16 травня 2024 рокусправа № 380/27563/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2023 № 1945429-24/13-15 Головного управління ДПС у Львівській області, яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) у розмірі 647.25 грн.
Ухвалою від 27.11.2023 суддя відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачу 10.11.2023 вручено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області за № 1945429-24/13-15 від 08.09.2023, яким було нараховано суму податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) у розмірі 647.25 грн. Позивач є власником: земельної ділянки - площею 0.7529 га, кадастровий номер 4620686200:009:000:0082, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться в с.Топорів Буського (зараз Золочівського) р-ну Львівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 459415 виданий 10.08.2007. Статус позивача як учасника бойових дій підтверджується посвідченнями: учасника бойових дій: НОМЕР_1 , виданого 12.06.2017 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 ; особи з інвалідністю внаслідок війни НОМЕР_3 , виданого 19.11.2021 Управлінням соціального захисту населення Золочівської РДА. Відповідно до норм Закону 3551-ХІІ особи визнані учасниками бойових дій, звільняються від сплати земельного податку.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від18.12.2023 (вх. № 96982), у якому зазначає, що відповідно до п. 64 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік. Платником у частині мінімального податкового зобов'язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (п.п. 162.1.11 п. 162.1 ст. 162 Кодексу). Мінімальне податкове зобов'язання поширюється на власників та користувачів земельних ділянок сільгосппризначення, які розташовані за межами населених пунктів, а також у їхніх межах, якщо розмір ділянки становитиме 0,5 га та більше. Вказує, що податок зі сплати за землю та мінімальне податкове зобов'язання є різними за своєю суттю податковими зобов'язаннями. Законодавцем чітко визначено перелік земельних ділянок щодо яких не нараховується мінімальне податкове зобов'язання. Будь-яких інших пільг, які залежать від особи платника податку Податковим кодексом України не визначено. Таким чином, оскільки позивач є власником земельної ділянки загальною площею 0.7529 га, кадастровий номер 4620686200:09:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01), що знаходиться на території Топорівського старостинського округу, Золочівського району і така земельна ділянка не підпадає під виключення встановлені п. 38.1.2 ст. 38 ПК України, то відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 19454229-24/13-15 від 08.09.2023, яким визначено суму мінімального податкового зобов'язання за 2022 рік та будь-які підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити у задоволення позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 08.01.2024 (вх. № 1457), у якому зазначає, що відповідно до пп. 14.1.114-2 ст. 14 ПК України мінімальне податкове зобов'язання це - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Таким чином, мінімальне податкове зобов'язання є лише мінімальною величиною податкового зобов'язання із сплати податків, тобто податкового зобов'язання зі сплати земельного податку, що є земельним податком. За загальним правилом податкові пільги це - переваги, що надаються окремим платникам податків, включаючи можливість не сплачувати податок або сплачувати його в меншому розмірі. Норми законодавства, що визначають підстави, порядок та умови застосування пільг з податків і зборів, не можуть мати індивідуального характеру. Визначення податкової пільги передбачено ст. 30 ПК України.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.7529 га, кадастровий номер 4620686200:009:000:0082, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Торопівської сільської ради Буського р-ну Львівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10.08.2007 Серії ЯД № 459415.
Головним управління ДПС у Львівській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.09.2023 № 1945429-24/13-15, яким відповідно до пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) у розмірі 647,25 грн.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Законом України від 30.11.2021 № 1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ).
Відповідно до п. 64 розділу XX "Перехідні положення" ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.
Згідно з пп. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками у частині МПЗ зобов'язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення земельного податку, як обов'язкового платежу, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.1142 ПК України визначено, що мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Відповідно до підпункту 170.14.1. пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
Згідно з підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
Особливості розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки визначені п.67 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов'язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 381.1.1 і 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.
Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:
МПЗ = НГО х S х К х М / 12, де:
МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання;
НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;
S - площа земельної ділянки, гектарах;
К - коефіцієнт, що становить 0,05;
М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Згідно з даними наявними у контролюючого органу в АІС «Податковий блок», Аналітичній системі, Інформація Державної служби України з питань, геодезії картографії та кадастру ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,7529 га, кадастровий номер 4620686200:09:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01), що знаходиться на території Топорівського старостинського округу, Золочівського району.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4620686200:09:000:0082 становить 21492,00 грн.
Відповідно до розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання за податковий звітний рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, мінімальне податкове зобов'язання земельної ділянки кадастровий номер 4620686200:09:000:0082 - 647,25 грн.
Відповідно до пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПКУ, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською Федерацією територіях України:
- за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
- з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто, ПК України визначений перелік земельних ділянок, які звільняються від обов'язку нарахування та сплати до бюджету мінімального податкового зобов'язання за земельну ділянку, розташовану на даній території та застосування податкової пільги, передбаченої п.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Позивач заперечує обов'язок нарахування та сплати до МПЗ за земельну ділянку, оскільки звільнений від сплати земельного податку на підставі пп. 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України.
Згідно з пп. 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України, від сплати земельного податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зі змінами та доповненнями (далі - Закон 3551-ХІІ).
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (ст. 4 Закону 3551-ХІІ).
Відповідно до норм Закону визнані учасниками бойових дій, звільняються від сплати земельного податку. При цьому звільнення від сплати земельного податку, передбачене для такої категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара (п. 281.2 ст. 281 Кодексу).
Дійсно, позивач є особою на яку розповсюджується приписи ст. 281 ПК України (учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_4 , виданого 12.06.2017) та яка входить до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку.
Проте, суд звертає увагу, що позивачу нарахована сума мінімального податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) відповідно до статті 170 ПК України, а не земельний податок.
Отже, норми підпункту 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України до даних правовідносин не застосовуються.
Таким чином, позивач не звільняється від сплати мінімального податкового зобов'язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та збору) на підставі пп. 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення від 08.09.2023 № 1945429-24/13-15 про визначення суми податкового зобов'язання за 2022 рік (позитивне значення різниці між сумою загального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та зборів - у сумі 647,25 грн) діяв в межах чинного законодавства України, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 16.05.2024.
Суддя Кедик М.В.