Справа № 420/11010/24
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (с.Володимирівка, Подільський район, Одеська область, 67941) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви щодо надання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відобразивши прийняте рішення у військово-обліковій документації останнього;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) актуалізувати дані ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про стан здоров'я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку відповідно до п.17 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
вирішити питання про розподіл судових витрат і витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2024 Позивачем особисто подано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка була складена представником - адвокатом Венгером Тарасом Юрійовичем, що підтверджується відповідним штампом Відповідача про отримання Заяви за вх. № 831 від 01.02.2024. Проте відповідачем відмовлено в задоволенні заяви позивача. Позивач вважає таку відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було попередньо розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 , та надіслана відповідь адвокату Венгер Тарасу Юрійовичу, за вихідним №932 від 05.02.2024 року, за адресую: АДРЕСА_4 , оф; 120, якою з метою вирішення питання, порушеного в заяві, запропоновано позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з його військово обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів та усіх наявних у нього медичних документів для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду (у зв'язку із внесенням 22.08.2023 змін до Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) та визначення його призначення на особливий період. Відповідач зазначає, що фактично позивачу не було відмовлено у наданні відстрочки.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 08.08.2014 року.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до стану здоров'я та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 АГГ № 836226 від 31.10.2023 року, є інвалідом третьої групи, яка встановлена строком до 01 листопада 2025 року.
Відповідно до відмітки в військово - обліковому документі громадянин ОСОБА_1 , востаннє проходив медичний огляд військово - лікарської комісії в 2014 року.
01.02.2024 представником позивача подано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву відповідно до якої просив:
1) Внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо зміни персональних даних ОСОБА_1 18.12.1989 року;
2) Надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову за мобілізацією строком до 01 листопада 2025 року, відповідно до абз.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
3) Видати ОСОБА_1 у встановленому законом порядку документи (довідку) щодо надання відстрочки.
ІНФОРМАЦІЯ_4 було попередньо розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 , та надіслана відповідь адвокату Венгер Тарасу Юрійовичу, за вихідним №932 від 05.02.2024 року, за адресую: АДРЕСА_5 , якою з метою вирішення питання, порушеного в заяві, запропоновано позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з його військово обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів та усіх наявних у нього медичних документів для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду (у зв'язку із внесенням 22.08.2023 змін до Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) та визначення його призначення на особливий період.
Позивач вважає, що відповідачем відмовлено йому у наданні відстрочки та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч.1, ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 8 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Як передбачено ч.2 ст.2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 6 ст.2 Закону № 2232-XII визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У свою чергу, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, за правилами ч.3 та ч.5 якої під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно із абз.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Водночас, особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах 4 - 12 частини 1 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Отже, із аналізу наведених вище положень Закону № 2232-XII та Закону № 3543-XII слідує, що під час мобілізації в період введення воєнного стану громадянин, маючи військовий обов'язок, зобов'язаний з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки для взяття на військовий облік для визначення кількісного складу та якісного стану призовників і військовозобов'язаних, зокрема, з метою подальшого призову громадян на військову службу під час мобілізації.
У зв'язку з введенням Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
У свою чергу, призову на призову на військову службу під час мобілізації підлягають всі військовозобов'язані, за виключенням осіб, перелік яких визначений у ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до стану здоров'я та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 АГГ № 836226 від 31.10.2023 року, є інвалідом третьої групи, яка встановлена строком до 01 листопада 2025 року.
Водночас, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу 2 зазначеного Положення, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_7 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_8 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно до пункту 3.3 глави 3 розділу 2 Положення, військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повторно оглядаються ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_8 за місцем перебування на військовому обліку після додаткового обстеження. Направляє на обстеження лікар - член ВЛК районного, міського ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що вносить відповідний запис у реєстр ЕСОЗ. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатку 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатку 1 до цього Положення.
Згідно п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також підтвердження надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є відповідний запис в військово - обліковому документі ( військовий квиток) завірений підписом керівника та скріплений гербовою печаткою.
З огляду на викладене для оформлення відстрочки передбаченої аб. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадянин зобов'язаний особисто з підтверджуючими документами з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення відстрочки на підставі обставин, викладених нормами статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не з'явився.
З урахуванням зазначеного позовні вимоги щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації та зобов'язання надати таку відстрочку суд вважає необґрунтованими.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
З приводу клопотання відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін суд зазначає, що відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.
При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с.Володимирівка, Подільський район, Одеська область, 67941) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.