Справа № 420/23374/23
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дегтярьова Оксана Петрівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в періоди: з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року в збільшеному розмірі до 100000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в періоди: з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року в збільшеному розмірі до 100000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 в періоди: з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом), у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони по батальйону включно в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на територіях Херсонської області. Даний факт підтверджується копіями витягів з довідки військової частини НОМЕР_3 від 26.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року № 2/2229. Факт виконання зазначених завдань дає позивачу право на отримання доплати до грошового забезпечення в збільшеному розмірі до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати грошового забезпечення в збільшеному розмірі до 100000 гривень на місяць позивач вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 11.09.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.10.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02,02.2023 № 26 (з 01.01.2023 по 31.01.2023), від 14.02.2023 № 35 (про внесення змін до наказу № 26), від 01.03.2023 № 52 (з 01.02.2023 по 25.02.2023 та з 26.02.2023 по 28.02.2023), від 01.04.2023 №89 (з 01.03.2023 по 31.03.2023), від 01.05.2023 № 111 (з 01.04.2023 по 30.04.2023), від 01.05.2023 № 147 (з 01.05.2023 по 31.05.2023) «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», правобережна частина Херсонської області та міста Херсон не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій, і відповідно місця тимчасової дислокації особового складу управління та підрозділів охорони кордону НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ), які знаходились на території Херсонської області на правому березі річки Дніпро, тобто більшість із військовослужбовців НОМЕР_4 прикордонного загону перебували та виконували завдання поза межами зазначених у вказаних наказах районах, окрім окремих підрозділів, які вибували для виконання бойових завдань на Лівий (Окупований) берег річки Дніпро, які встановленим порядком та пропорційно отримали збільшену додаткову винагороду до 100 000 грн. В тому числі і особовий склад відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_4 прикордонного загону до якого входить і старший сержант ОСОБА_1 , який безпосередньо не дислокувався (не перебував) та не виконував бойові (спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно до інформації, яка міститься у витязі із журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 № 6/98-ДСК том 2, та від 01.01.2023 № 6/98-ДСК, старший сержант ОСОБА_1 виконував наступні завдання у вказаних районах:
1) в період з 01.01.2023 по 16.02.2023 - відповідно до бойового розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 27.11.2022 №36-Р-ДСК, останній зі штатною зброєю, реагував на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань. Висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організація служби на постах спостереження - ділянка застосування АДРЕСА_1 ;
2) в період з 17.02.2023 по 21.05.2023 та з 27.05.2023 по 31.05.2023 відповідно до бойового розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 27.11.2022 № 36-Р-ДСК, останній зі штатною зброєю, реагував на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань. Висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організація служби на постах спостереження - ділянка застосування АДРЕСА_2 .
Відповідно до розрахункових листів грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по травень 2023 року, даний військовослужбовець отримував належне йому грошового забезпечення, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.07.2018 за № 854/32306. Також отримував належну йому додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, в розмірі до 30000 гривень щомісячно, пропорційно часу виконання бойових завдань і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у складі оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Всі належні виплати старшому сержанту ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 виплачені у встановленому чинним національним законодавством порядку, в тому числі і додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Однією із основних умов отримання військовослужбовцями, всіх військових формувань, збільшеного до 100 000 гривень розміру додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 № 168, є факт/умова - перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
З 01.01.2023 до вказаних районів (районів ведення бойових дій) не входить частина Херсонської області та безпосередньо м. Херсон, які знаходяться на правому березі річки Дніпро, де і дислокуються підрозділи НОМЕР_4 прикордонного загону, серед яких і відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 13.11.2023 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи №420/23374/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 13.11.2023 продовжено ОСОБА_1 установлений ухвалою від 11.09.2023 строк для подання відповіді на відзив на п'ять робочих днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 13.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2023 № 1641 позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 04.08.2020.
Відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_3 від 16.05.2023 № 1871, що видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у т.ч. сержанту ОСОБА_1 , про те, що вони у період з 01.01.2023 по 30.04.2023, брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 № 6/98дск, рапорт начальника НОМЕР_4 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 12.05.2023 № 1915).
Відповідно до витягу з довідки військової частини НОМЕР_3 від 12.06.2023 № 2/2229, що видана військовослужбовцям, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у т.ч. сержанту ОСОБА_1 , про те, що вони у період з 01.05.2023 по 21.05.2023, з 27.05.2023 по 31.05.2023, брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебували безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 № 6/98дск, рапорт начальника НОМЕР_4 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідний від 07.06.2023 № 2337).
У вказаних довідках вказано, що зазначеними військовослужбовцями порушень, передбачених пунктом 14 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, протягом зазначених вище періодів допущено не було.
Дані довідки є підставою для включення до проекту наказу про виплату додаткової грошової винагороди під час діє воєнного стану.
Відповідно до розрахункових листів за січень - червень 2023 року позивачу у період з січня по червень 2023 року нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в такому розмірі: за січень 2023 року - 54193,44 грн., за лютий 2023 року - 30000,00 грн, за березень 2023 року - 30000,00 грн, за квітень 2023 року - 30000,00 грн, за травень 2023 року - 30000,00 грн, за червень 2023 року - 25161,29 грн.
Вважаючи, що має право на отримання з 01.01.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 21.05.2023 та з 27.05.2023 по 31.05.2023 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі пропорційно кількості днів безпосередньої участі у бойових діях (заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 прийнято постанову №168 № «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023 та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 20.01.2023 по 09.08.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац четвертий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 ).
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі наказів командирів.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Тобто, у вказаний період, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.
На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» та пункту 2-1 Постанови №168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ (далі - наказ № 628/0/81-22-АГ, що до 01 лютого 2023 року).
Відповідно до пункту 1 наказу № 628/0/081-22АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2 наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Згідно з пунктом 3 наказу № 628/0/081-22АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Пунктами 5-6 наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня. Підготовка проєктів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється до 08 числа кожного місяця підрозділом, визначеним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.
26.01.2023 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36, що застосовується з 01 лютого 2023 року).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Пунктом 4 Порядку № 36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 6 Порядку №36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
З послідовного аналізу наведених норм вбачається, що хоч і дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах впродовж періоду з вересня 2022 року по березень 2023 року змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.
Так, наведеними нормами чітко визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах є бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд зазначає, що відповідачем відповідних документів до суду не надано.
Позивачем до суду надано витяг з довідки військової частини НОМЕР_3 від 16.05.2023 № 1871 та від 12.06.2023 №2/2229.
Проте, відповідачем доказів на підтвердження того, що позивач у періоди з 01.01.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 21.05.2023, з 27.05.2023 по 31.05.2023 не брав безпосередню участь у бойових діях та що бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 05.03.2022 № 323т, бойові розпорядження оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 №3318т, журнал бойових дій від 01.01.2023 № 6/98дск, рапорти начальника НОМЕР_4 прикордонного загону про безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (вхідні від 12.05.2023 № 1915 та від 07.06.2023 № 2337) позивача не стосуються до суду не надано.
Так, за наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 гривень, а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов'язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати такому військовослужбовцю.
Відповідно до пункту 5 наказу № 628/0/081-22АГ, пункту 6 Порядку № 36, обов'язок щодо видання наказів щодо виплати додаткової винагороди позивачу покладався на начальника (командира) регіонального управління.
Судом встановлено, що позивач у періоди з 01.01.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 21.05.2023, з 27.05.2023 по 31.05.2023 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони до батальйону включно в операційній зоні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
На підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу видані довідки №1871 від 16.05.2023та № 2/2229 від 12.06.2023.
Отже, у періоди з 01.01.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 21.05.2023, з 27.05.2023 по 31.05.2023 позивач брав безпосередню участь у бойових діях на підставі бойових розпоряджень, журналу бойових дій та рапортів начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, що згідно п. 3 наказу №628/0/081-22АГ є достатньою підставою для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів за періоди з 01.01.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 21.05.2023, з 27.05.2023 по 31.05.2023.
Суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року в збільшеному розмірі до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просить стягнути судовий збір у сумі 2147,20 грн.
При цьому, судом встановлено, що за подання даного позову позивачем судовий збір не сплачувався, тому підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об'єднанням «Ваш надійний адвокат» в особі представника ОСОБА_2 укладено договір № 92 про надання правничої допомоги від 09.08.2023.
Відповідно до пп 4.1, 4.7 п. 4 договору № 92 від 09.08.2023 правничу допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на підставі виставлених рахунків у відповідності до вартості та обсягу замовленої/наданої послуги, зазначеної у Додатку № 1 до даного договору.
Сума, вказана в підпункті 4.1 даного договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, позивачем надано рахунок-фактуру № 31 від 09.08.2023 на суму 3000,00 грн, платіжну інструкцію № 0.0.3136468147.1 від 09.08.2023 на суму 3000,00 грн, акт наданих послуг № АНП33/08/2023 від 31.08.2023, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги:
складання адміністративного позову - 3000,00 грн.
Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги обґрунтованим та, як наслідок, таким, що підлягає підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.
Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року в збільшеному розмірі до 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області з 01.01.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року та з 27.05.2023 року по 31.05.2023 року в збільшеному розмірі до 100000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний