Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 травня 2024 р. Справа № 520/37542/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 22.06.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №200/7344/20-а;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 22.06.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №200/7344/20-а;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.10.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 10.10.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі №200/14458/21.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №200/7344/20-а відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 22.06.2021 року. Також, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 10.10.2023 року. Разом з цим, відповідачем в порушення вимог статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу електронною поштою та ним отримана, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2019 року № 105 Позивача було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року по справі №200/7344/20-а зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 28.02.2018 виходячи із базового місяця - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 - березень 2018 року з врахуванням фактично виплачених сум. 17.06.2021 року на виконання рішення суду по справі № 200/7344/20-а військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу першу частину індексації грошового забезпечення у сумі 3038,98 грн. Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року по справі № 200/14458/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у сумі 4258,75 грн. за період з 01.03.2018 року по 17.05.2019 року відповідно до абзаців 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44 з врахуванням фактично виплачених сум. 10.10.2023 року на виконання рішення суду по справі №200/14458/21 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4258,75 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 17.05.2019 року у загальній сумі 60480,99 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 08.02.2018 Військовою частиною НОМЕР_3 .
Позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 21.07.2016 по 17.05.2019 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2019 року № 105, солдата ОСОБА_1 , водія-токаря ремонтної майстерні військової частини НОМЕР_4 , звільнено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2019 №12-РС з військової служби у запас за підпунктом “а” п.2 ч.5 (у зв'язку із закінченням строку контракту) ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” вважати таким, що 17.05.2019 справи та посаду здав, з 17.05.2019 - його виключено зі списків особового складу части
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7344/20-а від 16.10.2020 року визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 28.02.2018 та визнано протиправними дії щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.05.2019. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 28.02.2018 виходячи із базового місяця - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 17.05.2019 - березень 2018 року з врахуванням фактично виплачених сум.
Судове рішення набрало законної сили.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до банківських роздруківок по рахунку позивача, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення 17.06.2021 в сумі 3038,98 грн. та 22.06.2021 в сумі 63 200,10 грн. Загалом позивачу сплачена індексація грошового забезпечення у сумі 66 239,08 грн.
Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.05.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258,75 грн., відповідно до абзаців 4, 6 п.5 “Порядок проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн. за період з 01.03.2018 року по 17.05.2019 року відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44 з врахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
На виконання вищевказаного рішення суду 10.10.2023 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення 4258,75 грн. в місяць за період з року по 17.05.2019 року у загальній сумі 60480,99 грн., що підтверджується банківською випискою.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виконання рішень суду, у зв'язку з чим позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою, в якій просив нарахувати та виплати йому компенсацію втрати частини грошових доходів.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2023 року повідомлено позивача, що виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну вмішати військовою частиною не проводиться в зв'язку з відсутністю коштів.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсацію громадянам втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, ухвалою суду від 17.05.2024 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом по адміністративній справі залишено без задоволення. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 22.06.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року у справі №200/7344/20-а залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи.
Отже, дана справа розглядається в межах позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 10.10.2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі №200/14458/21.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок - № 159).
Також, ст. 1 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Крім того, ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 у справі № 487/6312/16-а, які відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для врахування судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29.09.2022 року у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові Верховний Суд вказував, що законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполученого Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) Європейський суд з прав людини надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Суд зазначає, що первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.
Посилання відповідача у відзиві на позов на положення статей 116 та 117 КЗпП України суд не приймає до уваги, оскільки спір у даному випадку виник між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, що регулюється положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а не щодо наявності у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що врегульовано положеннями статей 116 та 117 КЗпП України.
Так, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21 відповідачем 10.10.2023 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 60480,99 грн., що підтверджується банківською випискою.
При цьому, з боку відповідача наявна протиправна бездіяльність щодо ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення.
Оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано доказів нарахування та виплати на користь позивача відповідної компенсації у зв'язку з виплатою 10.10.2023 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 10.10.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі №200/14458/21.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.