про час та місце її розгляду, представник позивача подала клопотання про розгляд питання у відсутності її та позивача ОСОБА_1 . На підставі ч.4 ст.270 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника позивача адвоката Істоміної В.Л. про стягнення судових витрат у відсутності учасників справи.
Дослідивши зміст заяви, додані документи та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім інших витрат, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою суду від 26.02.2024 було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної В.Л. та накладено арешт на майно ОСОБА_2 в межах суми у розмірі 575000,00 грн. При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивачем згідно з квитанцією від 22.02.2024 сплачено 605,60 грн. судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За встановлених судом обставин, враховуючи, що заяву про забезпечення позову, за якою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір, судом задоволена, натомість цей судовий збір підлягає покладенню на відповідача, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат встановлений у ст.141 ЦПК України. Так, зазначеною нормою передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, крім інших обставин, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
В обґрунтування заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суду подано Договір про надання правової допомоги від 31.05.2023, укладений адвокатом Істоміною В.Л. з ОСОБА_1 , Додаток до вказаного договору від 19.04.2024, Акт приймання-передачі № 1 від 19.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 31.05.2023.
У наданому суду договорі сума винагороди, яку клієнт зобов'язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення не вказані.
Як вбачається з Додатку від 19.04.2024 до вказаного договору, гонорар за договором складає 10 % від суми коштів, присуджених судом до стягнення у цивільній справі №565/1148/23.
Одночасно суду подано Акт приймання-передачі № 1 від 19.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 31.05.2023, у якому наведено розрахунок наданих послуг та їх вартості, зокрема: підготовка та подання позовної заяви (4 години, 16000,00 грн.), підготовка та подання клопотань від 05.09.2023 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 29.09.2023 (30 хвилин, 2000,00грн.), від 30.10.2023 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 06.11.2023 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 16.11.2023 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 31.01.2024 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 07.02.2024 (15 хвилин, 1000,00 грн.), від 03.04.2024 (15 хвилин, 1000,00 грн.), участь в судовому засіданні 01.12.2023 з приміщення Святошинського районного суду міста Києва (1 година, 4000,00 грн.), 07.02.2024 (15 хвилин, 1000,00 грн.), 04.03.2024 (30 хвилин, 2000,00 грн.), 18.04.2024 (1 година, 4000,00 грн.), підготовка та подання відповіді на відзив (1,45 годин, 7500,00 грн.), підготовка та подання заяви про забезпечення позову (2 години, 8000,00 грн.), підготовка та подання заяви про стягнення судових витрат (1,5 години, 6000,00 грн.) Загальна вартість наданих послуг, як вбачається зі змісту вказаного Акту, складає 57500,00 грн.
Таким чином, суду подано суперечливі докази щодо правової природи суми витрат на правничу допомогу у розмірі 57500,00 грн., адже як вбачається з Додатку від 19.042024 до договору про надання правничої допомоги, це розмір гонорару адвоката, проте, як вбачається зі змісту вищезазначеного Акту - це витрати на іншу, відмінну від гонорару, правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, та суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (зокрема, явка до Святошинського районного суду міста Києва та ін.)
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 у справі 922/676/21, подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. У позовній заяві зазначається, що розмір гонорару адвоката є фіксованим, складає 18500,00 грн., у зв'язку з чим опис робіт подаватись не буде.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінюючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд на підставі ст.137 ЦПК України враховує невисоку складність справи, яка є типовою, не передбачає подання великого обсягу доказів та тривалої роботи по підготовці процесуальних документів, бере до уваги реальний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з підготовки заяв по суті справи (позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про забезпечення позову), спосіб їх подання (переважно з використанням системи «Електронний суд», що мінімізує поштові витрати та час на дорогу), та сукупну тривалість судових засідань, яка не перевищила 30 хвилин, а також участь адвоката у судових засіданнях з використанням власних технічних засобів, що виключає витрати на дорогу до суду. З урахуванням вищезазначених критеріїв, суд дійшов висновку, що за рахунок іншої сторони мають бути компенсовані витрати позивача ОСОБА_1 на надання правничої допомоги у розмірі, зазначеному у позовній заяві як попередній розрахунок таких витрат, тобто в сумі 18500,00 грн. При цьому суд бере до уваги, що під час судового розгляду справи, на момент вирішення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, не відбувались події та не мали місце обставини, які не могли бути передбачені адвокатом на час звернення до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 та які б істотно вплинули на розмір цих витрат.
З огляду на викладене, на підставі ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, враховуючи встановлені обставини та надані документи, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви щодо розподілу судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача сум сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі, визнаному судом обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 258, 259, 270 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Істоміної Вікторії Леонідівни задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на надання правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Учасник справи, якому рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина