Справа № 192/654/24
Провадження № 1-кс/192/104/24
Ухвала
Іменем України
07 травня 2024 року
Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
особи, яка подала скаргу,- ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Солоному Солонянського району Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , прийняту 10.04.2024, про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024046570000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаною скаргою, просить скасувати постанову старшого дізнавача СД ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 10.04.2024 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 12024046570000033 від 29.02.2024 за ознаками ст. 356 КК України.
ОСОБА_5 скаргу обґрунтовує тим, що 08.04.2024 він звернувся з клопотанням про визнання його потерпілим до дізнавача. 10.04.2024 року дізнавачем винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання. З постановою дізнавача не згоден, вважає її необґрунтованою та що її слід скасувати.
Скаржник посилається на те, що надав дізнавачу ОСОБА_4 пояснення, що його батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та, що вони були членами КСП ім. Чапаєва. Ще за життя матері 24.02.1995 було виготовлено державний акт на право колективної власності на землю № 000154, у списку до якого значилось 600 осіб, у якому за № 326 зазначений батько ОСОБА_6 , а за № 327 мати ОСОБА_7 , хоча вона була помилково вказана «по батькові» ОСОБА_8 замість ОСОБА_9 , що було виправлено рішенням Письмечівської сільської ради № 95. На підставі цього списку на 600 осіб землі колгоспу були передані в КСП ім. Чапаєва та виготовлено схеми поділу земель колективної власності, після чого проведено жеребкування, в якому брав участь ОСОБА_6 , згідно результатів йому належить право на земельну частку (пай 168), а право на земельну частку (пай № 169) належить ОСОБА_7 , так як вони вказані у списку до державного акту тому, що в жеребкуванні бере участь одна особа з сім'ї. Внаслідок цих дій мати ОСОБА_7 набула право на земельну частку (пай № 169). ОСОБА_10 у списку до державного акту, де вказано 600 осіб, на підставі якого було виготовлено схеми наділу земель і проводилось жеребкування не значиться, підтвердженням цьому є відповідь начальника відділу ОСОБА_11 , де сказано, що у списку до державного акту ОСОБА_10 значиться за № 622, а в жеребкуванні брав участь, це означає, що землі КСП ім. Чапаєва передали на членів колгоспу ім. Чапаєва, а документи оформили зовсім другі люди, так як у випадку з його матір'ю, землю під № 327 у списку до державного акту передали на ОСОБА_12 , а оформив ОСОБА_10 , і не тільки він. Крім того, начальник відділу ОСОБА_11 стверджує, що сертифікат на право на земельну частку (пай № 169) видано ОСОБА_10 на підставі розпорядження № 481-р від 15.08.1996, що не відповідає дійсності, його там немає, для підтвердження надаю розпорядження № 481-р від 15.08.1996 зі списком до нього. Дізнавач ОСОБА_4 у своїй постанові стверджує, що у список до розпорядження № 481-р від 15.08.1996 не включали померлих осіб, в тому числі ОСОБА_7 , а тільки земельну частку (пай № 169), передану до КСП ім. Чапаєва згідно № 327 у списку до державного акта, оформив на себе ОСОБА_10 , щоб це приховати на ім'я померлої виготовили підроблений сертифікат на право на земельну частку (пай) за рахунок земель резервного фонду як помилково пропущену у списках на паювання, а тепер дізнавач намагається це приховати. Він, ОСОБА_3 , надав документ, який підтверджує про завдання йому майнової шкоди, це відповідь відділу земельних ресурсів від 08.02.03, крім того родина ОСОБА_10 користується земельною часткою (паєм № 169) двадцять дев'ятий рік.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, посилався на те, що йому спричинена моральна та матеріальна шкода.
Старший дізнавач проти задоволення скарги заперечував, вважав постановою обґрунтованою, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши особу, яка подала скаргу, старшого дізнавача, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що Відділенням поліції № 9 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024046570000033 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2024 до ЧЧ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала Солонянського районного суду Дніпропетровської області про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 за фактом самоуправства (ЖЄО 1987 від 28.02.2024).
08 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до дізнавача СД ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 з клопотанням, у якому просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024046570000033 від 29.02.2024 та надати про визнання постанову. Посилався на те, що 24.02.1995 було виготовлено державний акт на право колективної власності на землю № 000154, у списку до якого значилось 600 осіб, у цьому списку за № 326 зазначений батько ОСОБА_6 , а за № 327 мати ОСОБА_7 , хоча вона була помилково вказана «по батькові» ОСОБА_8 замість ОСОБА_9 , що було виправлено рішенням Письмечівської сільської ради № 95. На підставі цього списку на 600 осіб землі колгоспу були передані в КСП ім. Чапаєва та виготовлено схеми поділу земель колективної власності, після чого проведено жеребкування, в якому брав участь ОСОБА_6 , згідно результатів йому належить право на земельну частку (пай 168), а право на земельну частку (пай № 169) належить ОСОБА_7 , так як вони вказані у списку до державного акту тому, що в жеребкуванні бере участь одна особа з домоволодіння. Внаслідок цих дій мати ОСОБА_7 набула право на земельну частку (пай № 169), на час виготовлення сертифікатів мама уже померла, він прийняв спадщину після померлої мами, але не міг оформити право власності на земельну ділянку, тільки закінчився шестимісячний термін для прийняття спадщини і він дізнався, що на той час у ОСОБА_10 уже був сертифікат на право на земельну частку (пай № 169). У відповіді від 29.09.2003 № 776 відділ земельних ресурсів надав виписку зі списку до державного акта, що його батьки включені до нього, у відповіді від 23.10.2003 № 887 Солонянська РДА вказала, що необхідно звернутись із заявою до Письмечівської сільської ради для внесення змін до державного акта, Письмечівська сільська рада рішенням № 95 виправила помилку в написанні по батькові, у відповіді від 29.10.2003 № 16/14-2036 обласне управління земельних ресурсів визнало помилку в написанні по батькові, у відповіді від 08.02.03 № 170 відділ земельних ресурсів надав документальне підтвердження про завдання майнової шкоди, у відповіді від 14.08.2002 № 190 Солонянська держнотконтора повідомляє, що після померлої 27.11.1995 ОСОБА_7 відкрита спадкова справа № 380/95 за його заявою.
10 квітня 2024 року старший дізнавач ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні № 12024046570000033.
Згідно з постановою у ході проведення дізнання було встановлено, що 24.02.1995 був виготовлений та затверджений державний акт № 000154 Сл реєстраційний номер № 7 по Письмичивській сільської ради рішенням, загальних зборів КСП ім. Чапаєва та рішенням 2 сесії 12 скликання Письмичевської сільської ради і підписаний головою КСП ім. Чапаєва гр. ОСОБА_10 та головою сільської ради гр. ОСОБА_13 , до якого мається список членів КСП ім. Чапаєва в кількості 600 осіб. Серед вказаного списку за № 326 зазначений покійний батько ОСОБА_3 громадянин ОСОБА_6 та за № 327 ОСОБА_7 . В 2001 році після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_3 почав займатися питанням з приводу не отримання його покійною матір'ю ОСОБА_7 земельного паю в КСП ім. Чапаєва, так як не вірно було вказано в списку по батькові його покійної матері, а саме за № 327 вказано ОСОБА_7 замість по батькові ( ОСОБА_9 ). В зв'язку з чим в листопаді 2003 року на сесії Письмичевської сільської ради за № 95 було визнано, що в зазначеному списку членів КСП ім. Чапаєва від 24.02.1995 року помилково вказано невірно «по батькові» покійної матері ОСОБА_3 та вважати ОСОБА_7 та ОСОБА_7 однією і тією ж особою - ОСОБА_7 та внести відповідні зміни до списку.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації смт Солоне від 28.11.2003 року за № 766-р-03 прийнято рішення видати сертифікат на право на земельну частку/пай гр.
ОСОБА_7 , члену КСП ім. Чапаєва, яка помилково не включена в списки на паювання за рахунок земель резервного фонду та розмір паю становить 7,91 га та 15.12.2003 на підставі вище вказаного рішення було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) за № 0295795 на ОСОБА_7 з розміром паю 7,91 га. Згідно з інформацією Письмичевської сільської ради станом на 22.11.2005 щодо власників земельних сертифікатів на право власності на земельну ділянку частку (пай) неможливо видати державні акти на право власності на землю відповідно до доручення президента України від 17.06.2005 № 1-1 539 встановлено, що державні акти на право власності на землю згідно сертифікату ДП № 0295795 виданий на ім'я ОСОБА_7 не отримано, так як спадщина встановлюється через суд.
Старший дізнавач також посилається на те, що в ході проведення дізнання було встановлено, що рішенням Солонянського районного суду від 01.10.2009 позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково, визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в порядку спадкування 1/3 частину земельної ділянки (паю) після померлої ОСОБА_7 розміром 2,63 га кожному, зобов'язано Солонянську районну державну адміністрацію прийняти рішення та виділити в натурі земельну ділянку розміром 2,63 га кожному, в решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2010 рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2009 року залишено без зміни. Ухвалою Верховного суду України від 06.10.2010 у справі № 6-15984св10 ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2012 та рішення Солонянського районного суду від 01.10.2009 залишено без змін.
Старший дізнавач зазначає, що доводи ОСОБА_3 щодо неправомірності розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації № 766-р-03 від 28.11.2003 перевірялися судом у ході розгляду справи, їх визнано судом необґрунтованими та в цій частині ОСОБА_3 відмовлено. Тобто розпорядженням голови районної державної адміністрації смт Солоне від 28.11.2003 за № 766-р-03 прийнято рішення видати сертифікат на право на земельну частку/пай ОСОБА_7 , члену КСП ім. Чапаєва, яка помилково не включена в списки на паювання за рахунок земель резервного фонду та розмір паю становить 7,91 га та 15.12.2003 на підставі вище вказаного рішення було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) за № 0295795 на ОСОБА_7 з розміром паю 7,91 га. Згідно з рішенням Солонянського районного суду від 01.10.2009 визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в порядку спадкування 1/3 частину земельної ділянки (паю) після померлої ОСОБА_7 розміром 2,63 га кожному з земель резервного фонду. Тобто, доводи ОСОБА_3 з приводу того, що невстановлена особа самоправно зайняла земельну ділянку (пай) його матері, котрий з доводів ОСОБА_3 повинен був автоматично розташований поряд з паєм його покійного батька в АДРЕСА_1 свого підтвердження не знайшли, так як земельна ділянка (пай) його матері ОСОБА_7 розподілена між трьома спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 згідно з рішення Солонянського районного суду від 01.10.2009 року розміром 2,63 га кожному з земель резервного фонду.
Також рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2009 було встановлено, що на ім'я померлої ОСОБА_7 земельна ділянка під час розпаювання не виділялася, тому, оскільки на час розгляду справи на території Письмечивської сільської ради відсутні землі резервного фонду, єдиною можливістю задовольнити вимоги позивачів про виділення земельної ділянки в натурі є виділення її земель запасу, що на підставі ст. ст. 116, 122, 125, 126 ЗК України відноситься до компетенції районної державної адміністрації. Також рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2009 спростовано доводи ОСОБА_3 про те, що якійсь особі надана земельна ділянка № 327, виділена на ім?я ОСОБА_7 , якою фактично є ОСОБА_7 . ОСОБА_3 посилається на № 327 у списку до державного акту, але відповідно до процедури поділу земель колективної власності в процесі реструктуризації аграрного сектору економіки у рамках земельної реформи в Україні, на підставі Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємством і організаціям» від 08.08.1995 за списком до державного акту не видавалися сертифікати і відводилися земельні ділянки в натурі. Земельні сертифікати видавалися уточненим списком, куди не включалися особи, що померли видачі сертифікатів. Такий уточнений список затверджено рішенням колективних зборів уповноважених членів КСП ім. Чапаєва від 13.08.1996, розпорядженням голови райдержадміністрації № 481-р від 15.08.1996.
Дізнавач дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, так як фактично ОСОБА_3 вступив в спадщину за покійною матір'ю та умисно не оформлює спадщину на земельну ділянку, котра була виділена згідно розпорядження голови районної державної адміністрації смт Солоне від 28.11.2003 за № 766-р-03, оскільки з особистих спонукань не згодний вище вказаним рішенням голови районної державної адміністрації, що підтверджується рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2009 року та набрало законної сили. Також не надав жодних підтверджуючих документів про завдання йому будь якої шкоди, в зв'язку з чим ОСОБА_3 не завдано будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ЦПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слідчий суддя звертає увагу, що на обґрунтування оскаржуваної постанови дізнавач посилається на розпорядження голови районної державної адміністрації смт Солоне від 28.11.2003 за № 766-р-03, на рішення суду у цивільній справі та також те, що ОСОБА_3 не надав жодних підтверджуючих документів про завдання йому будь якої шкоди, в зв'язку з чим йому не завдано будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням.
Однак дізнавач не надає відповіді на доводи скаржника у клопотанні останнього про визнання його потерпілим, з постанови дізнавача не зрозуміло, які саме обставини, які були встановлені при розгляді цивільної справи, вказують на відсутність завдання шкоди скаржнику.
Слідчий суддя також звертає увагу, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Слідчий суддя звертає увагу, що висновок про відмову у визнанні потерпілою особи має ґрунтуватись на проведеній діяльності, та може бути зроблений лише після повноцінного аналізу та перевірки фактів, які стосуються завдання шкоди конкретній особі у межах кримінального провадження.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не вмотивованою, а отже не відповідає вимогам ст.ст. 55, 110 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 55, 110, 303, 307 КПК України,
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову старшого дізнавача СД ВП № 9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , прийняту 10.04.2024, про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1