Справа № 420/7256/24
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, Одеська область, м. Чорноморськ, с.Бурлача Балка, 68094) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
05 березня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (сформована в системі «Електронний суд» 05.03.2024 року) до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000800/2 від 29.11.2023 року;
визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001486 від 29.11.2023 року;
стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (4844,80грн. судовий збір та 6500грн. витрат на правничу допомогу).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; зобов'язано позивача у строк до 08.04.2024 року подати суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.11.2023 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору №11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 23UA500500042389U8 від 29.11.2023 року), а саме: лимон свіжий, сорту MAYER, вагою 21 059,00 кг(нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI». Товар поставлявся позивачу Постачальником на підставі контракту на поставку № 04/23 від 22.08.2023 року. Після подання декларантом митної декларації, відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому вимагалися додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. У відповідь декларантом надіслано лист № 29/11-23-2 від 29.11.2023 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 20.11.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-60/11-2023 від 24.11.2023 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 20.11.2023 року та копія митної декларації країни відправлення № 23330100EX00222001 від 20.11.2023 р. та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. 29.11.2023 року декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2023/000800/2 від 29.11.2023 року, а згодом того ж дня - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001486 від 29.11.2023 року. Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару збільшено до USD 25 270,80, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 10 529,50. Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості. Таким чином, позивачем було доплачено: ПДВ - 107 243,55 грн. Декларант надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи, а тому відповідач повинен був визначити митну вартість вказаного товару №1 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України, та не повинен був визначати митну вартість товарів за іншими методами.
25.03.2024 року позивач на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі подав суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви
26.03.2024 року відповідач подав суду:
- клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою від 10.05.2024 року);
- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, Одеська митниця зазначила, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500042389U8 від 29.11.2023 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000800/2 від 29.11.2023, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2)Згідно контракту 04/23 від 22.08.2023 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здійснення митного оформлення, ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися. Надані документи, що стосуються вартості товару не містять відомостей щодо вартісних характеристик пакування такого товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявних в поданих зазначеними особами документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи викладені норми, можна зробити висновок, що у митного органу наявний обов'язок перевірки всіх складових митної вартості навіть за умови, що вони включені у вартість товару. Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 29.11.2023 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову згідно ст.254 МКУ), та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 29.11.2023 № 29/11-23-2, яким повідомлено що інших документів надано не буде. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: По товару № 1 (Лимон свіжий сорт MAYER, у пластикових ящиках 2140 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2023 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI Країна виробництва: Туреччина(TR). 1,20 дол.США/кг нетто (МД від 05.11.2023 №UA408020/2023/67878, ніж заявлено декларантом 0,5 дол.США/кг нетто. Вищенаведеним спростовуються доводи позивача стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта.
Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 22.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (за договором: покупець) та фірмою EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (за договором: постачальник) було укладено контракт на поставку №04/23, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті (а.с.51-61).
Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.
Відповідно до п. 2.1-2.4 контракту, загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. Валютою платежу є долар Євро.
Пункт 3 контракту визначає, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умовах: - 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного Інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару покупцем, що підтверджується, ВМД. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити постачальника, зазначені в інвойсі. За письмовим розпорядженням постачальника розрахунки за товар можуть проводитися на рахунки третіх осіб, зазначені постачальником, що узгоджується в додатковій угоді до даного контракту.
Пунктом 4.2 контракту передбачено, що постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ - «ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО» (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі) термін «фрахт/перевезения оплачено до ...» означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов'язаний оплатити витрати до перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін СРТ зобов'язує постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Відповідно до п. 4.3 контракту умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фіто санітарні сертифікати та ін.).
Обов'язок та витрати з транспортування товару до порту/місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.4. контракту).
Згідно п. 7 контракту товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Постачальник несе відповідальність за пошкодження товару, причиною якого було неналежне пакування.
11 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТОМАН» (за договором: експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (за договором: клієнт) укладено договір № 11/06-20 про надання послуг, за яким сторони узгодили питання щодо надання послуг, пов'язаних з транспортним експедируванням внутрішніх (в межах території України) вантажів клієнта та їх митного оформлення (а.с. 62-67).
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію №23UA500500042389U від 29.11.2023 року (товар - лимон свіжий, сорту MAYER, вагою 21 059,00 кг(нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» Товар поставлявся позивачу Постачальником на підставі контракту на поставку № 04/23 від 22.08.2023 року, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 22.02.2023 року №04/23, рахунок-фактура (інвойс) від 20.11.2023 року №GIB2023000000005, автотранспортна накладна від 20.11.2023 року, сертифікат про походження товару №ММ0792470 від 20.11.2023 року (а.с. 40-42,70).
На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів позивачем надано пояснення та подано додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 20.11.2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-60/11-2023 від 24.11.2023 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 20.11.2023 року та копія митної декларації країни відправлення № 23330100EX00222001 від 20.11.2023 року (а.с.68-70), які підтверджують заявлену митну вартість товару, а також повідомлено, що жодного іншого документа надіслано не буде.
29.11.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000800/2 у графі 33 якого зазначено наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної
вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2)Згідно контракту 04/23 від 22.08.2023 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здійснення митного оформлення , ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. Згідно з пунктом 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи. 29.11.2023 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову згідно ст.254 МКУ), та лист ТОВ "ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 29.11.2023 № 29/11-23-2, яким повідомлено що інших документів надано не буде. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 - 1,20 дол.США/кг нетто (МД від 05.11.2023 №UA408020/2023/67878, ніж заявлено декларантом 0,5 дол.США/кг нетто. Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Та роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду (а.с.31-32).
29.11.2023 року було видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001486 на підставі рішення про коригування від 29.11.2023 року. У картці зазначено, що зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2023/000800/2 від 29.11.2023, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VІ " ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ", (а.с.33-34).
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України, а саме - 64080,66грн. ПДВ.
Не погоджуючись з вищевказаними рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З цього слідує, з огляду на зміст Рішення, що Митниця мала обґрунтувати у контексті своїх сумнівів щодо визначення вартості товару за ціною договору наявність розбіжностей, які можуть мати або мали вплив на правильність задекларованої вартості.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
З умов укладеного контракту вбачається, що обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до Вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Постачальник несе відповідальність за пошкодження Товару, причиною якого було неналежне пакування (пункт 7 контракту).
Отже, за умовами контракту від 22.08.2023 року ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
Щодо відсутності в документах умов оплати Товару та ненадання банківських платіжних документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.2 Контракту від 22.08.2023 року якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Отже відповідно до Контракту його сторонами було обрано ту умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД.
Суд погоджується із твердженнями позивача, що він не має обов'язку зазначати в інвойсі умови оплати товару; Декларантом не було надано до митного оформлення банківських платіжних документів, що підтверджують сплату Товару, з об'єктивних причин, адже такий Товар на той момент ще не був оплачений.
Щодо відсутності у рахунку-фактурі умов оплати товару, суд зазначає наступне.
У п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/ або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Таким чином, обидві підстави невизнання заявленої вартості за ціною контракту спростовуються умовами контракту та в дійсності розбіжності, що мають вплив на визначення вартості, були відсутні.
Протилежне відповідачем не обґрунтовано та не доведено.
Суд звертає увагу, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про наявність в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Що стосується витребування контролюючим органом додаткових документів у позивача, то суд зазначає, що лише у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у правильності поданих декларантом відомостей, чого в даному випадку не було.
Щодо відсутності інформації про вартість упаковки суд зазначає наступне.
Згідно розділу А.9 умов FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (видання МТП № 560, введені в дію з 01.01.2000 р.), продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Відповідно до п. 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Отже відповідно до умов зазначеного Контракту обов'язок пакування покладається на Постачальника товару та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
Посилання відповідача про непроведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які йде посилання у висновку, є необґрунтованим. Роблячи такий висновок у Рішенні про коригування, Відповідач фактично презумує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Оскільки до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження відповідача з цього питання є безпідставними.
Посилання відповідача на те, що висновок експерта має інформаційний характер, суд відхиляє, оскільки кожен документ сам по собі має інформаційний характер, є джерелом інформації. Відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості; якщо «інформаційність» документа є підставою для залишення його поза увагою, тоді невідомо, які саме експертні висновки бажає отримати відповідач для визнання такого висновку таким, що підтверджує митну вартість, адже такий висновок в будь якому випадку буде містити певну інформацію.
Щодо посилань Митниці на те, що у калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт суд зазначає таке.
Калькуляція - це документ, який складається Постачальником, постачальник самостійно вирішую, які саме витрати включити до Калькуляції виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою Товару контрагенту.
Відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Відповідно до визначення терміну FCA, що міститься в Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. З вантажної накладної вбачається місце відправлення Товару - Гамбург, Німеччина, що відповідає адресі вантажовідправника, що додатково говорить, що обов'язок із завантаження Товару не лежав на позивачеві, вартість чого була врахована та включена до ціни Товару, яка була сформована Постачальником.
Суд погоджується із твердженням позивача, що у разі, якщо Постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, це не впливає на визначення митної вартості товару декларантом, адже відповідно до Контракту, до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів та за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 року справі №809/1884/16.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні безпідставних сумнівів митного органу свідчить про його необгрунтованість.
Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не викладено переконливі доводи, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, не доведено суду, що описані розбіжності можуть мати вплив на визначення вартості товару виходячи з умов укладеного Контракту.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню, адже відповідачем всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України не доведена його законність на обгрунтованість.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови.
Отже позовні вимоги ТОВа «Дунайська імпортна компанія» є такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 4844,80грн.
Що стосується відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6500грн., які складаються з підготовки позовної заяви (5000 грн.), представництва інтересів позивача в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (1500 грн.), судом встановлено, що позивач в підтвердження понесених витрат надав суду копії доказів: договір № 0101-23/ЮП від 01.01.2023 про надання юридичних послуг, укладений адвокатом Ситник О.П. з ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (а.с.79-82), додаток №1 до договору про вартість послуг (а.с.83), замовлення №216-23UA500500042412U0 до договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 (а.с.84), додаткова угода від 22.02.2024 № 216-23UA500500042412U0 (а.с.85), ордер на надання правничої правової допомоги .
Відповідно ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно додаткової угоди 22.02.2024 року встановлено окремий порядок сплати винагороди адвокату за окремі види послуг з правничої допомоги, у тому числі 5000грн. за підготовку позову. Це узгоджується із умовами п.5.3 розділу 5 Договору від 01.01.2023 року.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження витрат на правничу допомогу. Разом з цим, на думку суду, при заявленні адвокатом відшкодування вартості правничої допомоги позивачу на суму 6500грн. не врахована вартість фактично наданих послуг, яка за Замовленням та додатковою угодою до договору фактично складає 5000грн. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. слід визначити для розподілу між сторонами, оскільки послуги з представництва в суді першої інстанції після складання та подання позовної заяви вартістю 1500грн. фактично не надавалися. Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Інших заяв по суті справи представник позивача не складав та не подавав, як і заяв та клопотань з процесуальних питань.
При цьому умова пункту 4 Додаткової угоди від 22.02.2024 року (а.с.85) судом до уваги не приймається, оскільки 1500грн. вартості представництво адвокатом в суді першої інстанції не є обґрунтованою та її зв'язок із розглядом даної справи не доведений.
Суд вважає витрати у сумі 5000грн. пропорційними до предмету спору, обґрунтованими поданими доказами, відповідаючими їх обсягу а також значенню справи для сторін.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України суд покладає ці витрати на відповідача у сумі 5000грн. з їх відшкодуванням позивачу.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, 68094) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000800/2 від 29.11.2023 року Одеської митниці.
Визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001486 від 29.11.2023 року Одеської митниці.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ: 40017905; адреса: вул. Центральна, буд. 1, Одеська область, м.Чорноморськ, с. Бурлача Балка, 68094) витрати зі сплати судового збору у сумі 4844(чотири тисячі вісімсот сорок чотири)грн. 80коп. та 5000(п'ять тисяч)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян