Справа № 420/3862/24
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946; адреса: вул.Перекопська, буд.5, м.Херсон, 73003) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
06 лютого 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 04.02.2024 року) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, у якій представник позивачки просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 117- 02/24 від 19.01.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов'язану з розглядом справи в сумі підтвердження якої буде надано додатково в порядку передбаченому ст. 139 КАС України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що в 1982 році вона обрана народним суддею Суворовського районного суду м.Херсона; Указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016 року ОСОБА_1 переведена на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області безстроково. За рішенням Вищої ради правосуддя №3256/0/15-16 від 19.12.2016 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Після звільнення у відставку Головним управлінням ПФУ в Херсонській області ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок якого здійснено в 2021 році за рішенням суду з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. 19.01.2024 року, на звернення ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ТУ ДСА України в Херсонській області було видано довідку за № 117-02/24 від 19.01.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». ТУ ДСА України в Херсонській області під час видачі позивачці вищезазначеної довідки діяло з порушенням вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 130 Конституції України, оскільки повинно було видати довідку, у якій зазначити розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що призвело до порушення гарантій незалежності судді та прав ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в передбаченому Законом розмірі.
В частині витрат на правничу допомогу у позові зазначено, що орієнтовний розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката /свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 005183/, пов'язану з розглядом справи, становить 15000грн, підтвердження яких буде надано додатково в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України.
21.02.2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області подало суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило, що відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-ІХ, та на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, на 2024 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ. Кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалася ні в 2021, ні в 2022, ні в 2023, ні у 2024 роках. Так, Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік. Таким чином, суддям як виплачувалось, так і виплачується 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII. Разом з тим, зазначені Закони № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-IX, та 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Відповідно до статі 116 Бюджетного Кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетного Кодексу України чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Із системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов'язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. ТУ ДСА України в Херсонській області у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяло та діє в межах чинного законодавства; дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Херсонської області, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. Отже відповідач не має правових підстав для надання довідки позивачеві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з іншого розрахунку, ніж 2102 гривень, оскільки саме цей розрахунок складає базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану з розглядом справи, орієнтовний розмір яких буде становити 15000 гривень - дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно буде розглядатися без участі сторін, у тому числі і представника позивача, тобто участь представника позивача шляхом представництва інтересів клієнта у суді відсутня. Відповідач просить критично оцінити розмір заявленого гонорару у сумі 15000 гривень, який пропонується до стягнення з ТУ ДСА України в Херсонської області на користь позивачки, та визнати таким, що не є співмірним та не відповідає принципу справедливості.
26.02.2024 року представник позивачки подав суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив, що позивач є суддею у відставці та має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі визначеному ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, що відповідачем не заперечується. За ст. 4 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та цим законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Відповідно до ч.1 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка є спеціальною нормою для спірних правовідносин, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” встановлено з 01.01.2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, а також прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури; осіб, які втратили працездатність. П.1 ч.3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму саме для працездатних осіб. Зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в частині визначення розміру суддівської винагороди, а також до Закону України “Про прожитковий мінімум” в частині визначення прожиткового мінімуму не вносилися, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Зміна складових для визначення базового розміру посадового окладу судді порушує гарантії незалежності суддів передбачені ч.2 ст. 130 Конституції України та ч.3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
27.02.2024 року представник позивачки подав суду клопотання, в якому просить суд:
долучити до матеріалів справи копії Договору №2/24/2 від 02.02.2024 року про надання правової допомоги, Додаткової угоди №1 від 02.02.2024 року та Акту № 1 від 26.02.2024 року виконаних робіт (наданих послуг) на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов'язану зі справою, які підлягають сплаті, в сумі 12780грн.
01.03.2024 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що дії ТУ ДСА України в Херсонській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Херсонської області, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. ТУ ДСА України в Херсонській області не має правових підстав для надання довідки Позивачеві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з іншого розрахунку, ніж 2102 гривень, оскільки саме цей розрахунок складає базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Беручи до уваги, що Територіальне управління з 01 січня 2024 року не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (у редакції Закону № 3460-ІХ), відповідно, і довідку позивач отримав, виходячи з такого розрахунку.
27.03.2024 року представник позивачки подав суду клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи ордер адвоката Строілова С.О.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 21.06.1982 року ОСОБА_1 обрана народним суддею Суворовського районного суду м.Херсона (а.с.16).
26.08.2016 року ОСОБА_1 зарахована на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області, 22.12.2016 року - відрахована зі штату суду у відставку (а.с.17).
ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Позивачка подала відповідачу заяву від 18.01.2024 року, в якій просила видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3028 грн. (а.с.11).
19.01.2024 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Херсонській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці № 117/02/24, відповідно до якої її суддівська винагорода, яка нараховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 124858,80грн. (а.с. 12).
Не погодившись із розміром суддівської винагороди, яка обчислена з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., позивач звернулася до суду з позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а зазначив, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: - працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня; - працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон № 1082-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права “спеціальний закон скасовує дію загального закону” (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище. Отже, Законом України “Про судоустрій і статус суддів” закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року по справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року по справі №280/9563/21, від 02 серпня 2023 року по справі №560/5597/22.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21 виклав такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при видачі позивачці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці № 117-02/24 від 19.01.2024 року відповідачем протиправно обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102,00 грн.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень учасників справи на висновки суду по суті позовних вимог не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
В частині витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12780грн. позивач надала суду копію Договору №2/24/2 від 02.02.2024 року про надання правової допомоги, Додаткової угоди №1 від 02.02.2024 року та Акту № 1 від 26.02.2024 року виконаних робіт (наданих послуг).
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2024 року між адвокатом Строіловим С.О. (Адвокат) та ОСОБА_1 ( Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №2/24/2, відповідно до умов п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки обумовлені сторонами договору (а.с.60-61).
02.02.2024 року між адвокатом Строіловим С.О. та позивачкою була укладена додаткова угода № 1 до договору № 2/24/2 від 02.02.2024 року, відповідно до п.2,3 якої сторони домовились, до вартість винагороди (гонорару) адвоката за надання клієнту правничої допомоги за одну годину роботи адвоката становить 20 % мінімальної заробітної плати встановленої Законом на час виконання адвокатом зобов'язань передбачених п. 1.2 договору. Сторони домовились, що винагорода (гонорар) адвоката за представництво в суді оплачується клієнтом протягом п'яти робочих днів після виконання рішення суду в частині стягнення на користь клієнта судових витрат на правничу допомогу адвоката (а.с.63).
Згідно акту № 1 від 26.02.2024 року наданих послуг за договором № 2/24/2 від 02.02.2024 року загальний час витрачений адвокатом становить - 9 годин. Загальна вартість винагороди (гонорару) становить - 12780,00 грн., а саме: 1) надання консультації клієнту, дослідження документів та виготовлення їх копій - 1 год. - 1420 грн.; 2) дослідження нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, аналіз судової практики - 1 год. - 1420 грн.; 3) складання та подання до суду позовної заяви - 3 год. - 4260 грн.; 4) ознайомлення з відзивом на позовну заяву та додатками до нього - 1 год. - 1420 грн. Дослідження нормативних актів зазначених у відзиві, аналіз судової практики - 1 год. - 1420 грн.; 5) складання та подання до суду відповіді на відзив - 2 год. - 2840 грн.; 6) складання та подання до суду клопотання про доручення документів та стягнення судових витрат - 1 год. - 1420 грн.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що надані стороною позивача докази підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу були понесені.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На виконання вищезазначеної норми відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про неспівмірність витрат на правничу допомогу.
Судом з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що з січня 2024 року адвокатом Строіловим С.О. подано низку аналогічних позовних заяв до ТУ ДСА в Херсонській області, що свідчить про те, що розглядувана справа має ознаки типової.
Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому суд враховує, що позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших справах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.
Консультативні послуги не підлягають відшкодуванню, оскільки, на думку суду, не є неминучими та не пов'язані з правничою допомогою адвоката в межах судового розгляду даної справи, так як могли мати місце окремо від судового провадження та не обов'язково передувати останньому.
Тому, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, і значенням справи для сторін, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним для відшкодування за рахунок відповідача витрат правничої допомоги в сумі 7100грн. (вартість витрат зі складання позовної заяви та відповіді на відзив), оскільки такі процесуальні документи є заявами по суті справи при розгляді згідно ст.262 КАС України. Право подання відповіді на відзив в такому випадку є беззаперечним, а вартість складання цього документу в контексті неспівмірності не обґрунтована відповідачем.
Таким чином, вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з вищезазначених підстав за його заявою від 27.02.2024 року.
Решту витрат на правничу допомогу - 5680грн. суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946; адреса: вул.Перекопська, буд.5, м.Херсон, 73003) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 117- 02/24 від 19.01.2024 року, обчисленої з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946; адреса: вул.Перекопська, буд.5, м.Херсон, 73003) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп. та 7100(сім тисяч сто)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян