Справа № 420/31755/23
17 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки № ПШ021698 від 06.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2023 засобами поштового зв'язку позивачем отримано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ021698 від 06.11.2023. Згідно вказаної постанови посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн, з інкримінуванням останньому відповідальності за абз. 1 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Засобами поштового зв'язку позивачем отримано від Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, вказане запрошення отримано позивачем лише 08.11.2023, в той час як розгляд справи та винесення оскаржуваного рішення відбулося 06.11.2023.
В порушення вимог Пунктів 26, 27 Порядку № 1567, органом державного контролю розглянуто справу про порушення без присутності та належного повідомлення уповноваженої особи суб'єкта господарювання, що притягається до відповідальності.
Також, ФОП ОСОБА_1 не був перевізником вантажу (дерева) згідно ТТН серія ЮВВ №510097від 29.09.2023, не володіє вантажним транспортним засобом марки VOLVO FH12 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) із загальним напівпричепом SCHMITZ (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), та не має ніякого відношення до водія даного транспортного засобу, яким було порушено норми Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 21.11.2023 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 01.12.2023 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.12.2023 відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 30.09.2023 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.09.2023 № 39/В, на а/д М-15 Одеса-Рені, 12 км + 125 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , власником транспортних засобів на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ зазначено ОСОБА_3 , автомобільним перевізником, згідно наданої товарно-транспортної накладної визначено позивача - ОСОБА_1 .
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки щоденних реєстраційних листків реєстрації режимів праці та відпочинку водія (тахокарт) за 30.09.2023 та попередні 28 днів у кількості, передбаченій ЄУТР. Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 30.09.2023 № АР 017374.
На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 021698 від 06.11.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно електронної товарно-транспортної накладної від 29.09.2023 № ЮВВ 510097 автомобільним перевізником є позивач, а отже останній є належним суб'єктом відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Щодо твердження позивача стосовно зазначення невірного РНОКПП у акті проведення перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки, відповідач повідомляє, що зазначені відомості інспектором було взято саме з товарно-транспортної накладної, яку було надано водієм під час проведення перевірки, а тому інших об'єктивних відомостей щодо автомобільного перевірка (крім ПІБ та РНОКПП) саме на момент перевірки у посадових осіб Укртрансбезпеки не було.
Під час проведення рейдової перевірки інспектором Укртрансбезпеки не приймається рішення про притягнення особи до адміністративно-господарської відповідальності, а лише фіксується факт виявленого порушення, саме під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом владних повноважень приймається відповідне рішення, що прямо передбачене Порядком № 1567, який закріплює, що під час розгляду справи, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
На розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами Укртрансбезпеки було запрошено і позивача - як автомобільного перевізника (запрошення від 26.10.2023 № 83034/33/24-23), так і власника транспортного засобу - ОСОБА_3 (запрошення від 30.10.2023 № 84113/33/24-23).
Будучи належним чином поінформованим про дату та час розгляду справи, позивач і власник транспортного засобу не з'явились, жодних пояснень не надали, а також не направили жодних документів, які б вказували на іншого автомобільного перевізника, відмінного від власника.
З урахуванням наведеного, доводи про те, що позивач не є автомобільним перевізником, не відповідають дійсності.
Щодо повідомлення про розгляд справи відповідач зазначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку № 1567).
Згідно з матеріалами справи повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення № 83063/33/24-23 від 26.10.2023 було завчасно направлено працівниками Укртрансбезпеки позивачу за адресою: вул. Соломонова, 5, м. Арциз, Одеська область, 68400, а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 06.11.2023.
Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення з трек-номером 0600056065765 вручено особисто 08.11.2023. Повідомлення про розгляд справи завчасно прибуло до точки видачі-доставки 31.10.2023.
Тобто, позивача було належним чином завчасно повідомлено про розгляд справи, отримання запрошення позивачем лише 08.11.2023 зумовлено не об'єктивними обставинами, а суб'єктивною поведінкою позивача.
Крім того, позивач повинен використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Лише на позивача покладено обов'язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, не може бути розцінено як порушення прав позивача.
Відповідач свій обов'язок щодо повідомлення про дату й час розгляду справи виконав, правомірно надіславши запрошення на зареєстровану адресу позивача, яка відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.
Станом на дату розгляду справи Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті відзив на позовну заяву до суду не надав.
09.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що товарно-транспортна накладне не може вважатись належним джерелом інформації про належного перевізника товару та користувача транспортного засобу. Просить позовні вимоги задовольнити.
19.12.2023 до суду від відповідача 2 надійшли заперечення, у який останній зазначає, що відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Укрпошти щодо строків доставки поштових відправлень, строк доставки відправлення в межах області та між обласними центрами України (у тому числі у м. Київ) для непріоритетних листів - день відправки плюс 3 дні, пріоритетних - день відправки плюс два дні. При пересиланні рекомендованих листів нормативні строки доставки збільшуються на один день.
Таким чином, максимальний строк пересилання поштового відправлення, заявлений Укрпоштою становить 5 днів.
Тобто відповідачами заздалегідь підготовлено та направлено запрошення про розгляд справи.
Порядок № 1567 не зобов'язує відповідачів встановлювати факт отримання позивачем повідомлення-запрошення про розгляд адміністративної справи.
Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17.05.2024 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, судом встановлено наступне.
30.09.2023 о 05 год 55 хв на автодорозі «М-15» Одеса-Рені-Бухарест км12+125 м на підставі направлення на перевірку від 21.09.2023 № 39/В проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортним засобом марки VOLVO/SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
У ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , з причепом марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2023 № АР017374.
Під час перевірки виявлено порушення при перевезенні вантажу (деревина) згідно ТТН серія ЮВВ№510097 від 29.09.2023 у водія на момент проведення перевірки відсутні документи, визначені ст. 48 «Про автомобільний транспорт» та п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010: саме відсутні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водіїв (тахокарти) за 30.09.2023 та попередні 28 днів.
Відповідальність за виявлене порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вказаний акт містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія ОСОБА_2 та пояснення водія про причини порушень «ознайомлений».
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 06.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ21698 до ФОП ОСОБА_1 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, відтак звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспекторів про вчинення порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з приписами ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).
Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються па автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повното масою понад 3,5 тонн повинен бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Згідно із пунктом 1.4 розділу І Інструкції №385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5. Інструкції № 385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. Згідно пункту 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його гину згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); - наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у водія ОСОБА_2 відсутні тахокарти за 30.09.2023 та попередні 28 днів.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб'єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.
Згідно з положеннями ст.ст. 908-909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.
Таким чином, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки; під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , з причепом марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Водієм транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , з причепом марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
При цьому, в товарно-транспортній накладній серія ЮВВ№510097 від 29.09.2023 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм - ОСОБА_2 .
Відтак, на думку суду, зазначення позивача в графі «автомобільний перевізник» товарно-транспортної накладної, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу у спірних правовідносинах, спростовує доводи позивача про те, що він не є перевізником, а тому і суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільні перевезення.
Щодо доводу позивача про те, що позивач не був належним чином повідомленим про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що 27.10.2023 на адресу позивача рекомендованим листом відправлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення № АР017374 від 30.09.2023.
Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» № 0600056065765 поштове відправлення прибуло до точки видачі/доставки м. Арциз 31.10.2023.
Вказане поштове відправлення позивач отримав 08.11.2023.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення було призначена на 06.11.2023.
Порядок №1567 не зобов'язує відповідача встановлювати факт отримання позивачем повідомлення-запрошення про розгляд адміністративної справи.
Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.
З огляду на зазначене, відповідно п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, відповідачем правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Суд також ураховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Щодо посилання позивача на те, що в акті від 30.09.2023 № АР017374 зазначений РНОКПП « НОМЕР_4 », що не належить позивачу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до додатку 3 Порядку 1567 в акті зазначається найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження, прізвище, ініціали (ініціал власного імені) та адреса фізичної особи - підприємця.
Вимога щодо зазначення РНОКПП взагалі відсутня.
Крім того, РНОКПП « НОМЕР_4 » зазначений в товарно-транспортній накладній серія ЮВВ№510097 від 29.09.2023.
Вказані доводи представника позивача жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, які зафіксовані в акті проведення перевірки, та не створюють для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин та порушень.
В межах цих правовідносин судом таких порушень, які б слугували підставою для скасування спірної постанови, не встановлено.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виконував перевезення вантажу без документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно - господарський штраф згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (65008, м. Одеса, пл. Б. Дерев'янка, 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний