Справа № 195/1951/23
іменем України
17.05.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області - Скрипченко Д.М., за участю секретаря судових засідань - Левкович Н.М., адвоката - Звєрєвої В.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відомості про місце роботи відсутні, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
11.12.2023 року о 21.45 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем, на перехресті вул.Ватутіна та вул.Нова в с-щі Томаківка Дніпропетровської області, де був зупинений поліцейським СРПП ВП №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Шевченком А., після зупинки даного автомобіля, гр-н ОСОБА_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, що виразилося в почервонінні очей, нестійкої ходи, порушення мови та різкому запаху алкоголю з ротової порожнини.
Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, у встановленому законом порядку, водій відмовився.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисник Сохи В.І., адвокат - Звєрєва В.В. звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні складові правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно, адміністративне провадження щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилаючись на наступні обставини.
На підтвердження провини гр.-на ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, посадовою особою, якою було складено адміністративний протокол, до суду поданий як доказ DVD-R диск (відеозапис з боді-камери поліцейського).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З долученого до справи відеозапису з боді-камери поліцейського неможливо зробити висновок про те, що гр.-на ОСОБА_1 було зупинено працівником поліції під час керування транспортним засобом. Зокрема, з відеозапису видно, що працівники поліції не зупиняли гр.-на ОСОБА_1 , а його автомобіль, як свідчить відеозапис, вже був припаркований обабіч вуличної дороги. Разом з цим, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення диск з записом із камери поліцейського не містить безперервності ведення відео зйомки та не має фрагменту відео, на якому було б видно, як працівники поліції зафіксували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Дійсно, є відео фрагменти, на яких зафіксовано рух транспортного засобу у нічний час із включеними фарами, але ні номеру автомобіля, ні особу водія не можливо ідентифікувати, а тому стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 не можливо, крім цього, відеофіксація переривається: фрагменти відео з часовими рамками- 21.28.-21.31, 21.31.-21.34, 21.43.-21.50.
Тому, у матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що гр.-н ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Виходячи із вищевикладеного, вищезазначений відеозапис не є допустимим та належним доказом, оскільки містить розбіжності, які неможливо усунути.
Крім цього, факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування з використанням спец.технічних засобів та складення посадовою особою уповноваженого органу протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КпАП України здійснювалося без залучення свідків, що є грубим порушенням чинного законодавства та не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, у рапорті працівника поліції, який оформляв адмінматеріал, викладені ним обставини не відповідають даним відеофіксації, яка ним проводилася.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищевикладеного, захисник ОСОБА_2 вважає, що вина останнього у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КпАП України, не доведена належними та допустимими доказами, а отже, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України за ознаками керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт,який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту вказаних норм матеріального права вбачається, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху транспорту. При цьому не має значення, де, у якому місці особа управляла транспортом.
Для встановлення відповідальності не має значення, як довго керував винний транспортним засобом. Проступок вважається закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, надала руху транспортному засобу.
В якості доказів вини ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП до матеріалів справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції Шевченком А. додано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №256877 від 11.12.2023 року, акт алко-тестеру, рапорт працівника поліції, диск СД із відеозаписом події, але переглядаючи його в судовому засіданні, відповідно до якого, ніде не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем, відеозапис не містить безперервності ведення відеозйомки та не має фрагменту відео, на якому було б видно, як працівники поліції зафіксували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відео фрагменти, на яких зафіксовано рух транспортного засобу у нічний час із включеними фарами, але ні номеру автомобіля, ні особу водія не можливо ідентифікувати, а тому стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом не можливо, окрім того, відеофіксація переривається, а отже, зазначений файл відеозапису не є належним доказом.
Виходячи із викладеного в матеріалах справи взагалі відсутній відеозапис скоєння самого інкримінованого правопорушення, тобто керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинки його працівниками поліції саме в час зазначений в протоколі.
У фабулі протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, проте, в порушення вимог п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», не зазначено які ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, мав ОСОБА_1 .
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем, відеозаписом не зафіксовано. Тобто, відсутні об'єктивні дані про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Накзом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 11 січня 2019 року за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Проте, як вбачається із самої відеозйомки, наданої поліцейським, вона проведена з перериваннями без випадків пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівником поліції. Відсутні в справі і дані про те, що у нього перевірялись будь-які документи, які встановлюють його особу, перевірялось посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і він як особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, відсторонювалась від керування транспортним засобом відповідно до ст. 266 КУпАП.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
За таких обставин дії працівника поліції не можна вважати правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 7 КУпАП.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП, так як, відповідно до змісту ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 п.1 ст.247 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, ч.1 п.4 ст.247,283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд.
Суддя : Д.М.Скрипченко