16 травня 2024 рокусправа № 380/2575/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 за № 133950012051, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на зміну рішення Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 №133950012051 про призначення позивачу такої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області продовжити виплату пенсії позивачу згідно з вказаним рішенням Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 р. № 133950012051 з моменту припинення таких виплат та утриматися від вжиття заходів по стягненню з позивача вже виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 р. № 133950012051 позивачу призначена зазначена пенсія. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 за № 133950012051 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, вважає відмову протиправною, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг віку 50 років, мав страховий стаж роботи 28 років 07 місяців 02 дні, на пільгових умовах за Списком № 1 - 10 років 05 місяців 1 день.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав відзив на позовну заяву від 06.03.2024, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що період роботи позивача з 01.07.2021 по 31.03.2023 не підлягає зарахуванню до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1 у зв'язку з несплатою страхових внесків роботодавцем, а тому позивач позбавлений права на призначення пенсії на зазначених умовах.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав відзив на позовну заяву від 12.03.2024, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що період роботи позивача з 01.07.2021 по 31.03.2023 не підлягає зарахуванню до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1 у зв'язку з несплатою страхових внесків роботодавцем, а тому позивач позбавлений права на призначення пенсії на зазначених умовах.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 07.02.2024 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 20.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.04.2023 позивачу виповнилося 50 років, а відтак з цього часу він вважає, що набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка досягла цього віку, та була зайнята повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років становили роботи на зазначених роботах.
Рішенням Пенсійного органу Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 № 133950012051, з урахуванням виповнення позивачу 50 років, та наявності вказаного вище страхового стажу та стажу на вказаних роботах за Списком № 1 - 10 років, йому призначена така пенсія за віком на пільгових умовах довічно з 26.05.2023, в розмірі 6329, 34 грн з надбавками за понаднормативний стаж
Таку пенсію позивач отримував та одночасно продовжував працювати на шахті.
Відповідно до вказаного рішення пенсійного органу позивач отримував пенсію з 07.04.2023 (з наступного дня після виповнення 50 років) і до 30.11.2023 включно, що підтверджується довідкою про розмір призначеної фактично отриманої пенсії.
Після цього виплату пенсії позивача припинено.
На зміну згаданого рішення від 02.06.2023 № 133950012051 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято інше рішення від 02.11.2023 № 133950012051 про відмову в призначенні вказаної вище пенсії за віком на пільгових умовах.
На зміну згаданого рішення від 02.06.2023, після здійснення позивачу виплати пенсії на підставі цього рішення за вказаних 8 місяців (з 07.04.2023 р. і до 30.11.2023 р. включно) рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.11.2023 № 133950012051 позивачу відмовили в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, а також вимагають повернути виплачені кошти, що підтверджується листом ГУ ПФУ від 14.12.2023 р.
Як зазначається в оскаржуваному рішенні № 133950012051 від 02.11.2023 ГУ ПФУ у Донецькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі цього рішення у зв'язку з недостатністю спеціального стажу роботи за Списком № 1, оскільки за періоди роботи за Списком №1 3 01.07.2021 р. по 31.03.2023 р. (довідка № 140 від 18.05.2023 року надана ВП «Шахта «Червоноградська») відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, а відтак цей пільговий період не може бути включений в стаж роботи за Списком № 1 для призначення позивачу вказаної пенсії, оскільки загальний пільговий стаж роботи за Списком № 1 у нього становитиме тоді лише 8 років 11 місяців 14 днів, а не 10 необхідних років, без врахування вказаного періоду з 01.07.2021 по 31.03.2023, за який несплачені страхові внески.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
На момент прийняття рішення Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 р. № 133950012051 загальний страховий стаж позивача становив 36 років 07 місяців 02 дні, а пільговий стаж - 10 років 05 місяців 01 день.
На виконання листа ГУ ПФУ у Львівській області від 11.07.2023 № 1300-5302-9/100455 ГУ ПФУ у Донецькій області переглянуто правильність винесеного рішення про призначення пенсії. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 відокремленим підрозділом “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” сплачено страхові внески по 30.06.2021, а тому при винесенні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 за №133950012051 період роботи позивача з 01.07.2021 по 31.03.2023 не було зараховано до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1.
Таким чином при перегляді рішення Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 р. № 133950012051 відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2021 по 31.03.2023, з підстав відсутності інформації про сплату роботодавцем страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як встановив суд, підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.07.2021 по 31.03.2023 до страхового стажу позивача слугувало те, що роботодавець, відокремлений підрозділ “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, не сплатив страхових внесків за вказаний період.
Суд враховує відомості із трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 та виписку із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , відповідно до яких заробітна плата виплачувалася в повному обсязі одночасно з повною оплатою ЄСВ (єдиного соціального внеску) за цей період.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання відокремленим підрозділом “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, обов'язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України він позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди з 01.07.2021 по 31.03.2023 не може бути підставою для позбавлення позивача права на збереження призначеної пенсії.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.07.2021 по 31.03.2023 у відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Таким чином, суд вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 №133950012051 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ( в зміну рішення про призначення пенсії від 02.06.2023), а тому таке необхідно скасувати.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області продовжити виплату пенсії позивачу згідно з вказаним рішенням Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 №133950012051 з моменту припинення таких виплат та утриматися від вжиття заходів по стягненню з позивача вже виплачених сум пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до рішення Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 02.06.2023 р. № 133950012051 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 07.04.2023.
Оскарженим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 №133950012051 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Тому, суд у відповідності до положень частии другої статті 9 КАС України з метою ефективного захисту порушеного права позивача виходить за межі позовних вимог і у зв'язку з цим зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 02.11.2023.
Також суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматися від вжиття заходів по стягненню з позивача вже виплачених сум пенсії, охоплюється задоволеними судом позовними вимогами про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити таку пенсію, а тому не потребує додаткового судового захисту. У зв'язку з цим, у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача утриматися від вжиття заходів по стягненню з позивача вже виплачених сум пенсії, відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який прийняв оскаржене рішення, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20грн.
12.02.2024 позивач також подав до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що між позивачем та ТОВ "Юридичний центр захисту прав власників" укладено договір на правове-обслуговування - надання правничої допомоги від 21.12.2023 та надано допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що правова допомога позивачу надавалася на підставі договору між позивачем та ТОВ "Юридичний центр захисту прав власників" на правове-обслуговування - надання правничої допомоги від 21.12.2023.
На виконання вимог вказаного договору адвокат Бордюк Михайло Йосипович надав позивачу професійну правничу допомогу на загальну суму 5000,00 грн, яка включає в себе :
- обов'язки по наданню усної та письмової консультативно-правової допомоги, підготовці необхідних процесуальних документів - позовної заяви, заяв, звернень, скарг, заперечень, відзивів, пояснень, інших та по представництву позивача у зазначеній справі.
Загальна вартість робіт за договором становить 5000,00 грн. Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 43766384 від 17.01.2024.
Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на професійну праввничу допомогу на загальну суму 5000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, оскільки справа за своїм характером не є складною, не потребує значного часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) та не є співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн та стягнути такі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 №133950012051 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ( в зміну рішення про призначення пенсії від 02.06.2023).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 02.11.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча)грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович