Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2024 року № 520/6755/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом,в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до трудового стажу періоди роботи за документами: трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 , свідоцтва про народження, архівної довідки №П-60 від 04.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати страховий стаж за періоди роботи:
з 27.02.1982 по 27.02.1985 за свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданої 10.11.2023 серії № НОМЕР_3 ;
з 27.04.1983 по 20.10.1994 за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
з 01.04.1999 по 31.08.1999 та з 01.10.1999 по 31.12.1999 за архівною довідкою №П-60 від 04.01.2024, виданої комунальним підприємством «Міський архів».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 19.10.2023 звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова щодо призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 204950019846 від 25.10.2023 відмовлено у призначенні пенсії за відсутністю страхового стажу в 28 років та нарахувавши страховий стаж лише 11 років 7 місяців 28 днів. Непогодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з додатковими документами. Листом від 12.02.2024 за № 4262-3105/Т-03/8-2000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повідомило, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу страховий стаж складає 11 років 7 місяців 28 днів. Відповідно до наявного страхового стажу право на пенсійну виплату відсутнє. Вважаючи свої права порушеними позивачка звернулася до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач не надав відзив на позов.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачка 19.10.2023 звернулася з заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова щодо призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204950019846 від 25.10.2023 відмовлено у призначенні пенсії за відсутністю страхового стажу в 28 років та нарахувавши страховий стаж лише 11 років 7 місяців 28 днів.
У рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:
- період роботи у колгоспі з 27.04.1983 по 20.10.1994 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.06.1985, за відсутністю довідки про відпрацьовані вихододні. Для зарахування стажу необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи та про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видану на підставі первинних документів;
- період з 01.04.1999 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 10.11.1978, оскільки в п. 19 номер наказу на прийняття на роботу дописано іншими чорнилами;
- період безробіття з 20.05.2004 по 27.05.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 10.11.1978, оскільки в п. 22 не зазначений номер та дата наказу на припинення виплати. Для зарахування вищезазначених періодів необхідно долучити уточнюючую довідку про періоди роботи та довідку про періоди отримання допомоги по безробіттю, видані на підставі первинних документів. У рішенні зазначено, що страховий стаж з 01.01.2000р. по 30.09.2000, з 01.07.2001 по 30.09.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2003 зараховано згідно даних СПОВ(системи персоніфікованого обліку) відповідно до п. 2 ст. 24 Закону 1058, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно підтверджених документів право на пенсійну виплату відсутнє.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з додатковими документами. Листом від 12.02.2024 за № 4262-3105/Т-03/8-2000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повідомило, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу страховий стаж складає 11 років 7 місяців 28 днів. Відповідно до наявного страхового стажу право на пенсійну виплату відсутнє. Вважаючи що відповіддю у листі від 12.02.2024. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області порушило права позивачці на призначення пенсії, звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637)
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Перевіряючи правомірність не врахування відповідачем періоду роботи позивачці - у колгоспі з 27.04.1983 по 20.10.1994 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 20.06.1985, суд враховує таке.
Згідно з копією трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 дата заповнення від 20.06.1985 значиться такий запис на сторінці «членство у колгоспі»:
1. 27.04.1983 колгосп «Росія» Белогорського району Кримської області УССР (наказ № 4 від 28.04.1983 прийнята до членів колгоспу;
2. 20.10.1984 вибула зі членів колгоспу за власним бажанням (наказ від 01.11.1994) - на сторінці «відомості про роботу» зроблений аналогічний запис; на сторінці трудова участь в суспільному господарстві зазначені відпрацьовані трудодні, а саме: 1983 рік - 190 днів, від мінімуму трудової участі - 196 днів; 1984 рік - 307 днів, від трудового мінімуму - 318 днів; 1985 рік - 306 днів, від мінімуму - 308 днів; 1986 рік - 305 днів, від мінімуму - 313 днів; 1987 рік - 306 днів, від мінімуму - 309 днів; 1988 рік - 305 днів, від мінімуму - 313 днів; 1989 рік - 305 днів, від мінімуму - 307днів; 1990 рік - 306 днів, від мінімуму - 311 днів; 1991 рік - 306 днів, від мінімуму - 309 днів; 1992 рік - 282 днів, від мінімуму - 306 днів; 1993 рік - 282 днів, від мінімуму - 287днів; 1984 рік - 231 днів, від мінімуму -231 днів.
Відповідно до п.п. 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
У вказаній трудовій книжці колгоспника містяться записи про суми нарахованих грошових коштів, наявне посилання на підставу для внесення відповідних записів, записи завірені печатками підприємства. Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудових книжках зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, на записах проставлені відповідні печатки підприємств та організацій, де працювала позивачка.
Згідно із частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Стосовно ствердження відповідача, що для зарахування стажу необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи та про членство в колгоспі(встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видану на підставі первинних документів, суд виходить з того, що зазначена трудова книжка колгоспника є достатньою підставою для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи в колгоспі та не потребує підтвердження додатковими документами, позаяк у трудовій книжці записи містять відомості про періоди роботи, між собою пов'язані хронологічно, посвідчені печаткою колгоспу та підписом відповідальної особи.
На думку суду, окремі недоліки у засвідченні записів щодо кількості вироблених трудоднів не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи у вказаному колгоспі.
Суд також звертає увагу, що за приписами пунктів 1, 3 Порядку № 637 стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Проте, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 дата заповнення від 20.06.1985 наявні записи про період роботи позивачці в колгоспі та щодо кількості вироблених трудоднів, і такі записи не можна визнати неправильними чи неточними.
З урахуванням наведеного, на думку суду, час роботи в колгоспі з 27.04.1983 по 20.10.1994 згідно із трудовою колгоспника серії НОМЕР_2 дата заповнення від 20.06.1985 повинен був бути зарахований до страхового стажу позивачці та не потребує уточнення довідками.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у рішенні № 204950019846 від 25.10.2023 на причину відмови у призначенні пенсії у період з 01.04.1999 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 10.11.1978, з підстав що п. 19 номер наказу на прийняття на роботу дописано іншими чорнилами. Судом досліджена зазначена трудова книжка, а саме запис під номером « 19» зазначена дата 01.04.99 ООО «Карлиджани» прийнята на посаду оператора мороженого (наказ№10-к 1.ІV.99), запис під номером « 20» зазначена дата 03.05.2004 звільнена за власним за ст. 36 КПпП України за домовленістю сторін(наказ 11-к від 05.05.2004). Зазначена трудова взагалі не містить записи « 31.12.2003».
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок №637)
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зауважує, що виявлений відповідачем допис іншими чорнилами у записі №19 не спростовує наявність і правове значення записів №19 та не свідчить про її недійсність, відповідачем не наведені обґрунтування і правових підстав її не врахування при обчисленні страхового стажу. Водночас записи №19 містить необхідні відомості, передбачені Інструкцією № 58, скріплені печаткою відповідного підприємства, тому трудова книжка позивачці у цій частині підтверджує відповідні періоди трудової діяльності для включення до страхового стажу.
Перевіряючи правомірність не врахування відповідачем період безробіття з 20.05.2004 по 27.05.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 10.11.1978, оскільки в п. 22 не зазначений номер та дата наказу на припинення виплати та вимоги щодо зарахування вищезазначених періодів необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи та довідку про періоди отримання допомоги по безробіттю, видані на підставі первинних документів, суд враховує таке.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Підставою для зарахування періоду до 1 січня 2004 року є записи у трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, підтвердити період одержання допомоги по безробіттю можна на підставі відповідної довідки служби зайнятості, що передбачено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Після 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди, коли людина перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації стаття 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 вказаного Закону, до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Таким чином, суд наголошує, що до страхового стажу особи, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, зараховується лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю.
Судом встановлено, що позивачка з 20.05.2004 по 27.05.2004 отримувала виплату допомоги по безробіттю та відповідачем повинно бути зараховано зазначений період до страхового стажу позивачці.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивачці є її трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.Уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.
Щодо позовної вимоги визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до трудового стажу періоди роботи за документами: трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 , свідоцтва про народження; архівної довідки № П-60 від 04.01.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати страховий стаж за періоди роботи:
з 27.02.1982 по 27.02.1985 за свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданої 10.11.2023 серії № НОМЕР_3 ;
з 27.04.1983 по 20.10.1994 за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
з 01.04.1999 по 31.08.1999 та з 01.10.1999 по 31.12.1999 за архівною довідкою № П-60 від 04.01.2024, виданої комунальним підприємством «Міський архів», суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалось рішення, щодо відмови зарахувати зазначені періоди в страховий стаж позивачці.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Оскільки, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204950019846 від 25.10.2023 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 за відсутністю страхового стажу в 28 років та нарахувавши страховий стаж лише 11 років 7 місяців 28 днів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до трудового стажу періоди роботи за документами:трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 , свідоцтва про народження; архівної довідки № П-60 від 04.01.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати страховий стаж за періоди роботи:
з 27.02.1982 по 27.02.1985 за свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , виданої 10.11.2023 серії № НОМЕР_3 ; з 27.04.1983 по 20.10.1994 за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; з 01.04.1999 по 31.08.1999 та з 01.10.1999 по 31.12.1999 за архівною довідкою № П-60 від 04.01.2024, виданої комунальним підприємством «Міський архів». Суд вважає, що права позивача у даному випадку не порушені Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки лист від 12.02.2024 за № 4262-3105/Т-03/8-2000/24 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області має інформаційний характер.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.