Дата документу 02.05.2024Справа № 643/2787/19
Провадження № 2/554/259/2024
02 травня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
за участю секретаря судового засідання - Грай К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності в порядку набувальної давності,-
Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_5 , 25.02.2019 звернулися до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 , Харківської міської ради, в якому прохали:
-визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.
В обґрунтування представник позивачів, який діє від їх імені, ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_6 , який є власником 81/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на вказане майно, належними спадкоємцями за законом були ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_2 .Вказує, що на момент смерті ОСОБА_6 діяли норми ЦК Української РСР, згідно яких ОСОБА_7 у спадщину не вступив, так як заяву про прийняття спадщини не подавав, фактично в управління спадковим майном не вступив, оскільки тільки 27.10.1994 року зареєстрував своє місце проживання у спірному будинку. Позивачі згоди на прийняття спадщини після закінчення відповідного строку ОСОБА_7 не надавали. Отже, відповідач ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_7 , не має права на спадкування частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 . Позивачі є такими, що прийняли спадщину, оскільки ОСОБА_4 зареєстрована у спірному будинку з 1948 року, а ОСОБА_2 - з 1973 року, також вони постійно мешкали у вказаному будинку, фактично вступили в управління спадковим майном та подали заяви про прийняття спадщини. Таким чином, частка ОСОБА_6 у спірному будинку у розмірі 81/100 успадкована ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що позивачі мешкають у спірному будинку вже більше сорока років, протягом цього часу весь будинок перебував у їх фактичному користуванні, та вони не розглядали певні частину будинку як таку, що їм не належить, тому є підстави для набуття права власності за ними на будинок за набувальною давністю.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова Ференчук О.В. від 26.02.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова Ференчук О.В. від 29.03.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова Мельникової І.Д. від 08.10.2019 року справу прийнято до провадження.
Від відповідача Харківської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечував, оскільки вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Вказав, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.01.2019 № 21/07/31 позивачам було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на 81/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . після померлого ОСОБА_6 , оскільки спадкоємців, які прийняли спадщину троє - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , і спадкують вони у рівних частках кожний, тому видати свідоцтво про право на спадщину можливо лише на 1/3 частку кожному, а не по позивачам. Щодо набуття права власності за набувальною давністю вказує що позивачами не доведено добросовісність володіння, що вони не знали і не могли знати, що володіють чужою річчю, а обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. З технічного паспорту від 26.05.2011 року вбачається, що літ. «А2-1» - житлова прибудова, приміщення «1-8», «2-6», «2-7», «2-8», «2-9» та літ. «а8» - самочинно прибудовані. Доказів наявності у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва спірного об'єкту та вводу його в експлуатацію. У встановленому законодавством порядку до матеріалів позовної заяви не долучено. Таким чином, особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває право власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів., що використані у процесу його будівництва (том 1 а.с.108-112).
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 17.02.2020 року витребувано з Третьої Харківської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, що заводилась після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також з КП «Харківське МБТІ ХМП» належним чином засвідчену копію спадкової справи на житловий будинок.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 25.06.2020 року витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 25.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі, викликано у судове засідання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 23.09.2020 року витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер спадкової справи № 152/99.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.09.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 19.10.2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .
06.12.2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана в особі представника ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , Харківської міської ради, в якому прохали:
-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.
В обґрунтування уточнених позовних вимог вказав, що позивач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Із заявами про прийняття спадщини звернулися онуки - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При цьому померлою було складено заповіт на користь ОСОБА_1 . Таким чином, виникла необхідність уточнення позовної заяви в частині залучення правонаступника позивача (том 3 а.с.65-67).
07.02.2022 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подана в особі представника ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , Харківської міської ради, в якому прохали:
-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 81/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності;
-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 19/200 частки у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.
В обґрунтування уточнених позовних вимог вказав аналогічні тим, які викладені у первісному позові та в уточненій позовній заяві. Також зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_4 , проте їй було відмовлено. З цих підстав, звернулися до суду з позовом. (том 3 а.с.147-153).
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.
27.01.2023 року за Вх. № 5905/23Вх вище вказана цивільна справа надійшла з Московського районного суду м. Харкова до Октябрського районного суду м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 року суддю ОСОБА_11 визначено головуючим по справі .
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2023 року справу прийнято до провадження Октябрського районного суду м.Полтави, призначено до розгляду справи по суті.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.03.2023 року витребувано у Першій Харківській міській нотаріальній конторі, з Державного нотаріального архіву інформацію щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_12 , витребувано із Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію, чи дійсно ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та чи залишилися після померлої живі близькі родичі, викликано у судове засідання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Від відповідача Харківської міської ради до Октябрського районного суду м.Полтави надійшов відзив на позов, в якому представник ОСОБА_16 прохала у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що спочатку позов було подано ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , а потім було залучено правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 як позивача. При цьому, підстави позову змінені не були. Вказує, що ОСОБА_6 на праві власності належало 81/100 частини у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 : 10/100 за договором дарування від 25.03.1991 року, 38/100 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 29.03.1991 року, 33/100 відповідно до рішення суду від 07.04.1989 року. Державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину по частки, оскільки спадщину прийняли троє осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тому свідоцтво можна видати лише на 1/3 частки кожному. Крім того, відповідно до правовстановлюючих документів житлова площа будинку становить 89,9 кв.м., а відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки 100,9 кв.м., тобто житлова площа збільшилася. Також згідно технічного паспорту від 26.05.2011 року за вказаною адресою було здійснено самочинне будівництво житлових прибудов площею 15,2 кв.м. та 27,1 кв.м. , які побудовані у 2006 році. Однак до вимог містобудівного та земельного законодавства вказані прибудови приведені не були. Також у позивачів не вбачається наявності речового права на земельну ділянку, на якій здійснювалося самочинне будівництво, тому є підстави вважати, що вказана земельна ділянка є об'єктом комунальної власності. Зазначає, що визнання права власності позбавить Харківську міську раду права на земельну ділянку. Посилається на те, що за життя спадкодавець не набув права власності на спірне нерухоме майно, а саме на самочинні будівлі та земельну ділянку, на якій вони побудовані, а тому перехід цього права до спадкоємців є неможливим. Звертає увагу, що згідно рішення Московського районного народного суду від 07 квітня 1989 року, яке міститься у матеріалах справи, ОСОБА_12 належить 19/100 частки будинку. Отже, позивачі обізнані про те, кому ця частка належить, однак при подачі позову не надали про цю особу жодної інформації. . Спадкоємці ОСОБА_12 не встановлені. Позивачем не доведено всіх складових, які є обов'язковими для визнання за ними права власності за набувальною давністю (том 3 а.с.198-202).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.10.2023 року витребувано у Першому відділі ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копії свідоцтва про смерть або актового запису про смерть ОСОБА_12 .
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2024 року повторно витребувано докази по справі у Першому відділі ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_5 у судовому засіданні 01.06.2023 року позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
У судове засідання 02.05.2024 позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_5 не з'явилися, останній до суду надіслав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити (том 4 а.с.109).
У відзиві представник відповідача Харківської міської ради Прядко Л.В. прохала розглядати справу без її участі (том 3 а.с.198-202).
Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (том 3 а.с.186, 218, 257-258, том 4 а.с.32-33, 38-39, 61-62, 68-69, 85-86, 107-108).
Заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.
Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим міським РАЦС м.Харкова 19.11.1993 року (том 1 а.с.20).
За життя він був власником 81/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-10/100 частки за Договором дарування від 29.03.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Сідоровою К.І., за № 2-878 (том 1 а.с.22);
-38/100 частки відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.03.1991 року, виданим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Сідоровою К.І., за № 2-881 (том 1 а.с.23);
-33/100 відповідно до рішення Московського районного народного суду від 07.04.1989 року (справа № 2-925/1989) (том 1 а.с.26-27).
Спадкоємцями ОСОБА_6 були :
- ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.06.1955 року, виданим Сталінським бюро РАЦС м.Харкова, а/з 677 (том 1 а.с.184) ,
- ОСОБА_17 - донька, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 24 березня 1956 року, довідка Виконкому Жовтневої райради м.Харкова № 56 від 08.04.1999 року зміну прізвища ОСОБА_18 після шлюбу на « ОСОБА_19 » та свідоцтво про шлюб серіх НОМЕР_7 від 15 травня 1987 року, видане Орджонікідзевським відділом РАЦС м.Харкова, а/з 337, із ОСОБА_20 (том 1 а.с.41, 184-185),
- ОСОБА_21 - син, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 від 14.10.1958 , видане Сталінським РАЦС м.Харкова, а/з 1702 (том 1 а.с.185).
Із Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 21/02-31 від 05.01.2019 року, ухваленої за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 81/100 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , слідує, що 13 квітня 1999 року до Третьої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на автомашину марки та моделі ВАЗ 2101, н.з. НОМЕР_9 , звернулися спадкоємці дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_2 . Нотаріусом було встановлено факт прийняття спадщини усіма заявниками та видане Свідоцтво про право власності на відповідні частки усім трьом спадкоємцям. 07 грудня 20025 року дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_2 звернулися до Третьої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошові внески та відсотки в ТВБВ «Ощадбанк» та було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно у рівних частках. На день ухвалення вказаної постанови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до держнотконтори з питання отримання свідоцтва про право на спадщину на 81/100 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 по частці, однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 81/100 частку, оскільки спадкоємців, які прийняли спадщину, троє дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_2 і спадкують вони по 1/3 частці кожний згідно ст. 529 ЦК України 1964 року) (том 1 а.с.43).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 152/99, заведеної після смерті ОСОБА_6 (том 1 а.с.141-146, 179-188).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 помер, про що Відділом ДРАЦС по місту Харкову РС Харківського МУЮ видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_10 від 27 листопада 2013 року, а/з № 15643 (том 3 а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , про що 14 травня 2021 року Харківським міським відділом ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_12 (том 3 а.с.29).
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумової А.В. подали ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) (том 3 а.с.3,11,18).
ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_7 , що слідує із свідоцтв про народження серії НОМЕР_13 від 14.10.1958 року та серії НОМЕР_14 від 03 травня 1978 року (а.с.6-7).
ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00031031953 від 02 червня 2021 року, Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00031032017 від 02 червня 2021 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 24 березня 1956 року, довідкою Виконкому Жовтневої райради м.Харкова № 56 від 08.04.1999 року зміну прізвища ОСОБА_18 після шлюбу на « ОСОБА_19 » (том 3 а.с.14-17, том 1 а.с.41, 184).
На підставі заяви ОСОБА_3 заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі № 67690487 від 21.05.2021 року, номер у нотаріуса 26/2021 (том 3 а.с.39).
Згідно заповіту, посвідченого 3-ою Харківською державною нотаріальною конторою 18.06.2014 року за № 2-25, ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , про що був повідомлений ОСОБА_3 листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумової А.В. від 02.08.2021 року № 153/02-14 (том 3 а.с.32, 35).
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на вищезазначені вимоги у даній справі підлягають застосуванню положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, тобто норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.
Таким чином, для визначення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК УРСР пов'язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4, якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.
Згідно з пунктом 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14 червня 1994 року № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Зазначене кореспондується з пунктами 3.3, 3.4 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року, якими визначено, що ЦК УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Згідно ст. ст.12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 є таким, що прийняв спадщину після померлого батька ОСОБА_6 у повному обсязі, оскільки фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна (отримав свідоцтва про право на спадщину в рівних частках із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на частку автомашини марки та моделі ВАЗ 2101, н.з. НОМЕР_9 , та на грошові внески та відсотки в ТВБВ «Ощадбанк» (том 1 а.с.144, 187)) розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18), в якій зазначено, що «згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась».
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 утрьох і спадкують вони по 1/3 частці житлового будинку АДРЕСА_1 кожний, у зв'язку з чим нотаріусом і було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 81/100 частку вказаного будинку.
Враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог ( ч.1 ст. 13 ЦПК України), позовні вимоги ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на частину житлового будинку задоволенню не підлягають.
При цьому, позивачі не позбавлені права в позасудовому (нотаріальному) порядку отримати свідоцтва про право на спадщину на належні їм частки житлового будинку з урахуванням того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належали по 1/3 частці спадкового майна, а не по як прохали у позові, а визнання права власності в порядку спадкування судом на належні їм частки буде фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідні повноваження.
Доводи представника позивачів про неприйняття спадщини у вигляді частини житлового будинку ОСОБА_7 , з посиланням на зареєстроване та фактичне місце проживання останнього за іншою адресою, що підтверджується Домовою книгою на будинок АДРЕСА_1 , показами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , не спростовують висновків суду щодо встановлених обставин.
Крім того, із матеріалів справи слідує, що за адресою АДРЕСА_1 було здійснено самочинне будівництво, а саме: житлова прибудова 15,2 кв.м та прибудова 27,1 кв.м., які побудовані у 2006 році (Інвентаризаційна справа № 5941, реєстровий номер № 1291) (том 1 а.с.82-92). Однак, будь - яких подальших дій, направлених на приведення самовільно побудованих об'єктів, а саме: житлової прибудови 15,2 кв.м та прибудови 27,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до вимог містобудівного та земельного законодавства позивачами не було здійснено.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.
Враховуючи те, що у спадкодавця не виникло права власності на спірне нерухоме майно, то і перехід цього права до спадкоємця в порядку спадкування відповідно до вимог чинного законодавства не можливий.
Стосовно здійснення самочинного будівництва, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме
майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Доказів про наявність у позивачів дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва.
Враховуючи викладене, на теперішній час житлова прибудова 15,2 кв.м та прибудова 27,1 кв.м., які побудовані у 2006 році є самочинним будівництвом та не введені в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку. Визнання права власності на самочинно побудований і не введений в експлуатацію об'єкт нерухомого майна збудований на неналежній забудовнику земельній ділянці, буде суперечити вимогам діючого законодавства.
Щодо позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю, суд зазначає наступне.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_12 , що підтверджується записом акта про смерть № 163 від 02 лютого 2002 року, виданого Першим відділом ДРАЦС у місті Харкові 13.02.2024 (том 4 а.с.89).
Інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_12 відсутня, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 76622783 від 16.04.2024 року, видана Харківським обласним державним нотаріальним архівом (том 4 а.с.102).
За життя ОСОБА_22 була власником 19/100 частки житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 , що слідує із рішення Московського районного народного суду від 07.04.1989 року (справа № 2-925/1989) (том 1 а.с.26-27).
Позивачі вказують, що проживають у будинку АДРЕСА_1 вже більше сорока років. Протягом цього часу весь будинок перебував у їх фактичному користуванні. Позивачі не розглядали певні частину будинку як таку, що не належить їм та як таку, що вони користуються ними протиправно.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним,якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто, об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Встановлено, що дозволу на заселення позивачів у належну ОСОБА_12 частку будинку ніхто не надавав. Позивачі знали, що ОСОБА_12 була власником спірного домоволодіння , а отже знали, що заволоділи чужою річчю, тому їх володіння не призводить до набуття права власності, незалежно від тривалості такого володіння.
Позивачі не довели початкового моменту, з якого заволоділи спірним майном, не довели, що на початок володіння на це майно не претендували інші особи. Враховуючи, що володіння є добросовісним тоді, коли володілець не знав, і не міг знати, що він володіє чужою річчю, а обставини, за яких вони заволоділи майном не свідчать про правомірність набуття майна, принцип добросовісності у володіння спірним житловим будинком та надвірними будівлями відсутній.
Таким чином, суд вважає, що відкритість і безперервність користування позивачем майном з 1993 року не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст.344 ЦК України.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності в порядку набувальної давності - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасниківсправи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_15 .
Відповідач - Харківська міська рада, місце знаходження: 61003 м.Харків, пл..Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Суддя Л.І.Савченко