Справа № 420/6103/24
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління ПФУ (правонаступник - Головне управління ПФУ в Одеській області) № 951050835611 від 20.12.2023р. в частині неврахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді);
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 15 років 7 місяців 15 днів (стаж роботи на посадах, прирівняних до посади прокурора), 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді) та збільшити відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 28%, а саме з 50% до 78%;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 20.12.2023 року у розмірі 78% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Державної судової адміністрації України №2059/23-вих від 14.09.2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після прийняття Малиновським районним судом м.Одеси наказу від 07.09.2023р. №21-ос/с “Про відрахування зі штату Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 ”, ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі з заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням №951050835611 від 22.09.2023р. “Про перерахунок пенсії” визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який дорівнює 39 рокам 1 місяцю 26 дням, з них на посадах, що враховуються для визначення розміру довічного грошового утримання - 30 років 7 місяців 4 дні.
В подальшому вказане вище рішення оскаржено до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2023р. у справі №420/29169/23 визнано протиправним рішення № 951050835611 від 22.09.2023 року в частині неврахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді) та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді) та збільшити відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 8%, а саме з 70% до 78% та провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 08.09.2023 у розмірі 78% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Державної судової адміністрації України № 2059/23-вих від 14.09.2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Таким чином, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/29169/23 від 07.02.2023р. фактично було встановлено, що правомірним є визначення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 78% від середньомісячного заробітку.
Однак, під час розгляду вказаної вище справи, Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м.Одесі (правонаступник - ГУ ПФУ в Одеській області) прийнято нове рішення №951050835611 від 20.12.2023р. про перерахунок довічного грошового утримання та встановлено його у розмірі 50% суддівської винагороди. Було визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 , 39 рокам 1 місяцю 26 дням, з них на посадах, що враховуються для визначення розміру довічного грошового утримання - 14 років 10 місяців 18 днів.
Пенсійним фондом було здійснено розрахунок довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди, що дорівнює 67 001,25 грн.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що спеціальний закон містить вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці. «Суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові. «Стаж роботи на посаді судді» має вичерпний перелік посад, який визначено ст. 137 Закону №1402. Натомість до «суддівського стажу» включається «стаж на посадах судді» та стаж (досвід) робота (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п. 2 ст. 137 Закону № 1402) відповідно до положень п.1 та п. 6 ст. 69 Закону №1402. Статтями 69 та 13 Закону № 1402 не передбачено зарахування стажу роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти та стажу роботи на посаді слідчого ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді. Страховий стаж позивача на посаді судді складає 14 років 10 місяців та 18 днів. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до чинних норм законодавства складає 50% суддівської винагороди. Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78%.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.09.2023р. № 878/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Малиновського районного суду м. Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді.
Відповідно до вказаного рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право позивачці на відставку, становить 34 роки 3 місяці 25 днів.
Згідно з розрахунком Малиновського районного суду м.Одеси стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці від 07.09.2023р., до вказаного стажу зараховано посади: старший юрисконсульт Сніжнянського виноробного заводу РПО Азервиноградпром (07.09.1987р. - 08.06.1990 р.) - 01 рік 01 міс. 02 дні; слідчий слідчого відділення Сніжнянського МВ ВС УВС Донецької області (01.06.1990р. - 21.01.1993р.) - 01 рік 10 міс. 28 дні; слідчий слідчого відділення Сніжнянського МВ ВС УВС Донецької області - 08 міс. 22 дні; помічник прокурора, старший помічник прокурора, заступник прокурора, помічник прокурора м. Сніжного Донецької області (03.02.1993 р.-18.09.2008 р.) - 15 років 07 міс. 15 днів; суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області (19.09.2008р.); суддя Шахтарського міськрайонного суду (10.07.2009 р.); суддя Малиновського районного суду м. Одеси 14.02.2015 р.-07.09.2023 р.
Відповідно до довідки Державної судової адміністрації України № 2059/23-вих від 14.09.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням виплачених сум станом на 01.09.2023 р., суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 134 002,5 грн.
Рішенням №951050835611 від 22.09.2023р. “Про перерахунок пенсії” визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який дорівнює 39 рокам 1 місяцю 26 дням, з них на посадах, що враховуються для визначення розміру довічного грошового утримання - 30 років 7 місяців 4 дні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №420/29169/23 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Центрального об'єднаного управління ПФУ (правонаступник - Головне управління ПФУ в Одеській області) № 951050835611 від 22.09.2023 в частині неврахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді) та збільшити відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 8%, а саме з 70% до 78%.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 08.09.2023 у розмірі 78% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Державної судової адміністрації України № 2059/23-вих від 14.09.2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Проте, під час розгляду справи №420/29169/23 Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м.Одесі прийнято ще одне рішення №951050835611 від 20.12.2023р. про перерахунок довічного грошового утримання та встановлено його у розмірі 50% суддівської винагороди.
Вказаним рішенням визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який дорівнює 39 рокам 1 місяцю 26 дням, з них на посадах, що враховуються для визначення розміру довічного грошового утримання - 14 років 10 місяців 18 днів.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що для розрахунку розміру довічного грошового утримання було враховано період роботи позивача з 19.09.2008р. по 07.09.2023р., тобто, періоди роботи, в яких ОСОБА_1 обіймала посади:
- судді Великоновосілківського районного суду Донецької області 19.09.2008р.
- судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області 10.07.2009р.
- судді Малиновського районного суду м.Одеси 14.02.2015р. - 07.09.2023р
Пенсійним фондом здійснено розрахунок довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди, що дорівнює 67 001,25 грн.
Проте, у вказаному розрахунку пенсійним органом не зазначено підстави для проведення такого перерахунку.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачкою заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 14 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період роботи на посаді слідчого.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
Частиною другою статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми, у її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Вказана правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ (чинного на час призначення позивачку на посаду судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас, частиною третьою статті 127 Конституції України (у редакції, чинній на час призначення позивачки на посаду судді) визначалось, що на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає позивачці право на відставку, підлягають зарахуванню стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні (із трьох років) стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Решта стажу роботи за юридичною спеціальністю (робота на посаді слідчого) вже зарахована до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, на підставі абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (14 років 11 місяців 18 днів) та врахованого періоду на посаді прокурора, також календарний періоди роботи на посаді слідчого (01 рік 10 міс. 28 днів + 08 міс. 22 дні) та стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, всього 34 років 4 місяців 24.
За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання вказаних періодів стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вдповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунку стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, наданим Малиновським районним судом м. Одеси, загальний стаж судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, становить 34 роки 3 місяці 25 днів.
Отже, з урахуванням викладеного, позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці має зараховуватися повних 34 роки.
Виходячи з цього стажу роботи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України №1402 VIII має обраховуватися і складати 78 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи з розміру 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 16760,00 грн., суд дійшов наступного висновку.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Визначаючи суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст. 134 КАС України суд враховує, що дана справа є справою незначної складності; розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з урахуванням наведеного при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного суду від 08.04.2020 р. по справі №922/2685/19.
Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 16700,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).
Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на відповіді на відзив у розмірі - 5000,00 грн., не є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені у Акті витрати на їх виконання є явно завищеними.
Щодо дослідження документів, консультації клієнта, розробки правової позиції, вказані послуги фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу.
Враховуючи наведене, заперечення відповідача, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління ПФУ (правонаступник - Головне управління ПФУ в Одеській області) № 951050835611 від 20.12.2023р. в частині неврахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді).
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 15 років 7 місяців 15 днів (стаж роботи на посадах, прирівняних до посади прокурора), 3 роки (стаж роботи на посаді старшого юрисконсульта після здобуття вищої юридичної освіти, що становить 1 рік 1 місяць 2 дні, та частково стаж роботи на посаді слідчого); стажу роботи на посаді слідчого - 8 місяців 22 дні (за винятком врахованого вище стажу роботи в галузі права, необхідного для призначення на посаду судді) та збільшити відсотковий розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 28%, а саме з 50% до 78%;
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 20.12.2023 року у розмірі 78% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Державної судової адміністрації України №2059/23-вих від 14.09.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.