Справа № 420/13395/24
14 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 30 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 368-ос/дск від 18.09.2023 р. Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим у частини зарахування позивача у розпорядження з 27.01.23 р. до 26.07.23 р.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення відповідно до Інструкції про грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ за період з 02.11.2022 р. по 18.09.2023 р.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 30 тис. грн. щомісячно з 03.11.2022 р. до 03.04.2024 р. (на час подання позову) у розмірі 510000 грн.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення та недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення згідно до Інструкції про грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ за період з 19.09.2023 р. по 03.04.2024 р.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року, перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлені підстави для залишення позову без руху з огляду на таке.
Відповідно до ст.118, ч.1 ст.119, ч.1, ч.2 ст.122 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимогу щодо визнання протиправним та скасування наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023 р. Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим у частини зарахування позивача у розпорядження з 27.01.23 р. до 26.07.23 р. та похідні вимоги.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 30 квітня 2024 року, тобто з пропуском позивачем строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та встановлення позивачу строку на усунення недоліків позову, а саме для надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду представником позивача 09 травня 2024 року надано до суду заяву про поновлення процесуального строку (вхід. № ЕС/18933/24).
Вказана заява обґрунтована тим, що позивач неодноразово намагався отримати копію наказу для її оскарження (останній рапорт від 18.10.2023 р.) після чого звернувся до Одеського міського центру з надання БВПД (талон про прийняття заяви від 20.10.2023 р.). 06.11.2023 р. йому було призначено адвоката Тітова В.Г. (доручення № 1219) для здійснення представництва інтересів та складання процесуальних документів у справі про оскарження бездіяльності ГУ СБУ АР Крим. Адвокатом Тітовим були зроблені спроби для отримання копії наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023 р. шляхом подання адвокатського запиту 15.11.2023 р. До відповіді на адвокатський запит від 20.11.2023 р. копії вказаного наказу не надано. 24.11.2023 р. позивач захворів, а 04.01.2024 р. був направлений на лікування в умовах денного стаціонару поліклініки. Після лікування він з 16.02.2024 р. по 16.03.2024 р. знаходився у відпустці. Весь цей час позивач намагався отримати від відповідача копію наказу № 368-ос/дск, але не отримав. Тоді було вирішено подати позов без копії рішення наказу № 368-ос/дск і просити суд витребувати вказану копію у відповідача.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як судом зазначалось вище, позивачем заявлено вимогу щодо визнання протиправним та скасування наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023 р. Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим у частини зарахування позивача у розпорядження з 27.01.23 р. до 26.07.23 р. та похідні від неї вимоги.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 30 квітня 2024 року, тобто з пропуском позивачем строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що 24.11.2023 р. позивач захворів, а 04.01.2024 р. був направлений на лікування в умовах денного стаціонару поліклініки.
При цьому на підтвердження даних обставин позивачем надано виписку із медичної карти, яка датована 04.01.2024 року, проте у зазначеній довідці графи дати: захворювання, направлення в стаціонар, надходження у стаціонарі, виписки взагалі не заповнені та не містять будь-яких відомостей.
Разом з тим, у постанові від 31.08.2023 року по справі № 340/6025/22 Верховний Суд зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад. Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
Виписка із медичної карти амбулаторного хворого, а в даному випадку відповідь носить інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.
Як зазначив у заяві позивач, 10.10.2023 року він звернувся до Одеського міського центру з надання БВПД (талон про прийняття заяви від 20.10.2023 р.).
06.11.2023 р. йому було призначено адвоката Тітова В.Г. (доручення № 1219) для здійснення представництва інтересів та складання процесуальних документів у справі про оскарження бездіяльності ГУ СБУ АР Крим, при цьому, останній не перебував на стаціонарному лікуванні, тобто не знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися за правовою допомогою та до суду з позовом у встановлені процесуальним законом строки.
З відповіді на адвокатський запит від 20.11.2023 р. адвокату та позивачу було достеменно відомо про наявність оскаржуваного наказу та про свої порушені права, а тому, суд вважає, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту як він дізнався про порушення свої прав звернутися до суду з позовом та заявити вимогу про витребування оскаржуваного наказу, та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов'язків, з дотриманням вимог КАС України.
Аналогічна правова позиція міститься а постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22.
Таким чином вказані доводи, на думку суду, не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному, або знаходження у відпустці не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 20.02.2020 у справі №560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв'язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.
Суд вважає, що позивач не навів достатніх обґрунтувань, та не довів належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Обставина введення на території України воєнного стану могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
В той же час, триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Позивач, не дотримуючись відповідного порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду та у суду відсутні підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено.
Натомість сторона позивача просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем - суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України,
В задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов