єдиний унікальний номер справи 546/1499/23
номер провадження 1-кп/546/31/24
іменем України
20 травня 2024 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка Полтавської області кримінальні провадження № 12023170440000855 від 02.09.2023 та № 1202317с440001114 від 24.11.2023 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дзержинськ Донецької області, непрацюючого, неодруженого, маючого професійно-технічну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 25.02.2010 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 289 КК України до 2 років обмеження волі, 18.10.2010 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк покарання 1 рік 5 місяців 6 днів; 09.10.2014 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 25.07.2016 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк покарання 10 місяців 12 днів; 15.08.2018 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, 26.05.2022 звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 1 місяць 29 днів,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України,
У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», ОСОБА_6 безпричинно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, на ґрунті неприязних відносин та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, упродовж 2022-2023 років, перебуваючи за місцем спільного проживання однією сім'єю, систематично вчиняє щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство, що включає застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, словесні образи, погрози, залякування, яке призвело до психологічних страждань останньої. Так, 15.12.2022 близько 19.25 години ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 домашнє насильство, що виражалося у фізичному насильстві, яке не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, образах нецензурною лайкою та погрозах, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 078721 від 15.12.2022. Постановою Дзержинського міського суду в Донецькій області від 01.02.2023 у справі №225/2020/22 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 170 (сто сімдесят) гривень. Продовжуючи свої неправомірні дії, 11.03.2023 близько 10.00 години ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_4 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , що виражалося в образах нецензурною лайкою та погрозах застосування фізичної сили, що могло завдати шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 078830 від 11.03.2023. Постановою Дзержинського міського суду в Донецькій області від 31.03.2023 у справі №225/595/23 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 (триста сорока) гривень. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_6 , будучи особою підданою протягом року адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, після вимушеного переїзду, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_5 , 01.08.2023 близько 19.00 години вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , що виражалося в образах нецензурною лайкою та погрозах застосування фізичної сили, що могло завдати шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 141817 від 02.08.2023. Також ОСОБА_6 , будучи особою підданою протягом року адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_5 , 02.08.2023 близько 10.00 години вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , що виражалось в образах нецензурною лайкою та погрозах застосування фізичної сили, що могло завдати шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 141818 від 02.08.2023, а також винесено тимчасовий заборонний припис від 02.08.2023 серії НОМЕР_1 строком на 5 діб з 12:00 год 02.08.2023 до 12:00 год 07.08.2023. Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.08.2023 у справі №546/890/23 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено остаточне стягнення у виді штрафу у сумі 510 (п'ятсот десять) гривень. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_6 , будучи особою упродовж року підданою адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_5 , 18.08.2023 близько 12.00 години вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , яке виражалося в образах нецензурною лайкою та погрозах застосування фізичної сили, що могло завдати шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 432711 від 18.08.2023, а також винесено тимчасовий заборонний припис від 18.08.2023 серія НОМЕР_2 строком на 3 доби з 18:00 год 18.08.2023 до 18:00 год 21.08.2023. Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.08.2023 у справі №546/1099/23 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 510 (п'ятсот десять) гривень. Незважаючи на всі зазначені вище заходи, ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив та в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, а також суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, на ґрунті неприязних відносин та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї 18.08.2023 близько 19:30 год, в порушення тимчасового заборонного припису від 18.08.2023 серії НОМЕР_2 строком на 3 доби з 18:00 год 18.08.2023 до 18:00 год 21.08.2023, в черговий раз вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 за місцем їх спільного проживання по АДРЕСА_5 , що виражалося в застосуванні насильства, яке не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах та образах нецензурною лайкою та призвело до психологічних страждань потерпілої. Внаслідок систематичного вчинення відносно ОСОБА_4 протиправних дій у неї, згідно висновку судово-психіатричного експерта від 18.09.2023, виявляються клінічні ознаки психічних розладів невротичного рівня - розладів адаптації з тривожно-депресивною, дизсомнічною симптоматикою, що за часом виникнення, фабулою переживань, залежністю інтенсивності хворобливих проявів від психотравмуючого впливу домашнього насильства - знаходяться у причинному зв'язку з вчиненими проти неї ОСОБА_6 протиправними діями. Систематичне зазнання домашнього насильства з боку співмешканця для ОСОБА_4 мало виражений психотравмувальний характер та завдала психологічних страждань (на моральному рівні), викликаючи зміни в структурі особистості, в її емоційній сфері (наростання емоційної нестабільності, імпульсивності, емоційної напруги, тривоги та страху). Зміст та характер моральних страждань безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом описаної вище ситуації.
Крім того, ОСОБА_6 у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно вчинив фізичне насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 21.11.2023 близько 17:00 год ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем спільного фактичного проживання в приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , на ґрунті ревнощів та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї вступив в конфлікт із своєю співмешканкою ОСОБА_4 , в ході якого у нього виник прямий умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій єдиний кримінально протиправний намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 21.11.2023 близько 17:00 год штовхнув ОСОБА_4 лівою рукою в грудну клітину, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу на правий бік, та захищаючись від подальших ударів співмешканця змінила положення тіла та опинилася в положенні лежачи на лівому боці, а ОСОБА_6 наніс їй ще один удар кулаком лівої руки в область правого ока та два удари кулаком в область голови, після чого схопив потерпілу за одяг та повів у напрямку виходу з будинку, де умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, із силою виштовхнув її через поріг будинку, в результаті чого ОСОБА_4 впала біля порогу будинку на правий бік та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо суглобового перелому ліктьового відростка правої ліктьової кістки із задовільним стоянням уламків, саден в ділянці правого ока, на переднє-внутрішній поверхні правого стегна та в ділянці спини в проекції грудного відділу хребта, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 338 від 15.12.2023, кваліфікуються наступним чином: закритий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а садна в ділянці правого ока, на переднє-внутрішній поверхні правого стегна та в ділянці спини кожне окремо як легкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 надав показання, у яких зазначив, що винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України визнає, час, місце, спосіб їх вчинення в обвинувальних актах викладені правильно, відповідають дійсності. Він не бажає їх пригадувати, бо хоче забути та почати життя з нового аркушу. Дійсно у 2022 році зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 проживали в АДРЕСА_1 . Між ними часто виникали сварки, ОСОБА_4 викликала поліцію, яка приїздила і складала документи. До суду жодного разу не з'являвся, штрафи не сплачував. Події спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень відбувались у 2023, точної дати не пам'ятає, за адресою АДРЕСА_2 . Сварка виникла на грутні ревнощів, він спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, як само це відбувалось пригадувати не бажає. Підставами всіх дій завжди було вживання алкогольних напоїв.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України повністю підтверджується дослідженими судом в судовому засіданні доказами, а саме:
показаннями потерпілої ОСОБА_4 у судовому засіданні, яка зазначила, що спільно з ОСОБА_6 мешкають близько 7 років, вживають алкогольні напої. Раніше проживали разом в АДРЕСА_3 , у грудні 2022 року, 11.03.2022 між ними виникала сварки, ОСОБА_6 ображав нецензурною лайкою, погрожував, застосовував силу. Також у серпні 2023 року, коли вже мешкали в с. Пасічники Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_6 ображав її, застосовував силу. Вона викликала працівників поліції, вони складали протокол, вручали йому, виносили заборону мешкати з нею разом. Ці приписи він одразу порушував і приходив за її адресою мешкання. Заяву з приводу тілесних ушкоджень до поліції не подавала, медична експертиза не проводилась;
даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 від 02.09.2023 про вчинення співмешканцем ОСОБА_6 відносно неї домашнього насильства;
копією постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 01.02.2023, якою ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні 15.12.2022 в АДРЕСА_3 , домашнього насильства стосовно співмешканки ОСОБА_4 , на нього накладено за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн;
копією постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 31.03.2023, якою ОСОБА_6 , як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визнано винуватим у вчиненні 11.03.2023 в АДРЕСА_4 , домашнього насильства стосовно співмешканки ОСОБА_4 , на нього накладено за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн;
копією постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 10.08.2023, якою ОСОБА_6 , як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, визнано винуватим у вчиненні 01.08.2023 в АДРЕСА_5 , домашнього насильства стосовно співмешканки ОСОБА_4 , на нього накладено за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн;
копією постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.08.2023, якою ОСОБА_6 , як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, визнано винуватим у вчиненні 18.08.2023 в АДРЕСА_5 , домашнього насильства стосовно співмешканки ОСОБА_4 , на нього накладено за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн;
даними заяв та пояснень ОСОБА_4 з приводу вчинення ОСОБА_6 стосовно неї домашнього насилля 18.08.2023 та оцінки ризиків вчинення домашнього насилля від 18.08.2023 щодо постраждалої ОСОБА_4 , кривдником ОСОБА_6 ;
даними висновку судово-психіатричної експертизи № 481, проведеної 18.09.2023, відповідно до яких досліджувана за кримінальним провадженням ситуація (зазнання домашнього насильства з боку чоловіка) для під експертної особи ОСОБА_4 мала виражений психотравмувальний характер та завдала підекспертній психологічних страждань (на моральному рівні), викликаючи зміни в структурі особистості, в її емоційній сфері (наростання емоційної нестабільності, імпульсивності, емоційної напруги, тривоги та страху). Зміст та характер моральних страждань безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом досліджуваної ситуації.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 122 КК України повністю підтверджується дослідженими судом в судовому засіданні доказами, а саме:
показаннями потерпілої ОСОБА_4 у судовому засіданні, яка зазначила, що 21.11.2023 вони перебували за адресою АДРЕСА_2 . На грунті його ревнощів виникла сварка. ОСОБА_6 вдар її кулаком декілька разів по голові, потім взяв за одяг і виштовхав на подвір'я, вона впала на сходи і відчула біль у правій руці. Через декілька хвилин підвилась і намагалась втекти, але ОСОБА_6 не дав цього зробити, взяв її за ліву руку і завів в будинок, оскільки розумів, що вона викличе поліцію. Через три дні до лікарні її відвіз дільничний поліцейський, і було встановлено перелом. Також зазначила, що зовсім нещодавно між ними також починалась сварка, вона хотіла втікти через город, але ОСОБА_6 не давав це зробити намагався її душити, відпустив коли розумів, що вона втрачає свідомість. Це відбувається не перший раз, і вона хвилюється за своє життя, але вона сподівається, що він зупиниться, бо намагання задушити її вже відбувались не перший раз і він зупинявся. Вона його пробачила і не наполягає на суворому покаранні;
даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 від 23.11.2023 про спричинення співмешканцем ОСОБА_6 21.11.2023 їй тілесних ушкоджень;
даними висновку судово-медичної експертизи № 338 від 07.12.2023, відповідно до яких у ОСОБА_4 встановлено тілесні ушкодження: закритий внутрішньосуглобний перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки із задовільним стоянням уламків; садна в ділянці правого ока, на переднє-внутрішній поверхні правого стегна та в ділянці спини в проекції грудного відділу хребта. Закритий внутрішньосуглобний перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки утворився від не менше однократної ударної дії тупого твердого предмету, індивідуальні та конструкційні властивості якого не відобразилися, можливо в строк вказаний у постанові, тобто 21.11.2023 та кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Садна утворились від трьохкратної дії тупих твердих предметів, що діяли під кутом до травмованих ділянок тіла, при цьому в ділянці правого ока та правого стегна травмуючий предмет (-и) володів(-ли) обмеженою, а в ділянці спини розповсюдженою контактною поверхнею, можливо в строк вказаний в постанові, тобто 21.11.2023 і за ступенем тяжкості кваліфікуються кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Закритий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки та садно в ділянці спини , враховуючи їх морфологічні характеристики та анатомічну локалізацію могли утворитися при падінні на площині. Закритий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки міг утворитися і в наслідок захисту рукою від удару;
даними висновку експерта № 366 від 12.12.2023, якими встановлено, що показання ОСОБА_4 даними нею 15.12.2023 під час слідчого експерименту не протирічать об'єктивним судово-медичним даним, щодо утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому ліктьового відростка правої ліктьової кістки, а також саден в ділянці правого ока та спини. Однак вона вказує більшу кількість ударів в ділянку голови та не вказує як саме отримала ушкодження у вигляді садна на переднє-внутрішній поверхні стегна. Окрім того потерпіла вказує, що вона «впала на праве плече (бік)», в той час як будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці правого плеча не встановлено;
даними висновку експерта № 43 від 31.01.2024, якими встановлено, що покази підозрюваного ОСОБА_6 даними 31.01.202024 під час проведення слідчого експерименту в цілому не протирічать об'єктивним судово-медичним даним, щодо утворення тілесних ушкоджень встановлених у ОСОБА_4 .
Дослідивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує їх дії за ст. 126 -1 КК України як домашнє насильство, тобто систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи,0 з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи таза ч. 1 ст. 122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження , яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - судом не встановлені.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - рецидив злочинів, вчинення кримінально правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.
Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому також враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Також суд повинен враховувати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Прокурор у судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України та призначити остаточне покарання з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 , зазначила що пробачила обвинуваченого, просила суворо не карати.
Захисник у судовому засіданні просив врахувати визнання винуватості обвинуваченим, позицію потерпілої.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є нетяжкими злочином, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, має три не зняті та не погашені судимості за вчинення злочинів поти власності, кримінальне правопорушення за ст. 126-1 КК України вчинено обвинуваченим у період умовно-дострокового звільнення.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 534 від 03.11.2023, ОСОБА_6 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасом розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості з порушенням поведінки, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, будь-яким психічним захворюванням не страждав, не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки вродженого недоумства рівня легкої розумової відсталості з порушенням поведінки, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 66 від 07.02.2024, ОСОБА_6 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасом розладом психічної діяльності, іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а також виявляв ознаки легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. Ступінь розумової відсталості з порушенням поведінки ОСОБА_6 є таким, що не позбавляв його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння і не позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_6 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Суд також бере до уваги висновок наданої суду досудової доповіді про те, що ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення, а також ризик небезпеки для суспільства є високим, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі не можливе.
За місцем відбування покарання ОСОБА_6 за попереднім вироком встановлено середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення, відповідно до даних характеристики на засудженого від 29.01.2024.
Тому з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що виправлення та попередження вчинення ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень можливо лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі у розмірі передбаченому санкцією ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України. Застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15.08.2018 ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, 02.05.2022 ухвалою Селедівського міського суду Донецької області звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 29 день. Згідно довідки про звільнення від 26.05.2022 ДУ «Вінницька ВК (№86)» ОСОБА_6 звільнений 26.05.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст.71 КК УКраїни, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15.08.2018.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Прокурор у судовому засіданні посилаючись на поведінку обвинуваченого, яка виразилась у протиправних діях щодо потерпілої і після вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність існуючого ризику повторного вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення щодо потерпілої просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає наявними ризики вчинення повторних кримінальних правопорушень щодо потерпілої та вбачає підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання:
за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати покарання за попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 15.08.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою.
Взяти ОСОБА_6 під варту у залі суду та конвоювати його для подальшого відбування покарання в місця позбавлення волі - в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Виконання вироку у даній частині покласти на СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області та ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Після набрання вироком законної сили направити ОСОБА_7 для подальшого відбування покарання в місця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, а саме з 20.05.2024.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1