Справа № 237/1947/24
Провадження № 2/237/640/24
16.05.2024 м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Приходько В.А.,
за участі секретаря судового засідання Ждановій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа служба у справах дітей Курахівської міської ради Донецької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позивач зазначає, що він перебуває у шлюбі з Маліковою Оксаною Вадимівною, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьк зроблено актовий запис № 593 та видано 06.10.2007 року Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21 листопада 2011 року. Спільне життя між позивачем та відповідачем не склалося, в зв'язку із різними поглядами на сімейне життя та обов'язки. На підставі цього, в сім'ї відбувалися сварки, які поступово призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми. Сім?я розпалася та існує формально. Вони переконались, що кожен по-різному дивиться на головні критерії шлюбу і тому в їх інтересах вирішили розірвати шлюб. Після фактичного припинення шлюбних відносин дитина, залишилась на утриманні позивача. За домовленістю з відповідачкою він постійно піклується про доньку, виховує її.
З моменту роз'їзду з відповідачкою, остання жодного разу не навідувалась до дитини. Жодної фінансової або іншої допомоги він, як і дитина від ОСОБА_2 , не отримували. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України остання почала погрожувати позивачу через дзвінки по мобільному телефону, тим що якщо він не почне фінансово утримувати відповідачку, вона забере дитину і він більше ніколи не побачить ОСОБА_3 .. На думку позивача, дитина ОСОБА_2 не потрібна, остання хоче його цим шантажувати за для задоволення своїх фінансових забаганок. На протязі вже всього 2023 та початку 2024 років він та дочка живуть у постійному стресі з приводу цих погроз. На думку ОСОБА_1 через те, що маючи в руках, як засіб маніпуляції, дитину, відповідачка беручи до уваги постійні погрози, в нинішній ситуації яка склалася в країні, дійсно зможе реалізувати свій план без його на те згоди - забрати дитину та зникнути в невідомому напрямку, що буде дуже сильною травмою для нього та доньки. Відповідачка не може дати дитині ні належної уваги, ні матеріального забезпечення. Позивач проживає окремо в квартирі, має стабільний та високий заробіток. Хоче дати дитині належну освіту і добробут. Дочка зі свого боку також хоче жити із батьком, у них дуже гарні стосунки. Позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини не висуває до відповідачки і висувати не буде. Також не має наміру забороняти відповідачці спілкуватися з дитиною, якщо та виявить такий намір.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і просив суд задовольнити його позовні вимоги з огляду на інтереси дитини.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд позовної заяви за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.281 ЦПК України, маючи підстави, зазначені у ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи, оскільки позивач в судовому засіданні заявив відповідне клопотання, відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а позивач підтвердив про обізнаність відповідачки про розгляд справи, оскільки напередодні спілкувався з нею з приводу судового засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що сімейні та шлюбні стосунки між сторонами припинені і не підтримуються тривалий час, фактично сім'я не існує і шлюб є формальністю.
За таких обставин позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки позивач наполягає на своїх позовних вимогах, а відповідачка не заперечує проти цього, таким чином розірвання шлюбу відповідає інтересам обох сторін.
Також в судовому засіданні встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21 листопада 2011 року і стосовно місця проживання якої у сторін виник спір.
Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Позивач з цього приводу звернувся до суду і зазначив, що дочка проживає разом із ним за взаємним бажанням, оскільки мати дитини має намір виїхати за межі держави і забрати дочку без його дозволу і відома. А він заперечує проти цього, вважає, що таким чином колишня дружина наражає дівчинку на небезпеку. Він же, зі свого боку, робить все для того, щоб дитина була у безпеці, була забезпечена усім необхідним для повноцінного життя дитини підлітка.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов'язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.
Вирішуючи питання про можливість задоволення позову і визначення місця проживання дитини з батьком, суд виходить першочергово з інтересів дитини, і вважає, що в теперішній час саме батько може забезпечити її повну безпеку, матеріальне забезпечення та духовний розвиток. У суду не виникло сумнівів про належне виконання батьком своїх батьківських обов'язків. Також суд під час прийняття рішення врахував думку відповідачки, а також намір позивача не перешкоджати спілкуванню дочки з матір'ю, що також є показником дорослості та зрілості позивача.
На підставі ст..11 Закону України «Про охорону дитинства», статей 160, 161 СК України, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», керуючись ст.ст.280, 281, 282, 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа служба у справах дітей Курахівської міської ради Донецької області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьк, актовий запис № 593 від 06.10.2007 року Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 21 листопада 2011 року разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області 27 липня 2001 року, залишивши дитину на повному утриманні та вихованні останнього за адресою: АДРЕСА_1 .
Допустити негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров'ю учасників процесу у період дії воєнного стану.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Вікторія Анатоліївна Приходько