17 травня 2024 рокусправа № 380/6189/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та ухилення від проведення індексації та індексаційних виплат з 01.03.2024 за Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Звернути увагу посадових осіб ГУ ПФУ у Львівській області на неприпустимість застосування в службовій практиці в подальшому неконституційних нормативних актів, зокрема, ч.7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що призводить до негативних наслідків (незаконних обмежень належного розміру пенсії військовослужбовців та створює надлишкові перевантаження судів через зростання об?єму поданих для розгляду позовних заяв військовими пенсіонерами з питань, які раціонально розв?язувати регіональним органом ПФУ на місці на основі законно наданих повноважень);
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із дотриманням оцінок, висновків і настанов, внесених до рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп, Постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16, та рішеннях ЛОАС від 08.04.2022 у справі №380/4762/22, від 13.10.2022 у справі №380/10565/22 та від 03 серпня 2023 року у справі №380/13777/23, провести з 01 березня 2024 року обчислення й перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління СБУ у Львівській області від 01.09.2020 №21/412-67, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 90% сум грошового забезпечення, із урахуванням індексації, передбаченої п.п. 1,2,3 Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та здійснити її виплату в повному обсязі (1500 грн. щомісячно) з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2024 обмежило розмір його пенсії максимальним, оскільки не виплачує індексацію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Оскільки частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачала обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, позивач вважає, що не збільшення розміру його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 є протиправним, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром передбачене чинними нормативно-правовими актами (стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стаття 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»), а тому є правомірним.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У березні 2024 року відповідач на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 обчислив суму індексації пенсії позивача у розмірі 1500,00 грн, внаслідок чого підсумок пенсії позивача з надбавками з 01.03.2024 склав 31997,34 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 30497,34 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії).
Позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 08.03.2024, в якому просив повідомити причини, чому та за яких обставин проігноровано виконання вказаного урядового Рішення стосовно індексації військової пенсії ОСОБА_1 Вжити необхідних заходів й виплатити в квітні 2024 року заборгованість стосовно індексації за березень-квітень 2024 року в розмірі 1500 грн (щомісячно).
Відповідач листом від 14.03.2024 повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) визначено, що з 01 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до Закону №2262 підвищуються на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Оскільки, з 01.03.2024 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 перевищує максимальний розмір пенсії визначений ст. 43 Закону №2262, виплачувати індексацію відповідно до Постанови №185 підстави відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Порядок проведення індексацій пенсій у 2024 році врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185).
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 3 Постанови №185 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Вказаним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, а саме ч.7 ст.43 викладено в редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищевказане положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз.6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 року норм ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч.7 ст.43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII така норма «відсутня» (виключена) у тексті Закону.
Відтак, починаючи з 2017 року, ст.43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Стосовно наявності у п.2 Постанови №185 положення про підвищення пенсій з 01.03.2024 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних правовідносинах наведені положення Постанови №185 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними (пріоритетними), та підлягають застосуванню відповідачем.
Крім вказаного, суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За таких обставин, суд приходить висновку, що підстави для обмеження пенсії позивачу з 01.03.2024 максимальним розміром не відповідають нормативному регулюванні спірних правовідносин.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу з 01.03.2024 пенсії, із урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та, як наслідок, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.03.2024, із урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
Водночас, щодо позовних вимог про необхідність звернути увагу посадових осіб ГУ ПФУ у Львівській області на неприпустимість застосування в службовій практиці в подальшому неконституційних нормативних актів, зокрема, ч.7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що призводить до негативних наслідків (незаконних обмежень належного розміру пенсії військовослужбовців та створює надлишкові перевантаження судів через зростання об'єму поданих для розгляду позовних заяв військовими пенсіонерами з питань, які раціонально розв'язувати регіональним органом ПФУ на місці на основі законно наданих повноважень, а також зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із дотриманням оцінок, висновків і настанов, внесених до рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп, Постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16, та рішеннях ЛОАС від 08.04.2022 у справі №380/4762/22, від 13.10.2022 у справі №380/10565/22 та від 03 серпня 2023 року у справі №380/13777/23, провести з 01 березня 2024 року обчислення й перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління СБУ у Львівській області від 01.09.2020 №21/412-67, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 90% сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Так, як вже зазначалося вище, з матеріалів справи судом встановлено, що з 01.03.2024 пенсія позивачу нарахована у розмірі 31997,34 грн, виходячи з суми 90% його грошового забезпечення, однак виплачується в розмірі 30497,34 грн, тобто на даний час позивачу фактично не виплачується лише індексація в розмірі 1500,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, суд не вбачає інших порушень прав позивача, окрім як не виплата з 01.03.2024 індексації пенсії, тому вищевказані позовні вимоги очевидно заявлені на майбутнє та задоволенню не підлягають, адже спір в цій частині фактично не існує.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідач, здійснивши нарахування та виплату позивачу індексації, передбаченої Постановою №185, знову зменшить основний розмір пенсії позивача, чи не врахує довідки Управління СБУ у Львівській області від 01.09.2020 №21/412-67 або ж інших судових рішень, тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсії, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з 01.03.2024, із урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна