65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника
"14" травня 2024 р. Справа № 916/4300/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В., дослідивши матеріали справи №916/4300/23 за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю представників:
керуючий реструктуризацією - не з'явився
боржник - не з'явився
від кредиторів - не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність оприлюднене 09.11.2023 за № 71820.
До господарського суду надійшли заяви акціонерного товариства "Універсал банк" про визнання кредитором з вимогами в сумі 34 203,33 грн. та акціонерного товариства "Сенс Банк" з вимогами в сумі 116 228,66 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 призначено суддю Гут С.Ф.
Ухвалами господарського суду від 12.03.2024 визнано вимоги акціонерне товариство "Сенс Банк" з вимогами до боржника в сумі 116 288,66 грн. та 5 368,00 грн. судового збору та акціонерне товариство "Універсал Банк" з вимогами до боржника в сумі 34 203,33 грн. та 5 368,00 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 р. в попередньому засіданні визначено вимоги кредиторів до боржника.
15.04.2024р. від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив.
На підставі ухвали попереднього засідання від 12.03.2024 боржником запропоновано план реструктуризації.
Дослідивши наданий план судом встановлено наступне:
Боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . У боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно. Боржник не працевлаштований. Середньомісячний дохід боржника за пів року склав 3 397,10 грн.
В зв'язку з відсутністю доходів та неможливістю задоволення вимог боржником відповідно до плану реструктуризації запропоновано повне списання боргів кредиторів, що заявили свої вимоги.
Згідно протоколу №1 від 12.04.2024р. кредиторами було проголосовано проти затвердження плану реструктуризації боргів, яким передбачалось повне списання боргів кредиторів, що заявили свої вимоги.
15.04.2024р. від керуючого реструктуризацією надійшла заява про визнання банкрутом ОСОБА_1 та введення процедури погашення боргів.
16.04.2024р. від АТ "Сенс Банк" надійшли додаткові пояснення відповідно до яких банк заперечує щодо переходу до процедури погашення боргів та визнання банкрутом ОСОБА_1 та просить суд закрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В обґрунтування до своїх пояснень кредитор посилається на те, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ. АТ "Сенс Банк" не підтримує ініціативу арбітражного керуючого скоріше визнати ОСОБА_1 банкрутом та списати борги, оскільки в боржниці повністю відсутнє будь яке майно, що спонукає до думки про навмисне ухилення боржниці від відповідальності. АТ "Сен Банк " просить відмовити арбітражному керуючому в задоволенні заяви про визнання банкрутом ОСОБА_1 та введення процедури погашення боргів.
Кредитор також зазначає, що згідно з протоколом №1 від 12.04.2024р. зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , розгляд питання щодо подальшої процедури у справі № 916/4300/23, вирішено направити план реструктуризації боргів боржника на доопрацювання, у редакції станом на 09.04.2024 року, з метою отримання від боржниці інформації, а саме: інформації про доходи боржника, які вона розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; інформації щодо можливого виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інших заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо.
Таким чином посилаючись на ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, кредитор просить суд закрити провадження у даній справі.
24.04.2024р. від керуючого реструктуризацією надійшло заперечення на клопотання АТ "Сенс Банк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах N 910/13407/17, N 915/370/16 та N 916/3545/15.
Так, статтею 113 КУ з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 90 КУ з процедур банкрутства, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, як вказано раніше, в якості підстави для закриття провадження у даній справі кредитор наводить обставини щодо недобросовісної поведінки боржника, з посиланням на норми закону, якими за різних обставин передбачено можливість закриття провадження у справі, а саме ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, та просить суд закрити провадження у даній справі.
Щодо закриття провадження у справі на підставі ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, суд зазначає наступне.
Так, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства з ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУ з процедур банкрутства, закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі N 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст. ст. 123, 126, 128 КУ з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Така позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 20.09.2022 року у справі N 920/27/21.
Так, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення закону, судову практику, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у даній справі, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання АТ "Сенс Банк" та прийняття рішення про закриття провадження у справі згідно ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
При цьому, доводи наведені у клопотанні кредитора щодо недобросовнісної поведінки боржника не спростовують встановлених обставин справи, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
За ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, що арбітражний керуючий Белінська Н.О. не є заінтересованою особою стосовно боржника, за час провадження діяльності арбітражного керуючого будь-яких порушень у виконанні своїх обов'язків не має, суд призначає арбітражного керуючого Белінську Н.О. керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. ч. 4-8 ст.131 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Згідно п. 2, ч. 1, ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника офіційно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття відповідної постанови суду.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 120, ч. 11 ст. 126, ст. ст. 130, 131 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. У задоволенні клопотання АТ "Сенс Банк" про закриття провадження у справі - відмовити.
2. Припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та повноваження керуючого реструктуризацією - Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво № 190 від 12.02.2013).
3. Визнати банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
4. Ввести відносно фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) процедуру погашення боргів.
5. Керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) призначити арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво № 190 від 12.02.2013).
6. Скасувати всі арешти, накладені на все рухоме та нерухоме майно фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
7. Оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
8. Не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів боржника керуючому реалізацією майна спільно з боржником провести інвентаризацію майна боржника та визначати його вартість.
9. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
10. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
11. До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
12. До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
13. Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
14. Розгляд справи призначити на "18" червня 2024 р. об 11:15. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань №13 (5 поверх), тел. 0(482)307-970.
15. Зобов'язати у наступному засіданні представити:
Керуючого реалізацією - звіт про проведену роботу.
Постанова набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України .
Повний текст постанови складено 17.05.2024.
Суддя С.Ф. Гут