17 травня 2024 р.Справа № 160/18269/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними,
Обставини справи: 14.11.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить суд:
визнати неправомірним акт - наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 №27, що містить ознаки фальшування (складання заднім числом);
визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 - виготовлення «Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 №27 «Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 » з вмістом одного пункту - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «Згідно з оригіналом», «командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 », підписі «начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 » та подання його 05.10.2022 Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 ;
визнати спільними неправомірними діями в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_1 - виготовлення «Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 №27 «Про призначення м-ра ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 » з вмістом двох пунктів - шляхом його друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_2 на написі «командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_3 », підписі «начальник стройової частини військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 » та подання його 05.10.2022 Дніпропетровському окружному адміністративному суду - як законного розпорядження (наказу) ТВО командира в/ч НОМЕР_2 .
Позивач у позові вказує, що спірний наказ містить ознаки фальшування (складання заднім числом), тому позивач не погоджується з діями щодо виготовлення витягу з нього, його друкування та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду як законного розпорядження (наказу) ТВО в/ч НОМЕР_2 . Позивач стверджує про «факт грубого порушення його прав і свобод в/я НОМЕР_1 у зв'язку з винесенням майором ОСОБА_2 «бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №95 від 25.04.2022» про його переміщення в інший підрозділ, посилаючись на наявність у нього владних повноважень командира в/ч НОМЕР_1 . Разом з тим, права і свободи були грубо порушені в/ч НОМЕР_2 у зв'язку зі створенням оскаржуваного наказу №27 заднім числом, та поданням його до суду - з метою вплинути на подальше рішення у справі, тобто формування у органу судової влади враження про наявність правових підстав для висновку про наявність у майора ОСОБА_2 повноважень тимчасово виконуючого обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 в період з 17.04.2022 по 04.06.2022, у т.ч. повноважень на винесення «бойового розпорядження №95 від 25.04.2022» про переміщення позивача в інший підрозділ. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за позовом до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 в адміністративній справі №160/18269/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14.03.2024, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі №160/18269/22 скасовано; справу №160/18269/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №160/18269/22 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.03.2024 та була передана судді Сидоренко Д.В. 28.03.2024 для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренка Дмитра Володимировича в адміністративній справі №160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними відмовлено; заяву про самовідвід головуючого судді Сидоренка Дмитра Володимировича в адміністративній справі № 160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними задоволено; справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 № 133д призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/18269/22.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №160/18269/22 передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді повернув без розгляду.
Ухвалою суду від 02.04.2024 залишено без руху позовну заяву та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними і доданих до неї документів (для суду та відповідно до кількості учасників справи).
03.04.2024 через канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2024 надійшла заява про долучення матеріалів позовної заяви.
Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.04.2024 залишив без руху позовну заяву після відкриття провадження у справі та встановив позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, або подання доказів звернення до суду в межах строків, установлених ч.5 ст.122 КАС України.
10.04.2024 через канцелярію суду позивачем подано заяву про відвід судді Кучугурної Н.В.
Ухвалою суду від 10.04.2024 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В.; передано адміністративну справу №160/18269/22 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Голобутовський Р.З.) ухвалою від 17.04.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі №160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними залишив без задоволення.
У встановлений в ухвалі суду від 09.04.2024 строк від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення строку звернення із позовом.
Після розгляду заяви про відвід матеріали справи №160/18269/22 та заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення із позовом були передані судді ОСОБА_5 18.04.2023.
Ухвалою суду від 18.04.2024 продовжено розгляд адміністративної справи №160/18269/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними.
08.05.2024 через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву.
Суд зазначає, що згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа ухвала від 08.04.2024 про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача-2 10.04.2024.
Так, в ухвалі від 08.04.2024 суд установив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Відповідно до частин 5, 6 статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на наведені норми процесуального закону, дату отримання відповідачем-2 ухвали суду від 08.04.2024 та дату подачі відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що відповідачем-2 пропущено 15-тиденний строк на його подачу.
Відповідач-2 відповідного клопотання про продовження строку на подачу відзиву не подавав, а суд не вбачає підстав для продовження цього строку за своєю ініціативою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначеного відзиву до розгляду під час ухвалення рішення у справі.
Ухвалу від 08.04.2024 про відкриття провадження у справі та позов з додатками Військова частина НОМЕР_1 (відповідач-1) отримала 09.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
15.05.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-1 заперечує проти позовних вимог. В обгрунтвання відзиву відповідач-1 указує, що Військова частина НОМЕР_2 незалежно від номенклатури посад своїм наказом по стройовій частині призначає всіх відмобілізованих військовослужбовців своєї частини, а також командирів військових частин, що їй підпорядковані. В подальшому, переміщення військовослужбовців рядового та сержантського складу військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих їй військових частин здійснюється наказом командира військової частини НОМЕР_2 по особовому складу, а військовослужбовців офіцерського складу - наказом командира вищестоящої військової частини. Переміщення військовослужбовців між родами (видами) військ здійснюється наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 1.3. Інструкції № 333, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2022 №9 старшого лейтенанта запасу ОСОБА_6 було призначено заступником командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до приписів пунктів 120 Положення № 1155, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2022 № 43 на заступника командира військової ОСОБА_6 було покладено тимчасове виконання обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу начальника 227 військового представництва Міністерства оборони України від 04.03.2022 № 20 провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони України майора ОСОБА_2 , було направлено у відрядження до військової частини НОМЕР_2 . На виконання вимог пункту 146 Положення №1153, майор ОСОБА_2 05.03.2022 прибув у військову частину НОМЕР_2 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 № 8 (по стройовій частині) був поставлений на облік у військовій частині НОМЕР_2 з 05.03.2022 та розпочав виконання обов'язків військової служби у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 - у межах, що йому визначив командир. З метою належного та оперативного управління військовою частиною, яка має приймати участь у бойових діях, керуючись приписами пунктів 120, 121 145, 146, 252 Положення № 1153, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27 майор ОСОБА_2 був призначений тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 . Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу визначено лейтенанту запасу ОСОБА_6 повернутись до виконання своїх обов'язків за посадою. Таке рішення було прийняте оскільки заступник командира батальйону не мав дійсного бойового досвіду, в той же час відряджений військовослужбовець ОСОБА_2 впродовж більше 25 років займав різні посади у Збройних Силах, мав бойовий досвід під час участі в операції об'єднаних сил (раніше АТО) з 10.10.2022 по 31.05.2021 (впродовж більше 7 місяців), мав військове звання «майор», під час перебування у розпорядженні командира військової частини зарекомендував себе як бойовий офіцер. У період тимчасового виконання майором ОСОБА_2 обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 , у разі його відсутності у зв'язку із виїздом з території військової частини, в тому числі у відпустку за сімейними обставинами або з інших питань, ОСОБА_6 виконував обов'язки тимчасово відсутнього командира військової частини НОМЕР_1 . Отже, у період з 01.03.2022 по 16.04.2022 заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 відповідно до наказу № 43 від 01.03.2022 виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 (за вакантною посадою). З 17.04.2022 по 03.06.2022 заступник командира військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_6 виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 у разі відсутності тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини майора ОСОБА_2 , а з 04.06.2022 - у разі відсутності командира військової частини майора ОСОБА_2 (за не вакантною посадою). У період з 17.04.2022 по 03.06.2022 майор ОСОБА_2 , знаходячись у списках 227 військового представництва Міністерства оборони України на посаді провідного інженера групи контролю якості та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 (за вакантною посадою), а з 29.05.2022 був призначений на посаду наказом Головнокомандувача, з 04.06.2022 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання обов'язків командира військової частини.
Щодо виплати грошового забезпечення майору ОСОБА_2 відповідач-1 зазначає, що оскільки майор ОСОБА_2 у період з 04.03.2022 по 03.06.2022, перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 та підпорядкованій їй частині НОМЕР_1 , залишався у списках 227 військового представництва Міністерства оборони України та отримував збережене грошове забезпечення за посадою провідного інженера групи контролю якості, виплата грошового забезпечення здійснювалась військовою частиною у списках якої він перебував - 227 військовим представництвом Міністерства оборони України. Зазначене, за доводами відповідача-1, обумовлює відсутність майора ОСОБА_2 у наказах військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди до зарахування його з 04.06.2022 у списки військової частини НОМЕР_1 у зазначеному періоді, оскільки він отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду від військової частини у якій залишався у списках, а саме - в списках 227 військового представництва Міністерства оборони України.
Крім цього, відповідач-1 повідомляє, що витяги з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27 як з одним пунктом так і двома виготовлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства, з визначенням інформації з наказу, яка відповідає обсягу запиту або меті виготовлення витягу.
Також, відповіда-1 указує, що фотокопії документів, що були надані позивачем до клопотання від 02.05.2024 не засвідчені належним чином посадовими особами військових частин, а отже з огляду на частину 1 статті 74 КАС України, саме надані позивачем докази є неналежними та не можуть братись судом до уваги, оскільки отримані з порушенням порядку, встановленого законом.
Зазначає відповідач-1 і про відсутність у цій справі предмета судового захисту. Так, у цій справі предметом оскарження є наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27 в частині що стосується призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 та виготовлення витягів з цього наказу. Оскаржуваний у цій справі наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27, яким призначено майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 є актом ненормативного характеру, тобто актом індивідуальної дії, стосується призначення на посаду конкретної особи (майора ОСОБА_2 ), тобто виключно визначених у ньому суб'єктів, встановлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідних осіб (командира в/ч НОМЕР_2 та майора ОСОБА_2 ). Наведене, за доводами відповідача-1, доводить, що фактично прийнятий наказ від 17.04.2022 № 27 щодо призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 не стосується прав та обов'язків позивача в публічно-правових відносинах його із суб'єктом владних повноважень і їх не порушує. Посилання позивача на те, що спірний наказ впливає на проходження ним військової служби не є доречними в даному випадку, адже відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах (проходження позивачем військової служби), на порушенні яких він вказує в позові (що майор ОСОБА_2 порушував військовий статут, видавав накази, не маючи на те повноважень, бо спірний наказ про призначення був сфальсифікований) не є предметом цього спору в контексті заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідач-1 також вважає, що позивач зловживає своїм правом на судовий захист, та у позивача відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору.
З оглядну викладене, відповідач-1 просить суд: прийняти ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху для усунення недоліків в частині сплати судового збору щодо кожної позовної вимоги заявленої у цій справі; закрити провадження у цій справі № 160/18269/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
15.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2. У відповіді позивач указує, що представнику в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_7 добре відомо, що спірний наказ № 27 від 17.04.2022 не був і не міг бути зареєстрований 17.04.2022 в «Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_2 », оскільки до 31.05.2022 наказ із таким номером взагалі не існував діловодстві в/ч НОМЕР_2 ( в природі) і був винесений лише 31.05. відносно іншої особи. Крім того, представнику в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_7 добре відомо, що ті фактичні обставини, що 01.04.2022 в «Книзі обліку наказів ч А 7384», не був і не міг бути зареєстрований наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 01.04.2022 № 8 (по стройовій частині) про начебто зарахування з 05.03.2022 майора ОСОБА_2 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , як такого, що прибув у відрядження з ВП №227 МО. При цьому представнику в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_7 добре відомо, що наказ із цим номером (по стройовій частині) також не існував у в/ч НОМЕР_2 (в природі) і був винесений лише 19.04.2022 відносно іншої особи. Головне, що добре відомо представнику ОСОБА_7 , що в архіві в/ч НОМЕР_2 зберігається основний доказ - Справа «Виправдувальні документи з грошового забезпечення та одноразових виплат в/ч НОМЕР_2 », на 156 аркушах із описом, до якого не включено ані наказ командира в/ч НОМЕР_2 № 27 від 17.04.2022, ані наказ командира в/ч НОМЕР_2 №8 від 01.04.2022, проте в якому міститься запис наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 19.04.2022 № 8 про переміщення іншої особи (арк. 34). Більше того, представнику в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_7 добре відомо, що згідно з Описом Справи на аркушах 25-28 наявна копія наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 14.04.2022 № 94 «Про визначення розміру грошової надбавки за роботу в умовах режимних обмежень». Саме зі змісту цього наказу прямо слідує, що майор ОСОБА_8 з 18.03.2022 перебував на посаді командира в/ч НОМЕР_1 , у зв'язку з чим йому було встановлено 10% від посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень з 18.03.2022 (за 14 днів). З огляду на ці фактичні обставини, постає ряд логічних висновків, які не спростовані представником відповідача-2. Висновок 1: направлення 04.03.2022 інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 на підставі «усного розпорядження начальника Управління ВП МО» суперечило вимогам Статутів ЗСУ, Положення про порядок проходження військової служби №1153 та було облишено будь-якого сенсу без попереднього прийняття Головнокомандувачем ЗСУ рішення (наказу) про його переведення до лав ЗСУ після розгляду відповідного подання керівництва ВП МО та обов'язкового проведення перевірки СБУ (1 міс). Відтак, стверджувані представником відповідача-2 обставини винесення наказу №227 МО про службове відрядження інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 до 128 бригади ТРО ( в/ч НОМЕР_2 ) - де -факто не мали місця і є завідомо неправдивими даними, що навмисно повідомлені суду у спосіб створення - під видом офіційного. Висновок 2: зарахування 01.04.2022 майора ОСОБА_2 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 як такого, що прибув у відрядження із ВП 227 МО суперечило Статуту і позбавлено будь-якого сенсу, оскільки той з 18.03.2022 вже обіймав посаду командира в/ч НОМЕР_1 на постійній основі. Відтак, стверджувані представником іідповідача-2 обставини винесення наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 8 від 01.04.2022 про зарахування майора ОСОБА_2 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 - де-факто не мали місця і є завідомо неправдивими даними, що навмисно повідомлені суду - під видом офіційних. Висновок 3: призначення 17.04.2022 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 особи майора ОСОБА_2 суперечило Статуту, було облишено будь- якого сенсу, оскільки той з 18.03.2022 вже обіймав посаду командира в/ч НОМЕР_1 на постійній основі. Відтак, стверджувані представником відповідача-2 обставини винесення наказу ч А 7384 №27 від 17.04.2022 про призначення майора ОСОБА_2 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_1 - де -факто не мали місця і є завідомо неправдивими даними, що навмисно повідомлені Суду у спосіб - під видом офіційних. Зі своєї сторони позивач повідомляє суд про те, що 10.04.2023 при розгляді справи №160/18134/ 22 той же представник відповідача-2 ОСОБА_7 надав суду пояснення, в яких визнав той факт, що майор ОСОБА_2 надав командиру в/ч НОМЕР_2 недостовірні дані (не повідомивши про перебування на посаді інженера ВП 227 МО), що стало причиною його помилкового призначення 01.03.2022 до в/ч НОМЕР_1 - без попереднього рішення (наказу) Головнокомандувача ЗСУ про його переведення до лав ЗСУ. Також представник відповідача-2 визнав, що фактично наказ Головнокомандувача ЗСУ №666 про переведення інженера ВП 227 МО ОСОБА_2 до ЗСУ був винесений лише 29.05.2022. Проте ,у цій справі та ж особа ОСОБА_7 робить спробу переконати суд у зворотному, що призначення 17.04.2022 цього інженера ВП 227 МО на посаду т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 без попереднього рішення (.наказу) Головнокомандувача ЗСУ про його переведення до лав ЗСУ не було перевищенням владних повноважень командиром в/ч НОМЕР_2 , а головне, що воно дійсно мало місце 17.04.2022.
03.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування документів, копії яких надані позивачем до цього клопотання: виправдувальних документів з грошового забезпечення та одноразових виплат в/ч НОМЕР_2 на 156 аркушах із описом та витягу з наказі №27 від 31.05.2022.
10.05.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення реалізації процесуальних прав та змагальності сторін. У цій заяві позивач просить суд застосувати до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 захід процесуального примусу - тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, про що винести ухвалу із направленням до органу ДВС.
13.05.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху для усунення недоліків в частині надання належних та допустимих доказів поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду з позовом про визнання недійсним наказу командира військової частини НОМЕР_2 в частині призначення майора ОСОБА_2 командиром військової частини НОМЕР_1 .
14.05.2024 позивач подав клопотання про витребування у військової частини НОМЕР_2 оригіналів виправдувальних документів з грошового забезпечення та одноразових виплат в/ч НОМЕР_2 на 156 аркушах із описом на 2 аркушах; наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 14.04.2022 №94 «Про визначення розміру грошової надбавки за роботу в умовах режимних обмежень» на 4 аркушах; наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 01.04.2022 №8 про зарахування інженера ВП 227 МО у відрядженні майора ОСОБА_2 у розпорядження командира на 1 аркуші; наказ начальника ВП 227 МО від 04.03.2022 №20 про службове відрядження інженера ВП 227 МО майора Акуліча на 1 аркуші.
У період з 01.05.2024 по 14.05.2024 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою, копія якої надана до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
До матеріалів справи надано витяг з наказу від 01.03.2022 №2 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).
Згідно з цим наказом, ОСОБА_1 зараховано у списки часини та призначено до 232 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Підстава: Укази Президента від 24.02.2022 №64/2022 та №69/2022.
Крім цього, надано витяг з наказ від 17.04.2022 №27 командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині).
Відповідно до цього наказу, майора ОСОБА_2 , провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони України призначено тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 . Наказ видано відповідно до пункту 4-1 частини 1 статті 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та на підставі наказу начальника 227 військового представництва Міністерства оборони України від 04.03.2022 №20, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 01.04.2022 №8, посвідчення учасника бойових дій, рапорта майора Акуліча від 07.04.2022.
Позивач у позові вказує, що спірний наказ містить ознаки фальшування (складання заднім числом), тому позивач не погоджується з діями щодо виготовлення витягу з нього, його друкування та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду як законного розпорядження (наказу) ТВО в/ч НОМЕР_2 . За доводами позивача, оскаржуваний наказ порушує його права, пов'язані з проходженням ним військової служби. Наведені підстави і стали підставою для звернення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням конкретних правовідносин.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21.
Також є й інші постанови Верховного Суду з подібними правовими висновками, які висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19.
У цій справі предметом оскарження є наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27 «Про призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч НОМЕР_1 » та виготовлення витягів з цього наказу.
Ураховуючи наведене вище, оскаржуваний наказ в/ч НОМЕР_2 від 17.04.2022 № 27 «Про призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 » є актом ненормативного характеру, тобто актом індивідуальної дії, стосується призначення на посаду конкретної особи (майора ОСОБА_2 ), тобто виключно визначених у ньому суб'єктів, встановлює не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до відповідних осіб (командира в/ч НОМЕР_2 та майора ОСОБА_2 ).
Наведене доводить, що фактично прийнятий наказ від 17.04.2022 № 27 «Про призначення майора ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 » не стосується прав та обов'язків позивача в публічно-правових відносинах його із суб'єктом владних повноважень і їх не порушує.
Посилання позивача на те, що спірний наказ впливає на проходження ним військової служби не є доречними в даному випадку, адже відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах (проходження позивачем військової служби), на порушенні яких він вказує в позові (що майор ОСОБА_2 видавав накази, не маючи на те повноважень, бо спірний наказ про призначення був сфальсифікований) не є предметом цього спору в контексті заявлених позивачем позовних вимог.
Суд звертає увагу, що законодавством України передбачені інші способи захисту у разі порушення прав позивача під час проходження ним військової служби неправомірними діями майора ОСОБА_2 чи відповідачами (підробка документів, винесення (підписання) наказів, бойових розпоряджень та інших розпорядчих документів, не маючи на це жодних повноважень тощо), зокрема звернення до правоохоронних органів, Територіального управління Державного бюро розслідувань тощо.
З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 кодексу адміністративного судочинства України).
Стосовно роз'яснення позивачу, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, адже не стосуються порушених прав позивача.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд уважає, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного наказу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмета захисту в суді.
Отже, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 238 КАС України.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі через на те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, не підлягають розгляду і клопотання, які заявлені у цій справі, як позивачем, так і відповідачами, зокрема щодо витребування доказів у справі та залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі №160/18269/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій та наказу протиправними.
Ухвала набирає законної сили 17.05.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 17.05.2024.
Суддя Н.В. Кучугурна