17 травня 2024 рокуСправа №160/6696/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
13.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 139511,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 , яка має незаявлений до суду податковий борг в сумі 139511,05 грн., з яких: 129278,05 грн. - по орендній платі з фізичних осіб та 10233,00 грн. - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування. Податковий борг виник внаслідок несплати платником податків у встановлений термін задекларованих податкових зобов'язань згідно із податковою декларацією №9301124179 від 23.01.2023, який збільшений за рахунок нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №355337-2409-0403 від 30.06.2022. З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою фізичною особою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до статті 59 ПК України та у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу фізичній особі ОСОБА_1 була сформована податкова вимога №0116097-13-07-0403 від 05.10.2021, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6696/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача докази узгодження податкового повідомлення рішення №355337-2409-0403 від 30.06.2022; докази погашення податкового боргу (за наявності).
Копія ухвали суду надіслана сторонам, відповідачу засобами поштового зв'язку.
15.04.2024 на адресу суду повернувся конверт з вмістом поштового відправлення, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала суду, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, та відповідає податковій адресі, самостійно зазначеній у податковій декларації.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 КАС України, враховуючи положення частини першої статті 131 КАС України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали суду від 18.03.2024 повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.
За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористалась, витребувані ухвалою суду від 18.03.2024 докази не надала, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклала своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
За приписами частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10.10.2006, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за №22230000000008450; адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 ; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області з 13.10.2006 (Камянська ДПІ); основний вид економічної діяльності за КВЕД: 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.
Згідно з інформаційною довідкою за відповідачем рахується податковий борг у сумі 139511,05 грн., з яких: 129278,05грн. - з орендної плати з фізичних осіб, та 10233,00грн. - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування; який виник внаслідок несплати наступних податкових зобов'язань, а саме:
-у сумі 129278,05грн. - донарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №355337-2409-0403 від 30.06.2022, не сплачених по терміну сплати на 05.11.2022;
-у сумі 10233,00грн. - задекларованих зобов'язань по податку на доходи за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2022 рік від 23.01.2023 №9301124179, не сплачених по терміну сплати 12.05.2023, зменшених на 7059,00грн. за рахунок переплати.
Щодо зобов'язань, донарахованих контролюючим органом, матеріалами справи встановлено наступне.
30.06.2022 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №355337-2409-0403, згідно з якими відповідачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб», код плажету 18010900, за 2022 рік у сумі 129278,05 грн.
Копія податкового повідомлення-рішення №355337-2409-0403 від 30.06.2022 надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 , проте поштове відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення.
Податковий борг, зазначений в інформацій довідці, відображений в інтегрованій картці платника податків.
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0116097-1307-0403 від 05.10.2021 на суму 352576,50 грн., яка надіслана їй засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення.
На час вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (пункт 286.5 статті 286 ПК України).
Відповідно до абзацу першого пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (пункт 45.1 статті 45 ПК України).
Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням підпункту 41.1.1. пункту 41.1, пункту 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам'янська ДПІ) та має не погашений податковий борг з орендної плати та з податку на доходи фізичних осіб.
За даними інтегрованої картки платника податків податкова заборгованість, що заявлена до стягнення, виникла за відповідачем внаслідок несплати в повному обсязі самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на доходи за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2022 рік від 23.01.2023 №9301124179, збільшеної за рахунок донарахованих контролюючим органом зобов'язань з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням №355337-2409-0403 від 30.06.2022.
Суд зазначає, що податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання.
При вирішенні питання узгодженості податкових повідомлень-рішень є необхідним дослідження питання належного направлення таких податкових повідомлень-рішень на адресу платника податків.
Судом встановлено, що згідно з відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Така ж податкова адреса вказана відповідачем у податковій звітності.
Матеріалами справи підтверджено направлення відповідачу копії податкового повідомлення-рішення №355337-2409-0403 від 30.06.2022 на адресу: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення.
Докази оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному та/або в судовому порядку матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, нараховані податкові зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням набули статусу податкового боргу.
На виконання положень статті 59 Податкового кодексу України відповідачу сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0116097-1307-0403 від 05.10.2021.
В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу вказаної податкової вимоги та відсутні докази її оскарження.
За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 139511,05грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази оплати суми податкового боргу, в тому числі часткової, також не надано.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, тому кошти в сумі 139511,05грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, підстави для розподілу таких витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до бюджету в сумі 139511,05 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 05 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова