Справа №: 671/845/24
17 травня 2024 року суддя Волочиського районного суду Хмельницької області Ніколова С.В., з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В., особи, щодо якої вирішується справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
25 квітня 2024 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с.Рябіївка Хмельницького району по вул. Центральній керував транспортним засобом мотоблоком Зубр JR-Q78, що обладнаний сидінням водія та причепом для перевезення вантажу, чим порушив вимоги п.п. “а” п. 2.9. Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що він вжив алкогольний напій горілку лише після того, як здійснив зупинку мотоблоку. Крім того, вважає, що мотоблок, яким він керував, не є транспортним засобом. Також вказав, що він має посвідчення водія та рініше тривалий час працював на посаді водія вантажного автомобіля.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Пунктом 1.3 Правил Дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.п.“а” п.2.9 Правил водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
За нормативним визначенням ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до правопорушень, які за своїм характером є грубим суспільно небезпечним правопорушенням в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушенння, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 669421 від 25.04.2024 року (а.с. 1, 2), результатами тестування на алкоголь ОСОБА_1 приладом “Drager-Alkotest 6810” від 25 квітня 2024 року (тест №170), згідно якого у ОСОБА_1 виявлено стан сп'яніння 1,52 проміле (а.с. 3), даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), відеозаписом обставин правопорушення, що записаний на двох dvd-r дисках (а.с. 5, 6).
Встановлено, що зміст протоколу відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та не містить містить будь-яких істотних порушень вимог чинного законодавства, що могли б свідчити про його недопустимість.
З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6810, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 20 липня 2023 року року (а.с. 3), тобто станом на 25 квітня 2024 року строк проведення минулого технічного обслуговування ще не сплинув.
Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , що він вжив алкогольні напої після зупинки керованого ним мотоблоку, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не узгоджуються з іншими доказами у справі та спростовуються дослідженими відеозаписами.
Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 під час оформлення щодо нього матеріалів про адміністративне правопорушення, що зафіксована на відеозаписах, а саме: нечітка мова, порушення координації, агресивна неадекватна поведінка, нецензурні висловлювання в адресу поліцейських, суд вважає, що такі дії свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинене правопорушення та перешкодити належному оформленню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що мотоблок не є транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Визначення терміну “транспортний засіб” наведено в п. 1.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема, і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом, а тому особа, що керує таким транспортним засобом повинна нести відповідальність за керування ним у стані алкогольного сп'яніння чи відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Крім того, Верховний Суд у своїй Постанові від 01.03.2018 №278/3362/15-к зробив висновок, що будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
ОСОБА_1 , керуючи мотоблоком з причепом, рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов'язаний керуватись Правилами дорожнього руху України.
Враховуючи викладене, з дотриманням закріплених в Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік суд враховує наступне.
Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Суд визначає для правопорушника ОСОБА_1 дане адміністративне стягнення з метою запобігання вчинення ним нових правопорушень в майбутньому та спонукання його до правослухняності.
На думку суду, дане адміністративне стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення.
Керуючись ст. ст. 10, 27, 30, 33, 40-1, 130, 245, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
На постанову може бути подана скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.
Відповідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Реквізити для сплати адміністративного штрафу: отримувач - ГУК у Хмельницькій області /Волочиська мтг/ 21081100; код отримувача - 37971775; банк отримувача -Казначейство України; код банку отримувача - 899998; рахунок -UA568999980313040106000022653.
Реквізити для сплати судового збору: банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); отримувач - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача - 37993783; рахунок - UA908999980313111256000026001.
Суддя: