17 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/3119/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 , солдату грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, починаючи з лютого 2023 року по теперішній час; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату, починаючи з лютого 2023 року, позивачу ОСОБА_1 , солдату грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він виконує обов'язки військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 , однак грошове забезпечення у встановленому законом розмірі йому не нараховується та не виплачується.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2023 №113 позивач увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, протягом двох місяців з дати зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 тобто за травень та червень 2023 року позивачу виплачувався посадовий оклад за попередньою посадою в розмірі 2470 гривень. Після перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 понад два місяці в період часу з липня 2023 року по січень 2024 року посадовий оклад позивачу не виплачувався, оклад за військовим званням у сумі 530 гривень виплачується позивачу протягом всього періоду проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , надбавка за вислугу років позивачу до квітня 2023 року не виплачувалася у зв'язку з тим, що в зазначений період його вислуга складала менше 1 року, в період з травня 2023 року по теперішній час надбавка за вислугу року виплачується позивачу в розмірах, передбачених пунктом 1 розділу IV Порядку. Щодо інших складових грошового забезпечення, то відповідач зазначає, що премія та додаткова винагорода на період дії воєнного стану за період з лютого по червень 2023 року позивачу не виплачувалася у зв'язку із самовільним залишенням частини. Звертає увагу суду, що позивач не оскаржує ані наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.07.2023 №3378, ані сам факт самовільного залишення ним військової частини.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки № 99 військово-лікарської комісії позивачу було проведено медичний огляд госпітальної ВЛК КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради 23.03.2023, постановлено, що травма позивача, так, пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 26).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2023 № 113 позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2023 № 102-РС було увільнено з займаної посади старшого сапера-гранатометника 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону (перебуває на лікуванні) і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 23.04.2023 (а.с. 48).
Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2023 № 3378 «Про підсумкове проведення службового розслідування за фактом повернення з медичного закладу солдата ОСОБА_1 без документів» за самовільне залишення військової частини (місця служби), неналежне виконання службових обов'язків та наказів командира військової частини, що призвело до порушення військової дисципліни, на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана». Також наказано за самовільне залишення військової частини (місця служби), керуючись пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023 року не виплачувати, за самовільне залишення військової частини (місця служби) не включати солдата ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди за лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (а.с. 27).
Крім того, судом встановлено, що позивачу виплачувались: посадовий оклад - з січня по червень 2023 року та з лютого 2024 року; оклад за військове звання - з січня 2023 року по лютий 2024 року; надбавка за особливості проходження служби - з січня по червень 2023 року та з лютого 2024 року; премія - в січні 2023 року, додаткова грошова винагорода - в січні 2023 року та з липня 2023 року по січень 2024 року (а.с. 49).
Позивач, вважаючи, що відповідачем з лютого по момент подачі позову не нараховується та не виплачується грошове забезпечення у встановленому законом розмірі, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Так, згідно підпункту 15 пункту 116 Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Згідно абзаців двадцять-двадцять чотири пункту 116 Положення №1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 121 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Пунктом 117 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Так, пунктами 1, 5 розділу XXVІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Як вже було встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2023 № 113 позивача було увільнено з займаної посади старшого сапера-гранатометника 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону (перебуває на лікуванні) і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 23.04.2023.
Разом з тим, судом також було встановлено, що позивачу після звільнення з займаної посади протягом двох місяців, а саме травня - червня 2023 року, грошове забезпечення виплачувалось в тому розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження.
Також судом встановлено, що після спливу двох місяців позивачу грошове забезпечення виплачувалось в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що в повній мірі відповідає положенням Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Суд звертає до уваги, що позивачем не було надано суду доказів оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2023 № 102-РС, від 23.04.2023 № 113 щодо увільнення позивача від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а також доказів щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо не призначення позивача на відповідну посаду.
При цьому, суд не вправі приймати рішення щодо здійснення позивачу нарахування та виплати грошового забезпечення, умовою якого є призначення позивача на відповідну посаду, чого в період з липня 2023 року по січень 2024 року не відбулось.
Крім того, відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно пункту 14 розділу XXХIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Так, судом було встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2023 № 3378 «Про підсумкове проведення службового розслідування за фактом повернення з медичного закладу солдата ОСОБА_1 без документів» за самовільне залишення військової частини (місця служби), неналежне виконання службових обов'язків та наказів командира військової частини, що призвело до порушення військової дисципліни, на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана». Також наказано за самовільне залишення військової частини (місця служби), солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023 року не виплачувати, за самовільне залишення військової частини (місця служби) не включати позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”.
Позивачем не надано доказів оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2023 № 3378, а також вказаний наказ не є предметом судового оскарження в межах даної справи.
Таким чином, у відповідача були підстави для позбавлення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди та премії за лютий, березень, квітень, травень, червень 2023 року за порушення позивачем дисципліни, зокрема самовільне залишення частини під час виконання обов'язків військової служби.
Інших обставин щодо невиплати позивачу грошового забезпечення судом не встановлено, а позивачем не наведено.
Відтак, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 , солдату грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, починаючи з лютого 2023 року по теперішній час; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату, починаючи з лютого 2023 року, позивачу ОСОБА_1 , солдату грошового забезпечення за посадою та військовим званням у повному розмірі, встановленому відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.05.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА